14-01-2015

Тут нема Кози і Василя, а Маланок аж тринадцять — як святкують Старий новий рікна Прикарпатті

Юлія Головчин

У ніч на Василія у селі Живачів, що на Івано-Франківщині, відбувається особлива містерія. Починається вона у день християнського свята преподобної Маланії. Спершу усі учасники колективу ідуть за благословенням до священика. А коли звечоріє, починають переодягатись.  

У живачівській Маланці нема традиційних для нас Кози і Василя. Зазвичай, жінка перевдягається у чоловіка і грає роль Василя. І навпаки, чоловік у Маланку. Втім, у Живачеві маланкує не одна, а відразу аж тринадцять Маланок.

Маланки із Живачів

Чому їх саме така кількість, учасники пояснити не можуть. Кажуть, так було здавна. Припускають, можливо через те, що усе дійство відбувається у ніч з 13-го на 14-те.

Жінок тут немає взагалі. Головна дійова особа — Маланка і ці ролі виконують виключно молоді неодружені чоловіки. Вони яскраво одягаються та неординарно причепурюються.

Маланки із Живачів

На запитання, як це бути у ролі жінки — хлопці жартують. Кажуть, їм сподобалось.

Єдина прикрість – вузька спідниця. У ній незручно бігати. Вбрання збирають по усьому селу. «Ми от об’єднались всі, в кого що є. В когось сукня, в когось є маска, в когось шапочка, в когось коса. Окремо відводимо час на косметику, але розмальовуємо не обличчя, а маску. Дуже стараємось приносити радість людям навіть своїм зовнішнім виглядом», — розповідають кореспонденту РІСУ учасники гурту.

Маланки із Живачів

Лише потім зізнаються: їхнє маланкування — то важка праця. На ранок втрачають голос. «Найважче співати. Зв’язки та горло не витримують нагрузки. У нас багато хат і в кожній треба заспівати. А ще ми й по дорозі йдемо, кричимо, співаємо, щоб було весело і нам, і навколишнім. Ну і трошки ноги болять», — розповідає Ярослав, який виконує роль однієї із Маланок.

Маланки із Живачів

За традицією, маланкарі ходять лише до тих хат, де є дівчина на виданні. У Живачеві нині таких обійсть аж тридцять п’ять.

Маланки із Живачів

«Наші маланкарі стараються вимастити дівчат сажею. Це обов’язково. Так аби дівчина дійсно запам’ятала, що у неї цього року була Маланка», — розповідає про місцеві традиції Світлана Шевчук, директор будинку культури села Живачів.

Дівчата особливо не ображаються, коли їх обмащують сажею. Мовляв, раз в рік можна і потерпіти. Кажуть, добре, що є ще кому підтримувати традиції. Адже багато звичаїв уже відійшло в минуле.

Маланки із Живачів

«Я тут в гостях у подруги, враження мене просто переповнюють, я перший раз на такому дійстві. І взагалі, це якась різдвяна містерія, я б так сказала. Ну хлопці мене теж не оминули — я теж трохи постраждала, але мені дуже-дуже сподобалося. Добре, що дотримуються звичаїв, бо взагалі в деяких селах їх забувають», — ділиться враженнями гостя села Оксана Федорак.

Маланки із Живачів

Частину замаланкованих коштів хлопці віддають на церкву, за решту винаймають живу музику у клубі. За традицією, дійство має відбутись найближчої суботи. На танці запрошують дівчат, але не усіх, а лише тих, хто приймав до своєї хати маланкарів.

www.risu.org.ua

Авторське право на матеріали Релігійно-інформаційної служби України захищається законом.
Вони можуть буть використані повністю чи частково лише за умови посилання на РІСУ.
У разі використання їх в Інтернеті — обов'язкове гіперпосилання на risu.org.ua