Християнство — це також вміння поєднувати віру та роботу. Нотатки з конференції

До старовинного міста на Рівненщині з’їхалися відомі підприємці, урядовці, протестантські пастирі, мер Рівного, громадські діячі зі столиці. А послухати їх зійшлася молодь різних євангельських церков регіону.

“Зібралися люди, які хочуть зробити правильний вибір”, — сказав про молодих учасників конференції на її відкритті пастор Валерій Левицький. Він закликав молодих християн насолоджуватися своєю працею і своїм вибором.

Що в твоїх руках: таланти для множення або цегла для вежі?

“Бог — працює, Він Творець. Перед людьми Він ставить також завдання бути спів-творцями і працювати: Адам і Єва не мали довільно проводити час, вони повинні були піклуватися про Боже творіння”, — розпочав з "Богослов’я праці" Денис Гореньков, керівник проекту “Місія в професії”, що вже декілька років діє при міжнародній місійній організації “Місія Євразія”. Він запевнив молодь, що Адам і Єва в раю працювали і мали від цього задоволення.

Коли ж у світ увійшов гріх — ставлення до праці деформувалося: із задоволення вона стала тягарем, перестала відповідати засаді спів-творення. Вавилонська вежа була символом егоїстичного ставлення до праці: “Зробимо собі ім’я”, — говорять будівничі вежі.

Проте, спікер пригадав слова Євангелія, що Христос — Спаситель всього створеного, у т.ч. праці, професії, кар’єри.

Також Денис Гореньков наголосив, що робота не має ставати божеством, ідолом. Робота є для нас, а не навпаки. Тому важливе завдання: як створити баланс?

Ключовим біблійним текстом, який визначає ставлення християн до професійної діяльності, є притча про таланти. Звідси спікер виводить кілька базових тез:

• ми менеджери, а не господарі своїх талантів;
• Бог дав нам таланти (можливості, сильні сторони, якості, все, що у нас сильного і що ми здатні розвивати) для всіх сфер нашого життя, у т.ч. і для професійної сфери;
• у нас немає вибору — розвивати наші можливості, чи ні: ми повинні розвивати їх, вкладати їх і примножувати.

Таким чином, професія, робота для християнина — це зобов’язання розвивати Богом дані таланти, прославляючи Його і зміцнюючи сферу застосування цих талантів на краще. Якщо ви, скажімо, двірник, то маєте до своєї роботи ставитися так, як, наприклад, Мікеланджело розписував склепіння або Бетховен створював музику — зі всією душею і відданістю.

Множення талантів може стати свідченням про Того, хто їх дав, у своєму професійному середовищі. Тому Д.Гореньков закликав молодь ламати стереотип про віруючих — “вбогі та відсталі”: “покажіть зростаючого, ефективного, нестандартно мислячого християнина”, який є прикладом для колег.

Далі спікер розвинув тему ставлення віруючих до кар’єри. Зокрема, він відштовхнувся від тези, що кар’єра не є гріховною, бо дозволяє примножувати Божі таланти. Але кар’єру не можна робити будь-якою ціною, “йти по головах”. Також потрібно чітко робити баланс між професійним зростанням, сімейним життям і відносинами з Богом та життям у церкві. “Кар’єра має бути збалансованою частиною цілісного життя і не повинна перетворюватися на ідола”, — наголосив Денис Гореньков та нагадав, що Бог дав не лише приклад праці, але і приклад відпочинку.

Завершив свій “виступ для надихання” спікер розповіддю про Вільяма Вілберфорса, його політики “використовувати своє становище для слави Божої”. Своїм парламентським становищем він крок за кроком 40 років добивався скасування рабства в Англійській імперії. “Процес боротьби проти рабства показує гарним чином, як вчення Христа змінює як окрему людину, так і громадську думку, формуючи абсолютно новий образ людини, вільної у Христі і цілеспрямованої для виконання своєї місії у цьому світі”, — завершив Денис Гореньков.

Як зрозуміти своє професійне покликання і рости в цьому

Під такою назвою пройшла панельна дискусія за участі Олександра Третяка, мера Рівного, Василя Стрілки, генерального директора Директорату високотехнологічної медичної допомоги та інновацій, Олексія Юдченка, HR-директора біотехнологічної компанії “Audubon Bioscience”, Олександра Кірічука, генерального директора ТОВ “Склоресурс”, Андрія Василенка, директора ДП “Зееландія”.

А розпочав дискусію старший пастор Володимир Гребенюк розповіддю про важкі обставини життя протестантів у СРСР: через свою віру вони були вже зі школи переслідувані, не могли вчитися у вишах, робити кар’єру. В цей час багато хто зі служителів працювали на підприємствах і це використовували для місіонерства. Він висловив таку думку: “тепличний” пастор — це той, хто служить виключно у церкві, а справжній пастор богослужить у першу чергу на роботі, здійснює там свою місію.

Цю думку продовжили наступні доповідачі. Василь Стрілка закликав не розрізняти роботу і служіння, а починати з пошуку свого покликання, зрозуміння своїх талантів. Він розповів, що вибрав державну службу, бо таким чином хоче зробити більше і для цілої країни.

Не бути тепличним — закликав міський голова Рівного Олександр Третяк. Дисципліна і любов до Бога та батьків — це ті фундаментальні речі, які дозволяють досягнути успіху у житті. Міський голова народився у родині пасторів, тому чув, в яких умовах діяла Церква після Другої світовоїи війни, за радянських часів, як тоді було важко зробити кар'єру віруючим. Але зараз зовсім інші умови і тому колишнє ставлення до кар'єри та освіти має залишитися в минулому. Він назвав гріхом небажання навчатися. "Освіта допоможе вам бути місіонером там, де ви працюватимете", — звернувся О.Третяк до молодих слухачів.

Олексій Юдченко вважає, що управління персоналом — це фактично пастирське служіння в бізнесі. Він і наступні доповідачі також розповіли про свою історію в бізнесі, які виникали виклики і як може себе виявити християнин у професійній сфері. Зокрема, йшлося про те, чому віруючі мають бути фаховими і порядними — бо це найкращі співробітники. Це зараз дуже актуально.

Головну увагу спікери-бізнесмени зосередили на саме діалозі з молоддю, відповідаючи на їх запитання, і самі провокували дискусії небанальними питаннями. Великий акцент приділявся питанню освіти, зокрема, чи потрібна саме вища освіта. Спікери звернули увагу, що освіта однозначно потрібна, а вже яка — це питання стосується того, що саме молода людина хоче робити. Бо якщо для певних професій необхідна вища освіта, то на ринку праці все більш затребованими є фахівці з якісною професійно-технічною освітою.

Від надихання до практики

Після таких теоретичних, але корисних, за словами молоді, виступів, розпочалася суто практична частина — майстер-класи з професіоналами і дві практичні лекції.

Василь Стрілка представив тему “Як розпочати кар’єру та залишатися християнином у новому оточенні”, а Олексій Юдченко дав поради молоді, як скласти резюме і пройти співбесіду. “Я хотів донести молоді найперше, як визначити професію, — розповів РІСУ фахівець з управління персоналом О.Юдченко. — На це питання кожен має сам дати відповідь, але я дав поради, як визначати професійне покликання, як зрозуміти свої сильні сторони, знайти моменти, в яких ти використовуєш ці сильні сторони, так, що аж втрачаєш відчуття часу, можеш дуже багато працювати. Знайти такі свої навички, об’єднати їх в один напрямок і вже у ньому шукати свою роботу”.

Свій виступ про трудову міграцію підприємець Андрій Василенко почав з провокації, що, звісно, простіше виїхати з цієї країни і шукати своєї долі за кордоном, як роблять дуже багато українців. Але чи це є по-християнськи і чи це є відповідально щодо своєї держави? — ні. Він мотивував молодь здобувати освіту, в Україні та світі, і дав конкретні поради, як шукати роботу саме в Україні. А якщо вже виїздити за кордон, то як підходити там до пошуку роботи і як бути там місіонером.

Завершальна практична лекція пастора з Луцька Павла Миронюка була про те, як бути християнином з понеділка по суботу, а не лише в неділю, тобто бути віруючим щодня, поєднуючи професійну діяльність, сімейне та церковне життя, і таким чином слідувати за Христом щодня.

А завершилась конференція, як і починалася, — молитвами прославлення.

Вона стала п’ятнадцятим таким заходом в Україні, який відбувся у рамках проекту “Місія в професії”, та приблизно 60-м на пострадянському просторі, який фонд “Місія Євразія” охоплює своєю діяльністю. А починалося все у 2014 році, з великого форуму в Молдові, розповів координатор програми Денис Гореньков.

У більшості випадків ініціатива проведення таких заходів йде знизу. “До нас звернулася Рада Євангельських Церков міста Дубно, вони сказали, що мають потребу в такій конференції, оскільки є проблема трудової міграції, є молодь, яка не знає де і ким їм бути. Ми на своїх заходах багато говоримо, як бути християнами на своїй роботі, але насамперед потрібно говорити, як знайти свою роботу та свою місію в професії”. За його словами, у Дубно зібралася одна з кращих команд спікерів, представників середнього і великого бізнесу, Церкви та влади. “Вони всі мають хороший професійний досвід саме в Україні, розуміють наші реальні труднощі і виклики та готові відверто говорити про це і ділитися з молоддю своїм досвідом. Плюс, нам навіть не довелося на стадії підготовки їх багато переконувати — вони всі відразу зголосилися, бо хочуть працювати з молоддю”, — звернув увагу Д.Гореньков.