Віра. У кожного вона своя. Й коли ти сам входиш до Храму, то ти приходиш до Отця, а він сприймає тебе таким, який ти є: незалежно від патріархату, парафії та, навіть, самого храму, поріг якого ти переступив. Але, поза Храмом Віра завжди залишається з тобою, а тому ти прагнеш спілкування з одновірцями, прагнеш настанови від старших та прагнеш передати їх молодшим. Такий Порядок, з волі Отця. Саме круг твого спілкування і визначає причетність до патріархату, парафії чи храму де ти можеш пізнати Слово та поділитися ним з іншими, а особливо тоді, коли ти це робиш рідною мовою. І знову ж – такий Порядок. А ще – ти живеш не тільки серед одновірців на рідній Землі, а і в своїй Країні, громадянином якої ти є, ось тому, як і всьому світі, саме твої рідні Земля і Країна повинні стати єдиним Храмом, а також парафією та патріархатом. І знову ж – такий Порядок. Так думалося. Але, виявляється, що не достатньо мати Віру, Слово, Землю, Країну, Храм – потрібне ще Визнання. Кажуть – такий Порядок. Тривалим та тернистим був шлях України до Визнання. Та настала пора. 17 квітня 2018 року Президент України заявив, що Україна близька до появи власної помісної православної церкви. Про це свідчать позиція патріарха Вселенського Варфоломія та синоду у Константинополі. Петро Порошенко також повідомив про те, що всі єпископи Української православної церкви Київського патріархату та всі архієпископи Української автокефальної православної церкви поставили свої підписи у зверненні до Вселенського патріарху щодо надання томосу новій автокефальній Українській церкві. Президент звернувся до законотворців з проханням щоби і парламент підтримав це звернення якомога швидше. Петро Порошенко наголосив: «Я хочу звернутися і до народних депутатів, і до народу, бо вибір є за вами. Я прошу підтримати президента, парламент і набути єдину помісну православну церкву». Ось і подумалося: якщо не достатньо мати Віру, Слово, Землю, Країну, Храм, а потрібно ще Визнання, то слід підтримати Президента, парламент і набути Єдину Помісну Українську Православну Церкву. Раз такий Порядок. А зробити це слід, думається, не тільки поданням звернень від Президента, духівництва та парламенту, а і поданням звернень всіх вірян Української Православної Церкви, збір яких повинен бути організований всіма патріархатами, парафіями, храмами. Я особисто #готовий_підписати_звернення_до_його_Всесвятості_щодо_надання_томоса_на_автокефалію . Можливо, це рішення дійсно буде прийнято до 1030-річниці святкування Хрещення Руси-України. Але навіть якщо це зараз не відбудеться, то відбудеться дещо пізніше, а може і значно пізніше, але завжди слід пам’ятати: коли ти з Вірою входиш до Храму, то ти приходиш до Отця, а він сприймає тебе таким, який ти є: незалежно від патріархату, парафії, храму…

Во-первых, это не дело государства и Президента. Во-вторых, Патриарх Варфоломей никогда на это не пойдёт, если это нарушение канонов. В-третьих, пока жив Денисенко, никто не будет пачкаться общением с ним.