01-02-2019

Ігор Козловський про міжрелігійне лідерство: Як знайти те, що нас об'єднує

Сніжанна Беляєва

В Україні налічується близько 40 тисяч релігійних організацій, для розуміння яких необхідна побудова якісного міжрелігійного діалогу. У часи поліконфесійності, роль етичного лідера - розуміти потреби інших та знаходити спільну мову між представниками різних суспільних течій. Як в релігійному різноманітті залишатися толерантними до інакшості, чому спільні цінності сприяють кращому культурному середовищу та як взаємну співпрацю можна використовувати для спільного блага цілої держави. Про ці та інші аспекти морального лідерства днями розповів відомий український релігієзнавець, громадський діяч та історик Ігор Козловський, на відкритій зустрічі в Українській Соціальній Академії.

Ігор Козловський

Українські традиції міжрелігійного та міжконфесійного співіснування сягають глибокої давнини. Ми завжди розвивалися як нація відкрита до сприйняття палітри нових культурних течій та відрізнялися толерантністю до оточуючих. Перші писемні згадки про Київ - написані на івриті, а одяг українського козака - калькування мусульманських традицій. На наших теренах проживали представники різноманітних конфесій, створювалися сотні синагон та мечетей, а починаючи з 16 і до 19 століття тут мешкало близько 60 відсотків євреїв усього світу. Разом вони заселяли значну частину нашої території, розміщуючись поруч з українськими селами. Різноманіття оточуючих ніколи не спонукало нас до агресії, а навпаки викликало цікавість та бажання краще зрозуміти одне одного.

Про постійний культурний взаємообмін та збагачення нас як нації свідчили тогочасні традиції. У давнину, українці часто відвідували єврейські весілля та жили мирно із чужими народами. Після розпаду СРСР на просторах України проживала половина всіх релігійних організацій колишнього Радянського Союзу. І це були масштабні рухи, які впливали на релігійне життя всієї колишньої країни. Зараз на території України існує близько 40 000 релігійних організацій, а в Росії 27 000, хоч населення цієї країни втричі більше у порівнянні із населенням України.

Україна завжди була і є унікальною у своєму історичному різнобарв'ї. Особливості формування української нації вплинули на одвічні пошуки духовних сенсів, а разом з тим - на створення світоглядних картин світу. Кожен з нас - окрема особистість, яка має своє уявлення про всесвіт”, - розповідає вчений.

Ігор Козловський

Працюючи начальником відділу в справах релігій у Донецькій області, Ігор Козловський пригадує як часто йому доводилося реєструвати нову релігійну організацію. Це були самостійні конфесії, аналогу яким не було ніде у світі. Науковець називає це звичним явищем, адже кожній людині притаманно створювати свою дійсність і кожен сам для себе вирішує що для нього релігія.

На думку релігієзнавця, термін “релігія” спочатку трактувалося як повернення втраченого зв'язку і стосувався виключно християнства. Оскільки саме у християнстві, за його словами, існує концепт втраченого зв'язку і його повернення, а всі інші інші течії були поза цим розумінням. Лише починаючи з гуманістів та Реформації, коли для європейців відкривалися нові культури, різні цивілізації та вірування, термін “релігія” набуває ширшого значення. В українській мові слово “релігія” з'явилося у 16 столітті в період виникненням і розвитку релігійної полеміки, натомість в російській - цей термін увійшов у вжиток на два століття пізніше. Часто для позначення “релігії” вживали слово “віра”, що теж апелювало до зв'язку нас з чимось і мало схоже значення.

Сьогодні Україна проживає надзвичайно складний період. Ситуація, що відбувається в тих чи інших регіонах також впливає на загальну картину світу і на розвиток окремих конфесій.

“Коли я запитую у пересічних громадян, що вони знають про Свідків Єгови, то часто чую у відповідь, що це секта. Наше суспільство самостійно створює міфи про певні явища і процеси і вірить у них, - стверджує науковець і додає. - Якщо ви хочете бути лідером, то повинні вивчати явища такими, як вони є, а не навішувати те чи інше уявлення, що склалося у пересічних громадян”.

Давати характеристику різним конфесіям на підставі особистісної ситуації, у яку ви потрапили - неправильно і неетично. Для того, щоб вступити у міжрелігійний діалог - потрібно “вбити” у собі теолога, профана чи пересічного громадянина, — вважає науковець. Потрібно зробити так, щоб у вас не було жодних заангажованих поглядів на людину. Інакше діалог не відбудеться.

Ігор Козловський

Перебуваючи два роки у полоні, мені доводилося зустрічати людей з різними політичними та релігійними поглядами, але я був змушений з ними спілкуватися. Я перебував поруч із вбивцями та маніяками, і повинен був якось з ними жити. Я дивився на них не як на ворогів, а вів діалог з їхнім внутрішнім світом. Саме це допомогло мені вижити”, - пригадує Ігор Козловський.

За його словами, для того аби встановлювати міжрелігійний діалог - треба розуміти систему цінностей та вірувань, яка притаманна людині та вміти знаходити з нею спільні принципи. Інакше, ви не зможете створити місточок між вами і представниками інших релігій. Але як знайти спільне між даосами, представниками сантерії чи кандомбле і харизматичним християнством? Найважливіше - навчитися говорити їхньою мовою.

Лідерство - це вміння брати на себе відповідальність, розуміти душі інших та задовільняти їх потреби. Для того, аби зрозуміти члена мусульманської спільноти, вам не достатньо просто прочитати Коран, а треба знати як правильно його читати. Все залежить від вашої лідерської позиції та інструментів, які ви використовуєте. Якщо говорите із християнином, то повинні звернути увагу на те, що головною заповіддю є любов. Це той камінь, на якому будується усе християнство. Проте розуміння любові в нашій культурі і того, що записано у Святому Письмі може відрізнятися. Наш погляд зіпсований тим, що ми трактуємо любов виключно як почуття. Однак для того, щоб бути етичним лідером, ви маєте об'єднувати і допомагати спільно розвиватись, постійно зростаючи в Agape - Божій жертовній любові. Лише тоді, коли ми проявляємо вольову любов до дії - можемо говорити про налагодження діалогу і розуміння потреб інших.

Позиція лідера - активна, він повинен враховувати зміни, які відбуваються у суспільстві і ставати каталізатором процесів. Лідер повинен не просто впливати на суспільну свідомість, а змінювати її.

“Ви повинні бути достатньо впевненими у своїй системі світобачення, тобто маєте бути асертивними. Без асертивності ви не зможете вступити у міжконфесійний діалог. А для розуміння того, як певна картина виникла у свідомості іншого - маєте проявляти емпатію”, - каже Ігор Козловський.

Науковець стверджує, що будь-яка практична діяльність неможлива без емпатії. Часто представники різних релігій не готові до відкритого діалогу і вважають це нав'язування іншої думки. Лідер має бути вправним комунікатором для того, аби не лише почути, а об'єднати всіх учасників діалогу спільними діями заради спільного блага.

Ігор Козловський

www.risu.org.ua

Авторське право на матеріали Релігійно-інформаційної служби України захищається законом.
Вони можуть буть використані повністю чи частково лише за умови посилання на РІСУ.
У разі використання їх в Інтернеті — обов'язкове гіперпосилання на risu.org.ua