Прем’єрою духовно-мистецької програми «Божий Агнець» сьогодні у Львівській національній опері (початок о 18:30) відзначать ювілей 30-ліття виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви. В авторському проекті сестер Галі та Лесі Тельнюк прозвучать композиції на слова Тараса Шевченка, Богдана-Ігоря Антонича, св. Папи Івана Певла ІІ, у виконанні хору та оркестру заслуженої академічної капели «Трембіта».

Крім ювілею виходу з підпілля сестри Тельнюк присвятили свій проект також блаженному священномученику Омеляну Ковчу. «Ця постать для нас дуже важлива, як приклад і нагадування про високе призначення людини», — говорить Галя Тельнюк.

«Він був універсальним служителем всім, хто поруч», — зазаначає Михайло Перун, режисер програми. Натомість архиєпископ Львівський Ігор (Возьняк) нагадує, що о. Ковч рятував всіх людей, не дивлячись на їх віросповідання, бо всі люди — Божі діти.

Напередодні відбулася пресконференція, на якій було представлено програму. За словами Миколи Кулика, художнього керівника капели «Трембіта», проект сестер Тельнюк є сучасним, із залученням хору, оркестру, сучасних інструментів, відеоряду. Він розділяється на три блоки: 1) звичне життя Церкви; 2) життя в умовах підпілля; 3) вихід з підпілля, воскресіння Церкви.

Роман Грицевич, голова Клубу греко-католицької інтелігенції , продюсер програми, повідомив, що також відбудеться погашення спеціальної марки і поштівки. На них зображена дуже символічна фотографія — єпископи і священики УГКЦ на Красній площі в Москві в травні 1989 р.

«Це був перший український Майдан у Москві, початок великих зрушень», — вважає Михайло Перун. На мистецьку програму 4 листопада запрошені священники і миряни, які перейшли підпілля УГКЦ, учасники процесу виходу.

Архиєпископ Ігор (Возьняк), який є також на цій фотографії, розповів про обставини виходу УГКЦ з підпілля. Перші спроби публічних молитов і рухів відбувалися ще у 1988 р., коли святкували 1000-ліття хрещення Київської держави. У травні 1989 р. три єпископи і три священники УГКЦ — владики Павло Василик, Софрон Дмитерко, Филимон Курчаба, отці Ігор Возьняк, Григорій Сімкайло та Володимир Війтишин — у священничому одязі прибули до Москви щоби зустрітися з керівництвом СРСР, але їх не прийняли. Тоді вони проголосили строгий піст, фактично голодування в урядовій приймальні, і цим привернули до себе увагу, у т.ч. іноземних журналістів. Опісля вони вийшли на Красну площу і привернули до себе ще більшу увагу, у першу чергу своїм одягом, хрестами і панагіями.

За словами владики Ігоря, наступного дня їх змушені були прийняти, але зустріч була безрезультатна.

«Але це був поштовх», — наголошує владика Ігор. Вірні в Україні почули з іноземних радіостанцій, що в Москві голодують єпископи і священики УГКЦ, і до столиці СРСР почали прибувати громадські та політичні діячі, прості миряни. «Вони організували ланцюгове голодування у Москві — це була молитовна акція заради легалізації УГКЦ», — пригадує архиєпикоп Ігор.

Сьогодні, за словами владики, у Львівській архиєпархії УГКЦ ще є до 20 священиків, які перейшли підпілля.

Як зауважив під час пресконференції Михайло Перун, на мистецьку програму до Львова лише з Яворівського району Львівщини приїде два автобуси людей, які брали участь у підпіллі УГКЦ. Також проект сестер Тельнюк буде презентовано в інших містах України.