ХРИСТОС ПІСЛЯ СМЕРТІ ПЕРЕД ВОСКРЕСІННЯМ

30 April 2016, 11:40 | Blogs | fr. Petro Balog's Blog | 4 |   | Code for Blog |  | 

Зішестя_в_ад_Фра.jpg
Фра Анжеліко ОР, Зішестя Христа в ад, 1441-42 рр


Христос воскрес у третій день після своєї смерті на хресті, тобто у недільний поранок, бо побожні жінки саме тоді знайшли гріб пустим. Увесь цей час тіло Христа лежало в гробі обвите спеціальним матеріалом і намащене поховальними маслами. Це свідоцтво зі Святого Письма. Натомість усна Традиція доповідає, що діялось з душею Ісуса Христа після смерті на хресті і тимчасового відділення від тіла.

Отож, після переходу за границю земного життя, Христос зустрівся з Авраамом, батьком всіх віруючих, а також з усіма справедливими, від Авеля до свого опікуна, Йосипа. Далі Христос зустрівся з Адамом, батьком цілого людського роду. Саме Адам впровадив усіх до країни смерті, а Христос, новий Адам, їх звідти вивів. Зберігся з IV віку чудовий опис розмови між Христом та Адамом. Адам свідомий своєї провини, але в кінці Христос-Спаситель протягує йому руку. Цей образ дуже часто можна побачити у православній церкві під час Великодніх свят.

Зустрівся Христос в країні смерті також з Юдою. Не відомо, чи Юда чекав там Христа, як всі інші, але фінал цієї розмови показує безмірне милосердя Боже.

Повстає одне питання: як треба розуміти слова Традиції, які також подає Катехизм, що Ісус Христос зійшов у ад. Той же Катехизм називає цю подію зішестям у глибину смерті, щоб і мертвим проповідувалася Добра Новина.

Християнська Традиція має дві інтерпретації цього факту. Перша опирається на концепції аду, котрий складається з трьох рівнів, якби з трьох поверхів. Так було до пришестя Христового. На горі перебували святі і праведники, посередині були грішники, котрі однак покутували, а на самому долі – смертельні і затверділі грішники. Цю концепцію повинна була підтверджувати притча про багача і Лазаря, коли після смерті Лазар знаходився разом з Авраамом, тобто на найвищому рівні, а багач в самому низі, тому між ними не було прямого проходу, щоб перейти з одного рівня на інший, бо перешкоджала величезна прірва. Згідно з цією концепцією, Христос зійшов на найвищий і на середній рівень аду, а на найнижчий не сходив.

Друга течія пояснення цієї таємничої події твердить, що Ісус Христос відвідав цілий ад, тобто всі “кутки” пекла без винятку. Це означає, що Він зустрівся з усіма грішниками, навіть найбільшими, бо сам говорив, що прийшов шукати і спасти те, що загинуло! Цей другий образ краще пояснює Божу любов до кожної людини, що Бог нікого і ніколи не залишає. Крім того, треба пам'ятати, що навіть ті, що є в пеклі, у певному значенні “чекають” Останнього Суду. Тому навіть якщо людина скоїла важкі гріхи, не можна занедбувати молитви за неї, навпаки – наші молитви повинні тоді бути ще ревнішими!

Звичайно, це є лише концепція, належить мати на увазі і перший образ, який вийшов з уст самого Ісуса. Це лише спроби зрозуміти і осмислити Христове зішестя в ад. Треба тут додати, що саме поняття: “ад”, “пекло” є неоднозначне. Сьогодні вже не говориться про три рівні пекла, хіба що Церква вчить про чистилище, але це не пекло. Взагалі, пекло не є місцем, лише станом, в якому перебувають грішники. А тому Христос не міг зійти у пекло, бо не мав жодного гріха. Саме гріх є причиною такого жахливого стану людини, як стан пекла. Христос не міг цього стану досвідчити, бо не мав досвіду гріховності! А тому, правильніше буде сказати, що зійшов не у пекло, але до пекла, тобто до його брами.

Христос має ключі від брами неба і від брами пекла. Але у пекло – на відміну від неба, звідки Він прийшов – Христос не входить, лише відкриває пекельну браму, простягає свою руку і ті, котрі чекають Його допомоги і також простягають руку назустріч своєму Спасителеві, отримують визволення. Відкриті серця Христос не може оминути. Лише серце замкнуте і не бажаюче нічиєї допомоги ані співчуття, не впускає до себе Христа, навіть Того, який переміг гріх. Ці люди залишаються у своєму замкнутому світі, світі гріха, егоїзму, гордості і небажанні, або психічної неспроможності, подивитися на свого Творця. Про них однак все одно молимося, бо віримо, що благодать Воскреслого Христа є сильнішою від всілякого гріха. Молимося, щоб Христос, котрий смертю смерть подолав, а тим що в гробах, Життя дарував, дістався до серця кожної людини, навіть до тієї, котра по-людськи немає шанс. У Бога завжди є шанс, бо першим і останнім Божим Словом є Любов.

 

 

Система Orphus
Rating
0
0
4comments count

comments

add comments 
  • Леонтій | 1 May 2016, 20:22
    comment comment

    Зрештою, бути чи не бути тим чи іншим померлим душам у Царстві Небесному, остаточно вирішить Сам Праведний Суддя на Страшному суді. А от наскільки наші молитви за них здатні допомогти якраз позитивному Його присуду (вироку), це - доволі "цікаве" питання. В усякому разі, гадаю, не варто тут заздалегідь його якось "стверджувати" чи прогнозувати... А от головний сенс мого першого коменту полягав якраз у тому, що більшість тих віронавчальних розбіжностей, котрі нині розділяють католиків від решти християнського світу, виникли саме тоді, коли - після Великої схизми 1054 р. - Римська Церква в "ексклюзивно"-однобічному порядку проголосила певні відомі теологічні положення (догмати і висновки), що, зокрема, ґрунтуються на доволі суб'єктивному, дискутивному тлумаченні (розумінні) і "доповненні" деяких біблійних текстів. А основне - яких не знала й не проповідувала єдина Христова Церква Сходу і Заходу І тисячоліття... Так що тут, як виглядає, заради пошуку тієї конструктивної і взаємноприйнятної - світоглядно-богословської моделі відновлення первісної єдності Тіла Христового КОЖНА із сторін має зробити свій крок назустріч задля подолання (узгодження) тих відмінностей. І, гадаю, що НАЙБІЛЬШЕ тут має переосмислити увесь цей свій теологічний "додаток" ІІ тисячоліття саме КАТОЛИЦЬКА сторона міжхристиянського діалогу...

    • Petro Balog | 4 May 2016, 10:17
      comment comment

      Так, Церкви повинні переосмислити своє минуле, проте навчання Церкви не зупинилося на І-му тисячолітті, чи на перших 7 Соборах, як хотілось би декому (особливо, представникам "соборних" Церков), але воно розвивалося і після 1054 року. Католицька Церква сама формулювала вчення, бо Схід вже не хотів долучатися до цього вчення з приводу поділу, так що не так односторонньо "вина" на Католицькій стороні. Щодо біблійності чи не білійності якогось вчення, то тут як на Сході, так і на Заході достатньо своїх "тараканів": свято Успіння, свято Йоакима і Анни, Різдво Пресвятої Богородиці, не говорячи вже про інші свята такі як Воздвиження Чесного Хреста, Покрови, Торжество Православ'я і т.д., тобто свята що базуються на історії Церкви, десь там мають коріння в Святому Письмі, але не прямі... І ніхто не змушує Схід за це каятися чи "переосмислювати", хоча часто такі свята базуються на напівлегендарних розповідях чи взяті з апокрифів.

  • Леонтій | 30 April 2016, 19:32
    comment comment

    "Церква вчить про чистилище". Яка саме "Церква"?! Лише Католицька. Всі ж інші християнські Церкви і еклезіальні спільноти такого "вчення" не мають. Тим паче, що ні про ніяке "чистилище" немає жодної згадки ні в Святому Письмі, ні в Нікео-Царгородському Символі віри, ні в ухвалах усіх семи Вселенських соборів (тоді) єдиної Христової Церкви Сходу і Заходу І тисячоліття.

    • Petro Balog | 30 April 2016, 19:47
      comment comment

      Скоро буде текст про молитву за померлих і про те, що є на цю тему у Святому Писанні, а чого нема. Протестанти, до речі, говорять, що ніде в Євангеліях прямим текстом не сказано "молитися за померлих" - і мають рацію. Це так, аналогічно про Писання і про чистилище в ньому. А щодо Нікео-Цареградського символу, так там багато чого немає, в що ми віримо, наприклад вчення про Успіння Пресвятої Богородиці, нема теж прямим текстом про те, що вона власне Богородиця. Посилання на одні авторитети і ігнорування інших у Церкві - це анахронізм з домішками фундаменталізму... Католики відрізняють тих, які вже в пеклі і виходу звідти нема від тих які "десь там" після смерті, за яких молимося і які можуть ще ввійти до раю. Оцей стан "десь там" католики і називають "чистилищем", а православні "митарствами". Це дещо інакше розуміється, але суть подібна: і за тих, що "в чистилищі", і за тих, що "відбувають митарства" треба молитися і вони за молитвами нашими будуть у Царстві Небесному.

Сan leave comments only to registered visitors Еnter