Летіть у небо: Майдан три дні прощався з Небесною сотнею
Три дні Україна була у жалобі. Три дні Майданом лунали молитви за спочилих героїв, так звану Небесну сотню. Три дні люди нескінченним потоком приходили прощатись з загиблими, не стримуючи сльози під пісню Пікардійської Терції «Плине кача по Тисині».
Ще зовсім нещодавно Київ на Софійській площі оплакував перших трьох загиблих героїв. Тепер площа була заповнена людьми та свічками, а фотографій загиблих стало у рази більше. Сам Майдан потонув у квітах та лампадках.
Всім хочеться вірити, що жертва стількох життів не буде даремною. І коли на сцену виходили опозиціонери, і звільнена Юлія Тимошенко – громадяни вже не довіряли сліпо промовам, а ставили критичні запитання і не боялись перебивати політиків. Як і активісти Самооборони не боялись спиняти автобуси з політичними діячами і нагадувати, хто насправді зробив революцію і що це не стане їхньою простою дорогою до влади.
«Герої не вмирають!», – ці слова були на вустах у кожного, хто за вихідні прийшов на Майдан, аби вшанувати бійців Небесної сотні. У метро, у транспорті, просто вулицями йшли люди з червоними трояндами, гвоздиками та першими весняними тюльпанами. Кожен схиляв голову перед жертвами протесту і не стримував гірких сліз. Стіни барикад, стела та фото загиблих біля наметів тонули в квітах.
Біля відновленої Міжконфесійної каплиці працювали волонтери від організації «Caritas» (міжнародна мережа благодійних організацій, яка за мету ставить втілення християнських цінностей у життя). Людям вкотре роздавали білі вервиці з хрестами, освячені у Римі, додаючи інструкцію, як правильно з ними молитись. Потім вервиці заполонять місця пам’яті загиблих, вони вже встигли стати символом захисту для майже кожного бійця Самооборони.
«Молитись з ними дуже просто, треба тільки розібратись. А зараз ми допомагаємо усім, пояснюючи, що і як краще зробити, допомагаємо людям пережити скорботу та з новими силами вступити у нове життя», – розповіла Дар’я, яка приїхала допомагати з міста Дрогобич Львівської області.
У самій каплиці неперервно молились за душі загиблих і за те, щоб відтепер Україна очистилась та розквітла. За ці дні духовенство на головній сцені Майдану стало основним учасником подій, підтримуючи та надихаючи людей до подальших змін. Це саме священики стали на даху автобуса з ВВшниками, які здались у полон, аби не дати їх побити. Це саме священики ходили поміж людей, аби допомогти пережити горе та почати творити нове життя, не забувши про жертви. Це найголовніша місія духовенства – змусити відвернутись від жаги помсти за загиблих, натомість кинувши всі сили людей на відновлення країни та майбутнього для дітей.
Разом з вшануванням пам’яті площею ходили жінки та дівчата, які роздавали мініатюрні троянди бійцям, вітаючи з Днем захисника Вітчизни, яке набуло відтепер нового сенсу. Хлопці соромились, червоніли та зворушливо ховали квіти у петлиці на формі.
Смерті Небесної сотні стали тією жертвою, якої не вартий жоден тиран. Але саме тепер люди впевнені, що не можуть зрадити їхньої пам’яті, а тому мають йти вперед до остаточної перемоги.
Тетяна МУХОМОРОВА
