Герої Майдану в обличчях
Вечір 10 грудня. Крижаний вітер ганяє порожній пакунок в бік барикад. Коридор від позитивних мітингувальників до змерзлих бійців, яких лишилось зовсім мало, абсолютно безлюдний. Вечір ще одного дня на Майдані, коли вчора всі були переконані, що зранку лікарні заповняться постраждалими, а Хрещатиком гулятимуть Беркутівці.
Вечір 10 грудня. Крижаний вітер ганяє порожній пакунок в бік барикад. Коридор від позитивних мітингувальників до змерзлих бійців, яких лишилось зовсім мало, абсолютно безлюдний. Вечір ще одного дня на Майдані, коли вчора всі були переконані, що зранку лікарні заповняться постраждалими, а Хрещатиком гулятимуть Беркутівці.
І там, під напівзруйнованим будинком Спілки письменників України, стоїть група людей. Вони забрали деякі речі та прямують назад до намету, щоб погрітись біля вогнища. Вони тут щодня і вони – кияни, які давно покинули теплі квартири та вийшли відстояти свої погляди.
Їх звуть Тетяна та Сусанна. Вони носять жилети медичних волонтерів вже не перший день, віддаючи свої вечори допомозі тим, хто постраждав від холоду. У самої Тетяни шестеро дітей, всіх їх доглядає чоловік, коли вона працює медсестрою на Майдані. А Сусанна не розуміє, як жителі столиці можуть лишатись байдужими та не відвідати головну протестну площу хоч раз, заради цікавості.
Поруч з ними спиняються дві старші доньки Тетяни, вони теж тут, на чергуванні після школи, щоб підтримати мітингувальників. Також з ними приходить отець Олександр від УПЦ КП, який долучився до мітингу за власної ініціативи. Служби не править, але молиться за успіх Майдану та українців.
Зі сльозами в очах дівчата розповідають, що Червоний хрест лишився провладним і відмовився надавати гуманітарну допомогу українцям. При цьому Наталя Королевська підписала наказ про заборону на прийняття будь-якої допомоги окрім як від Червоного хреста, замкнувши коло. Головна «аргументація» такого рішення – на Майдані стоять лише самі алкоголіки, наркомани та бомжі, а їм нічого допомагати. Про це трохи раніше заявив і регіонал Лук’янов, навіть не побувавши особисто на площі, бо просто страшно. І недарма.
За словами волонтерок, насправді протестувальникам зовсім не вистачає лікарів та медсестер, минулої ночі було лише троє медиків на всі блокпости. Вони переконують, що надавали допомогу
Самі активістки належать до християн віри євангельської. Вони щиро вірять в успіх Майдану та певні, що зараз мобілізація потрібна як ніколи, тому що іншого шансу може і не бути. Надзвичайно розчаровані у тих, хто не вірить в людей, закликаючи долучитись усіма силами та поповнити ряди волонтерів.
Тут слово бере отець Олександр, який пережив минулу ніч під час знесення перших барикад на вулицях Лютеранській, Грушевського та інших. Тоді він вийшов прямо до бійців Беркута, які силою тиснули на мітингувальників, запитавши, навіщо вони це роблять. Ті сказали, що просто виконують наказ, однак їхні барикади неподалік від АП не чіпатимуть.
Тоді мені вдалось піти з Майдану проти ночі. А вже о першій годині ночі розпочався штурм Майдану, коли бійці Беркута оточили площу з усіх сторін, захопивши Будинок профспілок та підібравшись до КМДА. В ту ніч так само отець Олександр пішов до Беркуту разом з іншими священиками, аби зупинити атаку. Однак їх просто відштовхнули, проте вони не припинили вмовляти їх спинити насилля. Поки тривав штурм Майданом лунали молитви та було чути нічні дзвони з Михайлівського собору…
Побувала і описала Тетяна МУХОМОРОВА
