БІОМЕТРИЧНИЙ ПАСПОРТ, «ЧИСЛО ЗВІРА» ТА «ОЗНАКИ КІНЦЯ СВІТУ»

14 June 2017, 10:13 | Blogs | fr. Petro Balog's Blog | 23 |   | Code for Blog |  | 

БІОМЕТРИЧНИЙ_ПАСПОРТ_2.jpg

Як ставитися до біометрики? Так само, як і до будь–якої іншої інформації про нас, яка є у публічному просторі і потрібна для суспільного блага. Що таке «біометричні дані», якщо по–суті? Це дані, які дозволяють набагато швидше ідентифікувати особу і допомогти їй, якщо виникне така потреба. Або швидше ідентифікувати її і затримати, якщо особа порушить закон. Тобто для християн — це просто «буття у правді» і немає чого боятися, якщо ти живеш у правді, згідно заповідей та згідно законодавства.

Щодо чисел, то не існує ані магічних чисел, ані хороших, ані поганих. Є «улюблені», є «символічні», але одні і другі — це чисто суб'єктивне поняття. Улюблені — для одних, але необов'язково для інших. Символічні — у конкретному контексті, а не взагалі, завжди і всюди. Якщо у Святому Письмі якісь числа символічні чи мають негативне значення — то вони такі у тому конкретному біблійному контексті, а не у кожному моменті. Те ж саме стосується «числа звіра» — 666 з Книги Одкровення. Самі по собі цифри 6 чи навіть число 666 не мають жодного негативу. Натомість у конкретному контексті, в якому писалася Книга Одкровення, це мало свою символіку і значення.

Скоріше за все, як говорить більшість сучасних дослідників, число 666, записане гебрайською, дає скорочення імені «Нерон», тобто імператора, який найбільше переслідував християн у І ст., і став уособленням зла. Зрештою, деякі ранні манускрипти мають не 666 у тексті Об'явлення Йоана Богослова, а 616. Про це теж говорить у ІІ ст. св. Іриней Ліонський, вважаючи, щоправда, що це якась помилка.

Часом стаються з цього дослівного прив'язування до чисел кумедні випадки. У 1998 році на прохання віруючих храму Трійці Живоначальної у Воронцові номер московського автобусного маршруту, що проходить біля храму, був змінений з 666 на 616, тобто з одного варіанту «числа звіра» на інший. І нічого їм не сталося, їздили спокійно.

Деякі пояснення.

1. Число 666 чи 616 відносить не «тільки до імператора Нерона», але Нерон був «уособленням зла», із–за того, що був ворогом християн, а отже і Христа. Тому символ 666 сьогодні можна перекласти як «недосконалість», або «гріх». Перш за все – це мій особистий гріх проти Христа, це моя недосконалість. Звичайно, у людини є спокуса шукати зло назовні, чи гріхи інших проти Христа, проте ми, християни, повинні перш за все дивитися на власні гріхи, особливо смертельні, які чинять нас «ворогами Христа» і Його Слова, а отже символічно, вчиняючи гріх, починаємо бути носіями «666». Тому «звір» – це не є історичний момент, чи «якийсь антихрист» (дослівно противник Христа) – це перш за все звір, що сидить в нас самих, коли ми стаємо «противниками Христа». І так, це стосується всіх без винятку, «малих і великих, багатих і вбогих, вільних і рабів», а з «знамено на їхню правицю або на їхні чола» – це злі «вчинки і помисли» («рука і чоло»). І тут нас не виправдовують жодні «глобалізаційні процеси», в яких ми пробуємо шукати «звіра» – ми повинні бути вірні Христу, не зважаючи на жодні процеси.

2. «Маємо бути обережні щодо подій і процесів» – так, але передусім, ми не повинні боятися, а тим більше демонізувати події і процеси. Світ завжди жив своїм життям, а християни – своїм. І постійно теж була група християн, яка в певних подіях вбачала апокаліптичні елементи і ознаки кінця світу. А момент кінця світу «не знає ніхто, тільки Отець Небесний». Нам же Христос заповів «чувати», тобто молитися, перш за все молитву «Отче наш», яку навчив своїх учнів. І так, це правда, що «знання Писання можуть не вберегти від помилки, навіть дуже грубої, якщо духовні очі засліплені й серце затверділе». Тому і ми повинні постійно чувати, щоб не втратити з очей Христа, і не перекинутися на пошук «звірів» у світі, у державах чи в якихось системах. Христос виразно сказав про відношення християн до ворожого світу – просто не чиніть так, як той світ: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з–між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з–між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мк 10, 42–44).

3. «Чому в електронних системах використовують саме число 666?» . В електронних системах використовують різні цифри і числа, але хтось звертає увагу, вириваючи з контексту, лише на одне, «болюче» для нього число. Це і радикальні ортодокси, які протестували під стінами парламентів різних країн, і догналіти у нас – і ті, і інші побачили там «антихриста». Чим же для комп’ютерних електронних систем є число «666»? Просто дуже зручним засобом, який має у собі багато математичних можливостей (ділиться на 6, на 3, на 2, на 33, на 333, 222, 22, 11 і т. д.). Ось що пише один програміст у своєму рефераті: «Система числення – це система запису чисел за допомогою певного набору цифр. Будь–яка система числення має певний набір цифр і правил їх записування. Загальну кількість усіх цифр системи називають її основною. Поряд написані цифри утворюють число. У конкретному числі кожна цифра займає певну позицію. Якщо та сама цифра має різне значення залежно від позиції, то таку систему числення називають позиційною. Розглянемо, наприклад, число 666. цифра 6 повторюється у числі 3 рази і щоразу вона має інше значення». Це десяткова система числення, тобто позиційна. Ще є двійкова, ще є нульово–одинична і т. д. Нічого спільного будь-які числа там у будь–якій системі не мають з біблійним символом «666», тобто з «ворожістю до Христа».

Якщо хтось дуже хоче, то побачить «666» всюди і припише йому «диявольщину. Ось декілька прикладів.

666 – сума всіх чисел на рулетці.

666.66 MHz – одна з частот шини передачі даних в комп'ютерах.

Можна теж гратися з додаванням, відніманням, діленням та множенням різних чисел, а також цифр, які стоять поряд в одному числі, то теж вийде, якщо сильно захотіти, «666». Наприклад, маніпуляції з цифрами від 1 до 9: 1+2+3=«6»; 4+5+6=15; (15=1+5= «6»); 7+8+9=24, (24=2+4=«6») – ось і три шістки, 666.

Або ще ось:

666 є сумою квадратів перших простих чисел:

22 + 32 + 52 + 72 + 112 + 132 + 172 = 666.

666 дорівнює різниці та сумі шостих ступенів перших трьох натуральних цифр: 16 − 26 + 36 = 666.

666 дорівнює сумі своїх цифр та кубів своїх цифр:

6 + 6 + 6 + 63 + 63 + 63 = 666.

666 можна записати дев'ятьма різними цифрами: двома шляхами – у зростаючому напрямку та одним – у спадному:

1 + 2 + 3 + 4 + 567 + 89 = 666

123 + 456 + 78 + 9 = 666

9 + 87 + 6 + 543 + 21 = 666

Сума всіх цілих чисел від 1 до 36 включно — 666....

В логотипі Діснею можна помітити 666. В новому лого Хрома – теж. І т. д. і т. п.

Тому так, «маємо зберігати пильність і своїм життям та вчинками бути з Христом», особливо не піддаватися різним псевдо-християнським пошукам зла, там, де його немає, але бачити його там, де воно насправді є. В цьому і проявляється стратегія «батька брехні», диявола: відвернути увагу послідовників Христа від справжньої проблеми, і звернути на псевдо–проблему, шукати зло в цифрах, у «гарі поттері», у «чіпах», і забути про свій гріх, який є головною причиною смерті Христа на хресті. На жаль, як видно, стратегія непогано працює.

І ще, коли, коли я говорив про «законодавство», ставлячи його поряд з заповідями, то звичайно мав на увазі «нормальне законодавство», як ото «заборона перевезення наркотиків», «заборона переходу на червоне світло», «заборона контрабанди» тощо. Тобто, в даному випадку, під «нормальним» законодавством розуміється те, що можна поставити на одному рівні з заповідями Божими, бо дійсно, деколи закони держави несумісні з заповідями. Тому порушення таких «нормальних» (з точки зору заповідей) законів, є порушення одночасно заповідей.

Як же бути однак з зовнішніми «знаками», про які говорив Христос на які повинні зважати його учні: «Ви почуєте про війни та воєнні поголоски… Народ бо на народ повстане й царство на царство. Голод, чума та землетруси будуть по різних місцях… бо встануть лжехристи та ложні пророки, які чинитимуть великі знаки й чуда, щоб, коли можна, звести навіть і вибраних» (Мт 24, 6. 7. 24; пор. Мк 13, 5-37)? Або у іншому місці «Про день же той чи годину - ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, – тільки Отець. Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане» (Мк 13, 32-33)? Хтось з цього виводить цілком помилкове судження, що мова лише про «день і час», а не про «рік чи період», а отже можна по якихось знаках, як наприклад видання людям біометричних паспортів, судити, що наблизився кінець світу. Сказано: НІХТО не знає ВЗАГАЛІ: «А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець» (Мт 24, 36). І належить триматися контексту сказаного. А Христос при цих словах говорив: «Глядіть же, не ТРИВОЖТЕСЯ, бо треба, щоб це все сталося, але це НЕ КІНЕЦЬ ще» (Мт 24, 6). Знаки, такі як війни, голод, «повстання народу на народ» і т. д. – це було ПОСТІЙНО після Христа. Тобто, як вчить Церква, ми вже, після Христа, живемо в ОСТАННІХ часах. Ми ПОСТІЙНО повинні чувати, а не лише коли узримо якісь «знаки», бо ці знаки є завжди. Христос прийшов у цей світ, коли «сповнився час»: «Як же сповнився час, Бог послав свого Сина» (Гал 4, 4), тобто Його прихід відбувся в «останні часи» цього світу.

Звичайно, є також «зовнішні загрози, на які треба реагувати і остерігатись». Так, це правда. Але що нам, ХРИСТИЯНАМ, можуть зробити будь-які ЗОВНІШНІ загрози, якщо всередині у нас живе Христос, якщо ми живемо благодаттю Бога, якщо ми не піддаємося гріху? Як казав Апостол Павло «Коли Бог за нас, хто проти нас?» (Рим 8, 31). А далі пише: «Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи НЕБЕЗПЕКА, чи меч?» (Рим 8, 35). І нарешті додає: «Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим 8, 38-39). Ніякі ЗОВНІШНІ сили, ніякі зовнішні «666» нічого не в змозі нам вчинити, поки ми ВНУТРІШНЬО вірні Христу, поки ми є членами Його Тіла, тобто є охрещені, поки ми освячуємося Таїнствами, навертаємося, сповідаємося, причащаємося. Саме тому і не належить боятися ніяких зовнішніх «звірів». Єдине, що нам насправді загрожує, це наша особиста згода зрадити Христа і Його Євангеліє. Диявол безсилий перед благодаттю Христовою – і про це все Євангеліє, бо Христос переміг диявола силою своєї смерті і Воскресіння! Тому ті, які у Христі, ті у безпеці.

 

Система Orphus
Rating
0
0
23comments count

comments

add comments 
  • Володимир М. | 18 June 2017, 13:28
    comment comment

    А що говорить ІІ Ватиканський Собор про печать антихриста і 666? Отче, а в 2-3 століттях Євангеліє було "проповідуване всім народам"? В якому столітті воно більше проповідуване всім народам - в 2-3, чи хоч би й 12, а чи в 21?

    • Petro Balog | 18 June 2017, 22:02
      comment comment

      ІІ Ватиканський Собор нічого не говорить про "666", і це очевидно, бо це символ гріха і зла, а тому просто говорить про гріх, з яким належить боротися. А ось що говорить про есхатологію, тобто про "останні часи": "Христос, коли від землі був піднесений, усіх притягнув до Себе (пор. Йо. 12:32); воскреснувши з мертвих (пор. Рим. 6:9), Він Духа свого животворящого послав учням і через Нього встановив своє Тіло, тобто Церкву, як вселенське Таїнство спасіння. Сидячи по правиці Отця, Він безнастанно діє у світі, щоб привести людей до Церкви, через неї тісніше поєднати їх із Собою і, живлячи власним Тілом і Кров’ю, зробити їх учасниками свого життя у славі. А обіцяне відновлення, якого чекаємо, вже розпочалось у Христі, продовжується у місії Святого Духа і через Нього триває в Церкві, де через віру ми пізнаємо також сенс нашого земного життя, коли з надією на майбутні блага виконуємо у світі діло, що його доручив нам Отець, і працюємо над нашим спасінням (пор. Флп. 2:12). Отож прийшла/о вже до нас повнота часів (пор. 1 Кор. 10:11), уже невідклично встановлено відновлення світу, яке що якоюсь мірою вже тут реально розпочалося, бо Церква вже на землі визначається істинною святістю, хоч іще недосконалою. А доки постане нове небо й земля нова, в яких справедливість перебуває (пор. 2 Пт. 3:13), Церква-паломниця у своїх Таїнствах та інституціях, що належать до цього світу, має вигляд цього-таки проминущого світу й сама живе серед створінь, які дотепер стогнуть і страждають у муках народження, очікуючи виявлення синів Божих (пор. Рим. 8:22 і 19). Злучені з Христом у Церкві й позначені Святим Духом, “що є завдатком нашої спадщини” (Еф. 1:14), ми звемося дітьми Божими і справді ними є (пор. 1 Йо. 3:1), але ще не з’явилися з Христом у славі (пор. Кол. 3:4), в якій подібні до Бога будемо, бо побачимо Його, як є (пор. 1 Йо. 3:2). “Поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа” (2 Кор. 5:6) і, маючи зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо (пор. Рим. 8:23) й хочемо бути з Христом (пор. Флп. 1:23). Ця ж сама любов іще дужче спонукає нас жити для Того, Хто за нас умер і воскрес (пор. 2 Кор. 5:15). Тож намагаємося з усіх сил подобатися Господеві (пор. 2 Кор. 5:9) і одягаємося в зброю Божу, щоб могти вистояти супроти хитрощів диявольських і встоятися за лихої години (пор. Еф. 6:11 і 13). А оскільки ми, як застерігає Господь, не знаємо ні дня, ні години, то нам годиться постійно чувати, щоб, виповнивши єдиний перебіг нашого земного життя (пор. Євр. 9:27), могли ми з Ним увійти на весілля та заслужили бути причисленими до благословенних (пор. Мт. 25:31–46), щоб не було нам наказано, як слугам лукавим і лінивим (пор. Мт. 25:26), іти у вогонь вічний (пор. Мт. 25:41), у “темряву кромішню”, де “буде плач і скрегіт зубів” (Мт. 22:13, 25:30). Бо перш ніж ми царюватимемо у славі з Христом, усі постанемо “перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле” (2 Кор. 5:10) і щоб при кінці світу вийшли “ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд” (Йо. 5:29; пор. Мт. 25:46). Тому, усвідомлюючи, що “страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися” (Рим. 8:18; пор. 2 Тим. 2:11–12), стійкі у вірі, ми чекаємо “блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа” (Тит. 2:13), “який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до його прославленого тіла” (Флп. 3:21) і який “прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували” (2 Сол. 1:10)."

  • Володимир М. | 17 June 2017, 13:42
    comment comment

    І ще до "останніх часів". Навіщо Ви узагальнюєте про загальні часи як часи після Христа? З перспективи існування світу чи навіть людства їх такими назвати можна. Але ж Христос говорив про справді ОСТАННІ часи для всього людства, про глобальні масштаби, подібно як і за Ноя було. Але ж треба говорити конкретно, а не абстрактно ходити навколо тих часів. 3,5 років правління антихриста є останнішими часами від Ваших останніх... Ось про що треба говорити. І коли треба - бити на сполох, а не замилювати людям очі і заспокоювати всіх, як про це каже св. Паїсій. Дивно, що Ви, як говорить Паїсій, навіть не ставите під сумнів свої думки і не боїтесь стати помічником тієї системи, що може обслуговувати антихриста. І говорите, що не треба боятись нічого зовнішнього. То й справді, може не було проблеми в зовнішньому відреченні ап. Петра? Так само, як і невідречення Христа і прийняття мучеництва першими християнами? То не варто нічим турбуватись, крім "свого особистого гріха"?

    • Petro Balog | 18 June 2017, 00:56
      comment comment

      Бачу, розмова з Вами стає все більше емоційною і безплідною, на жаль. Ви слухаєте Паїсія, чи ще когось, але не Церкву... "Навіщо Ви узагальнюєте про загальні часи як часи після Христа?" - навіщо я узагальнюю? Ось, вчення Церкви. Катехизм Католицької Церкви про "останні часи": "3 часу Вознесіння Божий задум увійшов у своє сповнення. Ми вже живемо в «останню годину» (1 Iв. 2,18; Пор. 1 Пт. 4, 7.). «Так, отже, вже настали для нас останні часи. Оновлення світу безповоротно установлене І вже тепер, наперед, реальним способом здійснюється: справді, уже на землі Церква визначається правдивою святістю, хоч і недосконалою» (II Ватиканський Собор, Догм, коист. « Lumen gentium », 48.). Царство Христа вже виявляє свою присутність чудесними знаками (Мр. 16, 17-18.), які супроводжують його звіщання Церквою (Мр. 16, 20.)" (ККЦ 670). А ось про другий прихід: "Після Вознесіння прихід Христа у славі вже близький (Пор. Од. 22, 20.), навіть якщо не наша «справа знати час і пору, що їх Отець призначив у Своїй владі» (Ді. 1,7; Пор. Мр. 13, 32.). Цей есхатологічний кінець може статися кожної хвилини (Пор. Мт. 24, 44; 1 Сол. 5, 2.), навіть якщо він «затриманий» - він І кінцеве випробування, що його випередить (Пор. 2 Сол. 2, 3-12.)." (ККЦ 673). І далі Катехизм говорить: "Прихід Месії у славі можливий кожної хвилини історії (Пор. Рим. 11,31.) і залежить від того, доки Його визнає «увесь Ізраїль» (Рим. 11,26; Мт. 23,39), на який «засліплення спало частинно» (Рим. 11,25) за «невіру» (Рим. 11,20) в Ісуса" (ККЦ 674). І далі, про випробування перед другим приходом: "Перед приходом Христа Церква має пройти через останнє випробування, яке захитає віру багатьох віруючих (Пор, Лк. 18, 8; Мт. 24, 12.). Переслідування, яке супроводжує її земну мандрівку (Пор, Лк. 21, 12; Iв. 15, 19-20.), розкриє «таїнство беззаконня» у вигляді псевдорелігії, що принесе людям уявне вирішення їх проблем ціною відступництва від правди. Найбільший релігійний обман - це обман антихриста, тобто обман псевдомесіанізму, коли людина прославляє себе саму замість Бога і Його Месії, який прийшов у тілі (Пор. 2 Сол. 2, 4-12; 1 Сол. 5, 2-3; 2 Iв. 7; 1 Iв. 2, 18.22.)" (ККЦ 675). Коли ці випробування будуть? Вони постійно є після Христа! Ось: "Цей обман з боку антихриста вже виявляється у світі кожного разу, коли хтось задумує сповнити в історії месіанську надію, яка може завершитися лише поза історією через есхатологічний суд: Церква відкидає цю фальсифікацію прийдешнього Царства, навіть у пом'якшеному вигляді, названому міленаризмом (Пор. Конгрегація віровчення, Декрет « De Millenarismo »: DS 3839.), а передовсім під політичною формою світського месіанізму, який «у своїй суті є спотворений» (Пор. Пій XI, Енц. « Divini Redemptoris », що засуджує «фальшивий містицизм» такої «підробки спасіння знедолених»; II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 20-21.)." (ККЦ 676). І ось ще, що буде на Суді: "Коли наприкінці часів прославлений Христос прийде судити живих і мертвих, Він виявить таємні думки сердець і віддасть кожній людині відповідно до її діл і відповідно до її прийняття чи відкинення благодаті" (ККЦ 682). Що я не так писав у порівнянні з вченням Церкви?

  • Володимир М. | 17 June 2017, 13:17
    comment comment

    Ось уривок з тієї книжки: "Печать дорівнює відреченню — При тому, що святий євангеліст Йоан Богослов цілком зрозуміло пише в Апокаліпсисі про накреслення, деякі цього не розуміють. І що ти їм скажеш? На жаль, можна почути дуже багато «дурниць від розуму» деяких сучасних «гностиків». «Я прийму посвідчення з трьома шістками й зображу на ньому хрест», — говорить один. Інший вторить: «А я прийму печать на чоло й осіню своє чоло хрестом». І повторюють цілу купу подібних дурниць. Вони думають, що освятяться подібним чином, у той час як такі думки є оманою. Один Владика сказав мені: «Я в посвідченні, там, де буду розписуватися, намалюю хрестик. Від Христа я не відрікаюся: я всього лише користувач системи, яка мене обслуговує». ... Бруд не освячується. Чиста вода приймає Благодать і стає водою святою. Але сеча святою водою стати не може. Камінь чудесним способом перетворюється на хліб. Але нечистоти освячення не приймають. Отже, диявол, антихрист, перебуваючи під виглядом свого символу в нашому посвідченні, на нашому чолі або руці, не освячується, навіть якщо ми ставимо там хрест. Силу Чесного Хреста — цього Святого Символу, Божественну Благодать Христову ми маємо тільки тоді, коли зберігаємо Благодать Святого Хрещення, у якому ми відрікаємося від сатани, з'єднуємося з Христом й приймаємо святу печать — «печать дару Духа Святого». А вони, бачиш, пояснюють все [такою простою] логікою!.. Поставлять поруч хрестик — і все в порядку! Але ж ми бачимо, що святий апостол Петро відрікся від Христа зовні, але й це було відреченням. Вони, приймаючи печать антихриста, відрікаються від печаті Христової, даної їм у Святому Хрещенні, і ще говорять, що мають у собі Христа!" — А якщо, Геронде, хтось прийме печать через незнання? — Скажи краще, з байдужості. Яке там невідання, коли все ясніше ясного? Та якщо й не знає людина, їй потрібно поцікавитися й дізнатися. Припустимо, що ми не знали й тому прийняли печать. Але тоді Христос скаже нам: «Лицеміри, вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знамення часу ви не здатні розпізнати?. Прийнявши печать, хай навіть і через незнання, людина втрачає Божественну Благодать і зазнає бісівського впливу. Так коли священик при Хрещенні занурює дитя у святу купіль, воно, і не розуміючи того, приймає Святого Духа, і потім у ньому живе Божественна Благодать. "А інші зайняті пророцтвами, на які дають власні тлумачення. Не обмовляються, принаймні: «Так мені говорить помисел, — а стверджують. — Це так!» І наводять цілу купу власних думок. Є й такі, що витлумачують пророцтва, як хочуть, для того щоб виправдати свої пристрасті." "На жаль, і деякі сучасні «гностики» сповивають своїх духовних чад, як дітей, нібито для того, щоб ті не хвилювалися. «Це неважливо, — говорять вони, — нічого страшного, аби тільки ви мали віру всередині себе». Або ж голосять: «Не говоріть ви на цю тему — про посвідчення, про печать, щоб люди не хвилювалися!» Тоді як, коли б вони говорили людям: «Давайте постараємося жити більш духовно, бути біля Христа й нічого не боятися, бо якнайбільше — ми станемо мучениками», вони б хоч якось готували їх до майбутніх труднощів. Пізнавши істину, людина задумається й стрепенеться зі сну. Їй стане боляче за те, що відбувається, вона буде молитися й остерігатися, щоб не потрапити в пастку. Що ж відбувається зараз? Мало того, що такі «тлумачі» коментують пророцтва по-своєму, так вони ще й самі бояться, подібно до людей світських. А їм варто було б проявляти духовне занепокоєння й допомагати християнам, засіваючи в них добру стурбованість заради того, щоб ті зміцнилися у вірі й відчули божественну втіху. Я дивуюся: невже все те, що відбувається, не змушує їх задуматися? І чому після тлумачень, даних ними від свого розуму, вони не ставлять хоча б знаку питання? А якщо вони допоможуть антихристові з його печаткою й потягнуть до погибелі й інші душі?! Говорячи в Євангелії «щоб, оскільки можна, обдурити і вибраних», Господь має на увазі те, що спокусяться ті, хто витлумачує Писання розумом."

    • Petro Balog | 18 June 2017, 00:34
      comment comment

      Тепер зрозуміло, звідки у Вас такі а не інші погляди відносно "печаті" і "666"... :-)

  • Володимир М. | 15 June 2017, 15:36
    comment comment

    До пояснень 1, 2. Ви дуже добре пишете про власні гріхи і злі вчинки окремої людини, повністю згоден з Вами. Однак така позиція зводиться лише до індивідуальної, приватної площини людини, через що упускається загальнолюдський чинник. Цілком правильно, що маємо слідкувати за собою, і то в першу чергу. Так само, як Ви пишете, можна сказати про смерть, яка є індивідуальним "кінцем світу", про що кожна людина має турбуватись і готуватись найбільше. Не погоджуюсь з дивною інтерпретацією того місця з Одкровення як звір у собі... Невже того "звіра" не було до написання Одкровення? А як же злі вчинки і помисли: їх що, теж не було в часи Старого Завіту? Для чого ж євангелист Іван Богослов пише це все? Та ще й в майбутньому часі? До чого тоді слова "купувати і продавати", чому згадані якісь гнояки на тих, що прийняли те клеймо? Виходить, що ніякого апокаліптичного боговідступника чекати не варто, то може й кінця світу, Другого пришестя Христового, "нового неба і землі" теж чекати не треба? Війни, землетруси, повені та інші стихійні лиха в останні десятиліття все більше зростають, і річ тут не в засобах комунікації, завдяки яким швидко дізнаємось про все, а в частоті й інтенсивності, які зростають і зростають, особливо з 1990-х років, про що свідчить невмолима статистика. До пояснення 3. Зберігаймо пильність і своїм життям та вчинками бути з Христом! Не забуваймо про свій гріх і пристрасті, долаймо їх щодня з Божою допомогою! Та коли прийде час, що всім запропонують прийняти якесь клеймо (час покаже, яке саме клеймо, і хай Господь допоможе розпізнати той момент) на праву руку або чоло, без якого не зможемо нічого купити і продати та бути повноправними членами суспільства, то згадаймо слова Одкровення апостола Христового і не нехтуймо ними, бо "Небо й земля проминуть, слова ж Мої не пройдуть". Не пройде ні йота, ні риска Закону... Так, Господи Ісусе, прийди! Все правильно: НІХТО не знає ні ДНЯ, ні ГОДИНИ. Але ж ознаки Господь відкрив. Коли Ной будував ковчег - всі насміхалися з нього. Поки не прийшов потоп і не погубив їх... А час приходу Христа чомусь розпізнали лише мудреці. Звідки така інтерпретація, що коли "сповнився час" - це "останні часи" людства. А може "сповнився час" означає "настав слушний час" для приходу Христа? В сенсі існування всесвіту - цілком правильно, а в сенсі існуванні людства - не обов'язково. (До останнього абзацу) Дай Боже, щоб ми були такі стійкі й несхитні у вірі, як ап. Павло, щоб повторити всі сказані ним слова! Бо під зовнішнім тиском і загрозами дуже важко встоятись... Якби ми зараз проживали, скажімо, в Сирії, Ірані чи Іраку, то за одне нанесення на собі знаку хреста могли б поплатитися здоров'ям або життям, і то у жахливий спосіб. Легко стверджувати подібне, поки нема великого зовнішнього спротиву. Ні Ви, ні я не пройшли горнила радянських репресії. А багато ж не встояло... І багато з тих, що начебто "встояли" і їх зараз визнають "ісповідниками віри", своїм життям зовсім не засвідчили те ісповідництво, бо воно ще вимагає праведності і любові... Бо хоч і тіла свої віддаймо на спалення... Так, ті, що у Христі - вони в безпеці. А що ж означає бути в Христі? Чи не те, зокрема, що для того аби бути в Ньому, треба Слово Його виконувати? Але відкиньмо зараз біометричні паспорти, які не наносять всім, великим і малим, бідним і багатим..., і без яких можна купувати і продавати, а повернімось до клейма звіра і його числа 666. Ви заперечуєте будь-які загрози з цього приводу. А як же бути, якщо за нашого життя прийде час, коли нам всім доведеться зробити вибір: прийняти якесь "клеймо" на праву руку або чоло і могти продавати-купувати, чи не приймати його і таким чином бути виключеним з суспільного життя. Брати тоді до уваги Одкровення, чи ні? Якщо так, то тут все зрозуміло, а якщо ні, то чому? І чому воно тоді вказане в Одкровенні? Просто так, образно? Врешті, якщо згідно зі Святим Письмом таки має прийти всьому кінець, то чому це не може статися, скажімо, в цьому столітті? А може в наступному? Скільки ще знаків має статись, щоб ми побачили, що "кінець всьому близький". А це означає, що він станеться в конкретний рік і день, як це сталося з приходом Христа. Тільки ми його все відкладаємо і відкладаємо. А дивлячись на поведінку і позицію багатьох священнослужителів, складається враження, що вони взагалі відміняють другий прихід Христа. Так, чуваймо завжди і своїм життям засвідчуймо, що Він живе в нас, а ми - в Ньому.

    • Petro Balog | 16 June 2017, 11:39
      comment comment

      Ви написали майже той самий коментар, що і на Кредо, я на нього відповів дала, після пояснень 1, 2, 3., починаючи з абзацу "Як же бути з зовнішніми "знаками", про які говорив Христос..." і також дописав, ще на Кредо, щоб не приписувати мені не сказаного і не виводити з цього висновків, що я ніби то "заперечую", бо це вже надінтерпретація, при чому неправдива.

Сan leave comments only to registered visitors Еnter