«Діти у нас мають почуватися як вдома»: в Івано-Франківську при монастирі запрацював притулок

Наприкінці жовтня 2023 року притулок освятив і благословив митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир Війтишин і єпископ-помічник Микола Семенишин. Від тоді заклад почав офіційно працювати.

«Насправді наші сестри давно роздумували над тим, щоб взяти під опіку дітей — сиріт, які перебувають у важких обставинах і без опіки батьків, — розповідає сестра Вероніка Галатан. — А війна в Україні просто поставила усі «крапки над і». Саме через те, що вона триває так довго, стає все більше таких діток, які потребують нашої допомоги. Тому вирішили і навіть не вагалися – організувати спеціальний дитячий притулок».

Як каже сестра Вероніка, спочатку обирали в якому саме монашому домі відкрити дитячий притулок. Зупинилися на Івано-Франківській обителі. Тут особливо зручно, бо поруч функціонує загальноосвітня школа. Є сестри — кваліфіковані педагоги, психологи, медики. Допомагає громада парафіян, духівники.

Поки притулок облаштували на вісім мешканців. Але зараз тут буває менша кількість дітей і біля них увесь час перебувають дві сестри-монахині, ще одна готує їжу.

А першими до монастирського притулку потрапили діти з однієї родини з Івано-Франківська. «Саме ці дітки потрапили до нас ще до відкриття закладу і це допомогло зрозуміти, що Господь нам показує для кого маємо працювати і що робимо правильний вибір, — ділиться сестра. — Направлені вони службою у справах дітей через різні життєві обставини».

Отже, першими підопічними василіанського притулку стали - хлопчик 3 рочки і дівчинка 6 рочків. Рідні брат і сестра. Вони знайшли тут справжню домівку. Затишну і комфортну. Зі зручними кімнатами, просторою їдальнею, ігровою залою.

Режим дня вихованців звичний для дошкільнят і школярів – прокидаються о 7 голині ранку, готуються до сніданку, снідають, збираються до садочка і школи. Дівчинка навчається в першому класі. Після основних занять відвідує групу продовженого дня.

«Нам важливо вкласти в неї якомога більше, допоки є тут, — наголошує сестра Вероніка. — Хочемо, щоб отримала якомога більше необхідних знань і також розвивалася творчо. Тому тричі на тиждень дівчинка відвідує танцювальну студію. А після насиченого дня в садку та школі, діти повертаються додому, вечеряють і їм дають деякий особистий час для ігор. Також ще додатково займаються навчанням, бо діти дещо відстали від своїх ровесників, то ж доводиться багато чого підтягувати. Діти розумні, швидко схоплюють, просто треба ще трохи попрацювати».

До слова, одна з сестер-монахинь відповідає за навчальну частину дітей в притулку, бо за фахом педагог. Сестра, яка відповідає за харчування, теж фахово розробляє спеціальне меню — щоб було корисне і смачно як вдома.

Окрім навчання і побуту, для підопічних притулку організовують свята, їздять з ними на пізнавальні екскурсії та прогулянки.

А днями в одного з вихованців, чотирирічного Іллі, сталася надважлива подія – він прийняв Таїнство Хрещення і Миропомазання.

Як наголошує сестра Вероніка, в «Світлиці святої Макрини» хотіли б орієнтуватися на дошкільну групу і початкову школу, бо це новий напрямок служіння. І щоб отримати досвід, побачити плюси і мінуси, щось змінити — потрібен час. Але якщо буде потреба чи діти з однієї родини, яких не можна буде розлучати, то прийматимуть і доросліших.

Важливо, що згідно зі статутом, діти можуть перебувати в притулку впродовж року. Але за потреби можна продовжити цей термін. Опіка в притулку обумовлена як тимчасова.

«Цей притулок ідентичний з тим, який є у сестер Згромадження Воплоченого Слова – «Містечко милосердя св.Миколая», де влаштовуються діти з міста, області чи навіть України за погодженням нашої Служби, — додає начальник Служби у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому Ірина Рохман. — Спочатку в «Світлиці святої Макрини» сестер василіянок було двоє дітей, потім ми дали ще трьох. Але цей дім покликаний бути для них таким родинним, проте тимчасовим на період відновлення потенціалу батьківства у біологічної родини, повернення до опікуна. Також на період процесу позбавлення батьків їх прав і влаштування в сімейні форми виховання».

У нового притулку «Світлиця святої Макрини» сестер василіянок, як кажуть засновники, хоча і не задовгий час існування, проте уже є чимало добрих друзів-меценатів з України і закордону, які його підтримують матеріально і доброю порадою. Тому плани щодо його подальшого функціонування великі.