18-08-2010

Перевернуте розп’яття

Людина і світ. — 1998. — №7. — С. 50—52.

Валентин ПЕТРЕНКО

Сатаністи в сучасній Україні

Після публікації статті Валентина Петренка «Виклик «чорного папи» (№ 9 за 1996 р.) редакція отримала чимало відгуків наших читачів, більшість яких об’єднані лейтмотивом: «Сатанізм нині далеко не лише закордонна екзотика. Він брутально й жорстоко грюкає в наші двері». Події останніх півтора-двох років свідчать, що це, на жаль, правда. Отже, відсилаючи читачів, які хотіли б ознайомитись з генезою, вченням і практикою сучасного сатанізму, до вересневого числа «ЛіC» позаминулого року, спробуємо з’ясувати, що являють собою сатаністи в сьогоденній Україні.

Сатаністи поділяються на ортодоксальних дияволопоклонників, люцеферіанців (або прометейців) та реформованих дияволопоклонників (за взірцем створеної Антуаном Шандором Ла Веєм 1960 р. «Церкви Сатани»).

Ортодоксальні сатаністи служать Дияволу як втіленню зла. Вони проголошують своєю метою боротьбу з силами добра на чолі з християнським Богом. Цей загін служителів зла плюндрує християнські святині, відкидає всі заповіді Біблії, але послуговується її міфологією. Тому сатаністи інших течій називають їх «перевернутими християнами». Обряди дияволопоклонників — це блюзнірські переінакшені християнські обряди. Ці сатаністи схильні до принесення в жертву живих істот та актів вандалізму. Саме їм присвячено значну кількість публікацій, художніх фільмів та телепередач. У США і Європі до цієї течії належить близько 5-10% загальної кількості сатаністів, а в Україні приблизно половина.

Друга течія — люциферизм — претендує на язичницьке коріння. Люцифера його шанувальники вважають богом, що втілює в собі гармонію, мудрість, свободу й добро. їх називають ще прометейцями: в багатьох таких угрупованнях культові дії розгортаються навколо давньогрецького міфу Прометея, який викрав вогонь у богів і дав його людям. Християнство ці сатаністи ототожнюють з дисгармонією та злом, яке необхідно поборювати. І не лише ідейно. Насильство, до якого вдаються люциферіанці, є для них засобом «дестабілізації християнського устрою й підготовки приходу Диявола». В Україні до люциферизму належить приблизно третина сатаністів.

Для реформованих сатаністів Сатана є символом руйнівний. Мета першого надання допомоги іншим або собі, другого — збудження сексуальної жаги у особи, яку ти побажав, і третього — заподіяння шкоди. Різниця між церковними та сатанинськими ритуалами за Ла Веєм полягає в тому, що «сатаніст свідомо практикує форму навмисного неуцтва. Прихильник іншої віри не може признатися собі в неуцтві».

Головними символами сатаністів є три шістки (про це «Число Звіра» читайте в «Ліс» № 2 за 1998 р. — Ред.), пентограма — перевернута п’ятикутна зірка в колі, перевернуте розп’яття та свастика.

На території України діють різні сатанинські угруповання: «Присвячений Сатані лицарський орден чорної меси», «Орден чорного кола», «Black metal мафія», «Зірка смерті», «Орден SA», «Партія сатаністів», «Церква Сатани», «Чорне Братство», «Язичницький слов’янський рух», «Чорний орден», «Легіон темряви» та інші. Точну кількість сатанинських об’єднань встановити дуже важко, але з певним ступенем вірогідності можна стверджувати, що їх значно більше сотні (можливо і двох), а загальна кількість членів — від 800 до 1800. Тільки в Києві діє близько десяти сатанинських сект з 250-300 членами.

«Присвячений Сатані лицарський орден чорної меси» був створений на території Росії. Очолює його Магістр (за фахом — лікар-кардіолог); контингент — у віці від 20 до 40 років, більшість з вищою освітою. У 1990 р, «Орден» спробував зареєструватися, чим вразив працівників російського Мінюсту. Підтримує тісні зв’язки з американським «Братством чорного хреста». 1992 р. філію цієї секти було відкрито в Харкові. Має своїх прихильників і в інших містах України.

«Орден чорного кола» — найвпливовіше сатанинське об’єднання Києва, має своїх представників у Київській області та в деяких містах України. Складається з 30-50 представників так званого «внутрішнього кола» (вік 20-30 років) і приблизно зі стількох же членів «зовнішнього кола» (здебільшого молодь). З 1992 р. вони перестали брати участь у сатанинських «тусовках» і спілкуються з іншими слугами Диявола переважно через свого лідера «F». 27-річний «F» — ерудована. ініціативна й дуже хитра особа з комерційними здібностями. Нині «F» намагається зареєструвати свою громаду. Кілька разів він друкувався в газетах — востаннє під псевдонімом «К. Аннабіс» у «Фактах и комментариях» 10 квітня. Причому заплутуючи, сказати б, сліди, він дещо навмисно перекрутив: перебільшив кількість сатаністів у столиці (600-700 нібито «солідних» і кілька тисяч малолітніх), «Орден чорного кола» назвав «Колом темряви» і значно збільшив число його членів.

«Орден чорного хреста» був створений у Києві 1995 р. і мав філії в Одесі та Львові (до 50 адептів у столиці й 15-20 — у філіях). На чолі цієї групи стояв великий шанувальник Ла Вея «D» зі своїм помічником «Р». На початку 1998 р. орден практично саморозпустився.

«Зірка смерті» виникла після розпуску «Ордену чорного хреста» й увібрала в себе тільки «солідних людей» — приблизно 15-25 осіб віком від 17 до 23 років, майже всі чоловічої статі.

З «Чорного кола» вийшла ще одна сатанинська група на чолі з такою собі «SA». В ній близько двох десятків осіб віком від 15 до 21 року, майже всі дівчата. «SA» — дуже відома сатаністка. Навколо неї ходить багато пліток та «легенд» про її бурхливе статеве життя та кровожерність. Під час нашої розмови половину пліток вона спростувала, а половину підтвердила, додавши «смажених» подробиць. Особливо приголомшила розповідь про шабаш, який закінчився сексуальною оргією в міліцейському гуртожитку.

Під час перебування в «Ордені чорного хреста» «SA» разом з трьома членами цієї секти здійснювала ритуальні вбивства тварин у недобудованому корпусі Київської психіатричної лікарні. Ці бузувірства вона виправдовує в такий спосіб: «Суть принесення в жертву живої істоти — звільнення енергії та вияв влади. Звільнивши життєву силу жертви, ти вбираєш у себе цю силу. Під час жертвоприношення я читаю закляття, спілкуюсь з духовним світом (Дияволом та іншими демонами) і знаходжу канал, яким скеровую енергію в бажане русло, щоб вона принесла користь, а не шкоду мені та іншим учасникам ритуалу...»

Керівництво «Ордену чорного хреста» негативно ставилося до ритуальних вбивств, але не заважало їй тому, що вона є «дуже гарним олтарем, що може витримати за один шабаш 10 чоловіків». «SA» неодноразово запрошувалась як жриця на шабаші з сексуальними оргіями і в інші групи слуг сил темряви. Більшість подібних пропозицій вона приймала. Віднедавна «SA» обстоює необхідність легалізації сатанізму в Україні. Вона доводить, що це відокремить «справжніх» сатаністів від недоумкуватих, за її виразом, підлітків, які паплюжать могили, і дасть змогу піднести «сатанинські ідеали». Влада, вважає вона, отримає змогу контролювати єдину інституцію сатаністів, які діятимуть вільно і служитимуть своєму антибогові.

Black metal (чорний метал, або метал темряви) колись вважався просто супертяжким роком, але з часом термін зазнав корекції, і «чорнометальські» групи почали асоціюватися з сатанізмом. Більшість прихильників цього напрямку вважають себе сатаністами. В Україні чимало шанувальників Black Metal, і досить значна їх частина схильна до відвертого хуліганства. Представники «Норвезького чорного легіону» об’єднані в організацію «Satanic Terrorists» (сатанинські терористи), яка відома ще під назвою «Norway Black Metal Mafia» (Внутрішнє коло норвезького чорного металу), до якого входить головне формування «Black Metal Mafia» (Мафія чорного металу). Про нього останнім часом багато пишуть у зв’язку зі скандалами та правопорушеннями з боку її членів. У Києві також діє сатанинське угруповання, яке позичило собі назву в норвезьких «колег» (ті називають себе «Норвезьким чорним легіоном»). Група складається з 60-80 осіб віком від 14 до 20 років.

«Слов’янський язичницький рух» (СЯР) є типовим об’єднанням люциферського кшталту. Ідеологія СЯР (центр у Харкові) має антихристиянський та антисемітський присмак, а його агресивні лідери вважають за доцільне застосування силових методів проти своїх ідейних супротивників.

На території нашої держави є також кілька десятків прихильників «Церкви Сатани», яку очолював Ла Вей, а також представники «Храму Сета». Храм Сета був створений 1975 р. одним з послідовників Ла Вея Мішелем Аквіно. Сет — це єгипетське божество, відокремлене від сил природного універсуму, якого зображували як людину з головою тварини, схожої на гієну. Халдеї звали Сета Хед (Хад) або Хедіт (Хадіт). Згодом ця назва трансформувалася в Шайтан, а набагато пізніше — в Сатан (Сатана). Відомо про контакти вітчизняних слуг сил темряви з їхніми закордонними однодумцями.

Цілком очевидно, що поруч з так званими «ідейними сатаністами» до сатанинських угруповань йдуть люди з садо-мазохистськими схильностями та патологічними рисами. Керівник однієї сатанинської групи (на перший погляд виглядав ерудованою людиною з розвинутим інтелектом) розповів, що давно стоїть на обліку у психодиспансері й має інвалідність, яка не дає йому змоги влаштуватися на «нормальну» роботу. Свого часу родичі порадили йому віднайти душевний спокій у спілкуванні з ченцями. Та одного разу ченці його мало не зґвалтували. Після цього він втратив віру у християнство і став захоплюватись сатанізмом.

Для певної категорії осіб сатаністські угруповання стають просто прикриттям їхньої асоціальної поведінки, чудовою змогою виправдати власні розбурхані інстинкти. Саме ці люди вчиняють правопорушення, які можуть тягти за собою цілий «букет» статей карного кодексу: образа релігійних почуттів та тиск на віруючих (ст. 66 КК), акти вандалізму (ст. 212), знущання та вбивства тварин (ст. 207-1), хуліганські дії (ст. 206) тощо.

Сатаністи в Україні нині не відчувають себе дезорганізованими, вони дедалі голосніше заявляють про намір отримати для своїх організацій статус юридичної особи. І хоча реально шансів на це в них небагато, не виключена поява зареєстрованих центрів розвитку парапсихічних здібностей або інтелектуально-духовних можливостей, за якими стоятимуть ті ж самі слуги Диявола. В кожному разі, поборювачі сил Добра налаштовані рішуче.

www.risu.org.ua

Авторське право на матеріали Релігійно-інформаційної служби України захищається законом.
Вони можуть буть використані повністю чи частково лише за умови посилання на РІСУ.
У разі використання їх в Інтернеті — обов'язкове гіперпосилання на risu.org.ua