Олександр ЗАЄЦЬ: Міжконфесійний діалог – це постійний процес, який розвивається та з часом трансформується

15 грудня 2015, 09:56 | Аналітика | 0 |   | Код для блогу |  | 

Олександр ЗАЄЦЬ,

голова правління Інституту релігійної свободи, Київ

Заєць.jpegПеред тим, як говорити про сучасний стан міжконфесійного діалогу в Україні, слід зазначити, що з самого початку проголошення незалежності, незважаючи на конкуренцію і певні конфлікти в релігійному середовищі, в Україні розпочалися міжконфесійні зустрічі і діалог. В контексті цього необхідно також зазначити позитивну роль, яку відіграли органи влади, надаючи сприяння в контактах між представниками різних конфесій, а також проводячи відповідну роботу щодо вирішення релігійних конфліктів на підставі нового законодавства про свободу совісті та релігійні організації.

 З часом міжконфесійний діалог до певної міри формалізувався у вигляді відповідних інституцій, які на теперішній час забезпечують його достатню ефективність, постійність і довготривалість. Як приклад, на початку 1990-х років було утворено Українське Біблійне товариство, а у 1996 році було засновано Всеукраїнську Раду Церков і релігійних організацій, яка перші роки свого існування діяла за організаційної допомоги Державного комітету України у справах релігій. Важливою подією в сфері міжконфесійного діалогу стало утворення у 2002-2003 роках Наради представників християнських церков України, яка впровадила в своїй діяльності принципи самоврядності, які в подальшому були застосовані і розвинені Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій і деякими іншими міжконфесійними інституціями.


Міжконфесійний діалог в Україні має понад 20-річну традицію та на сьогодні продовжує досить інтенсивно розвиватися – у різних форматах і на різних "майданчиках". Деякі міжконфесійні проекти розвиваються, деякі консервуються, деякі припинили свою діяльність, йде процес утворення деяких нових проектів – ці трансформації міжконфесійного діалогу в Україні відбуваються відповідно до актуальних викликів часу.

Серед діючих міжконфесійних організацій України можемо виділити наступні:

  • Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, до складу якої входять православні, католики, протестанти, іудеї і мусульмани;
  • Нарада представників християнських церков України (православні, католики, протестанти);
  • Рада Євангельських Протестантських Церков України (різні протестантські церкви);
  • Українська міжцерковна рада (переважно харизматичні та деякі п’ятидесятницьки церкви);
  • також слід відзначити різні консультативно-дорадчі органи при центральних органах влади і міжконфесійні ради при обласних адміністраціях, місцевих радах.

Найбільш відомою міжконфесійною інституцією України є Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, яке презентує переважну більшість релігійної спільноти України. Рада Церков діє незалежно від органів влади, політичних партій і рухів, будуючи свої відносини з владою на партнерських засадах. Рада Церков має відносини з парламентом, президентом, урядом і відповідними міністерствами.

Важливо відзначити, що Всеукраїнська Рада Церков та інші міжконфесійні інституції в Україні здійснюють свою діяльність без фінансової підтримки з боку держави – за рахунок власних коштів або фандрайзингу. Це дуже важлива складова самоорганізації релігійної спільноти у налагоджені постійного та довготривалого діалогу, оскільки у такому випадку міжконфесійні інституції не залежать від політичної волі уряду щодо фінансування їх діяльності та знаходяться під меншим ризиком використати їх у політичних цілях через надання чи ненадання необхідного для їх діяльності фінансування. Хоча окремі громадські ініціативи у сфері державно-церковного чи міжконфесійного діалогу можуть фінансуватися державою, чому є приклади в інших країнах Європи та регіону ОБСЄ.

Основними питаннями, які порушуються у форматі ВРЦІРО – це:

  • законодавчі ініціативи;
  • моніторинг стану свободи віросповідання в Україні;
  • розвиток міжконфесійного і суспільного діалогу;
  • співпраця у розв'язанні соціальних проблем, наданні гуманітарної допомоги потребуючих;
  • участь у подоланні корупційних чинників у державі;
  • екологічні питання;
  • захист суспільної моралі, зокрема традиційної сім'ї та шлюбу;
  • популяризація здорового способу життя та питання біоетики.

Рада Церков, крім діяльності всередині країни/суспільства, має міжнародний аспект своєї діяльності. За останні роки Рада Церков та релігійні діячі – члени Ради Церков здійснили спільні робочі поїздки до Ізраїлю, Канади, США, ЄС, сприяючи розвиткові відносин між Україною та зазначеними державами та ЄС.

Не можна оминути важливу роль церков і релігійних організацій під час Майдану – без релігійного чиннику Майдан не був би тим мирним протестом за фундаментальні свободи і права, яким він був. Після Революції гідності українські конфесії продовжують важливу роль в суспільстві у умовах конфлікту з Росією.

Слід зазначити, що в Україні, крім незаконно анексованого Криму і тимчасово окупованих територій Донбасу, забезпечується належний рівень свободи віросповідання. Це не означає, що не існує проблем в релігійній сфері – певні проблеми є, але незважаючи на це, в країні досить високий рівень релігійної свободи.

На жаль, є групі порушення права на свободу совісті на окупованих територіях Криму і Донбасу. Ці питання є на порядку денному українських церков і релігійних організацій, які роблять все можливе, щоб допомогти віруючим цих окупованих регіонів, і закликають до відповідних дій на міжнародному рівні (ОБСЄ, Рада Європи, ЄС).

Церкви і релігійні організації є невід'ємною частиною суспільства та складовою громадянського суспільства. Конфесії і міжконфесійні інституції відкриті до діалогу з владою, суспільством і іншими конфесіями. Міжконфесійний діалог є важливою складовою утвердження в суспільстві злагоди, миру, єдності, утвердження прав людини.

Міжконфесійний діалог – це постійний процес, який відбувається в суспільстві, яке динамічно розвивається. Існуючі міжконфесійні інституції, реагуючи на сучасні виклики, працюють над своїм розвитком – вдосконалюють свою структуру, трансформуються або створюють нові майданчики для діалогу та співпраці як між конфесіями, так і з суспільством і владою. У перспективі можна прогнозувати подальший розвиток існуючих міжконфесійних інституцій та утворення нових.

 

Публікується на основі виступу на Національній зустрічі

представників релігійних та заснованих на переконаннях громад
(Київ, 8 грудня 2015 р.)

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Точка зору

    • 4 лютого 2020, 22:21 | Колонка протоєрея Георгія Коваленка | 

      Православні Церкви України: стабільно нерозв’язаний конфлікт

      Кожного разу протягом ХХ століття, коли Україна проголошувала свою незалежність, або хоча б послабляла владу Москви, на наших землях виникав рух за церковну автокефалію і проголошувалася Українська Автокефальна Православна Церква. Але Московський патріархат нікуди не зникне

    • 3 лютого 2020, 14:48 | Колонка Дмитра Горєвого | 

      Річниця інтронізації: як наймолодший предстоятель керує автокефальною Церквою

      Рік тому, 3 лютого 2019 р., відбулася інтронізація першого визнаного автокефального Київського митрополита. Вперше за тисячу років київську православну кафедру, кафедру Святої Софії, обійняв автокефальний митрополит, рівний за правами та честю стародавнім патріархам.

    Останні коментарі

    • velovs@ukr.net | 16 лютого 2020, 18:59

      Р. S. Крім того. Бачачи, що Ви - людина достатньо розумна і логічно та самостійно мисляча, можу запропонувати Вам уважно ознайомитися та всерйоз поміркувати, зокрема, от над цим (як на мій

    • velovs@ukr.net | 16 лютого 2020, 18:51

      Цілком погоджуюсь і підтримую. Та щиро дякую за цю Вашу змістовну, розумну і конструктивну відповідь. :) ------------- Разом з тим. Дещо дивує і навіть насторожує, зокрема, той факт, що, скажімо, оті

    • shkuleta | 16 лютого 2020, 18:28

      А от щодо поведінки ПЦУ під час проведення останніх президентських виборів, коля Церква фактично підтримала одного з кандидатів - ось це був поганий сигнал. От це мене дуже глибоко засмучувало. Не

    • shkuleta | 16 лютого 2020, 18:22

      Епопея ця затіяна аж ніяк не зараз, їй уже більше тисячі років. Київ прохав у Константинополя автокефалію аж 6 разів - перший раз одразу при Володимирі, другий раз за часів Петра Могили, третій раз

    • velovs@ukr.net | 16 лютого 2020, 17:05

      "У своїй доповіді Блаженніший Святослав наголосив, що «примат апостола Петра - це дар Ісуса Христа своїй Церкві», оскільки є «необхідним служінням для збереження та плекання церковної

    Популярні статті місяця