31-10-2008

Історія Петро-Павлівського храму та інших церков Хорола

Андрій ГОЛОВКОВ. - Прес-центр УПЦ КП, 8 вересня 2008 року

По-різному складалася доля православних храмів міста Хорола в різні історичні епохи. Відслідковуючи деякі скупі історичні відомості, які вдалося роздобути на цей час, ми можемо, нехай і не в повному обсязі, заглибитися у сиву давнину - для відтворення картини будівництва та становлення наших православних святинь. Прикро і сумно водночас, що на сьогоднішній день в такому відомому на всю Україну своєю багатою історією місті, як Хорол, не залишилося жодного вцілілого православного храму, позаяк всі вони були знищені більшовиками в роки войовничого атеїзму. Це безбожне руйнування зіпсувало душі людей та їхню усталену православну церковну традицію, важкі наслідки чого ми не можемо подолати до цього часу. Дуже важко нині повернути все те, що нищилось протягом століття. А знищено багато і в матеріальному, і в духовно-моральному плані.

Перша згадка про Петро-Павлівський храм Хорола датується 1747 роком. Очевидно, що цей храм, як і вся решта храмів Хорола, первісно був дерев’яним. У першій половині XVII ст. в нашому місті діяли такі православні храми:

1. Петро-Павлівський – 1747 р. (дата заснування)
2. Соборно-Успенський – 1715 р.
3. Кладовищенський (Іоана Предтечі) – 1779 р.
4. Воскресенський – 1725 р.
5. Миколаївський – 1790 р.
6. Покровський – 1732 р.


Всі вказані храми були в різні роки початку XIX ст. або відновлені, або збудовані заново. На зміну старим дерев’яним храмам приходили нові, добротно відбудовані кам’яні. У 1890 р. до цих храмів додалася ще й так звана домова церква Хорольського тюремного замку св. пророка Осії, яка задовольняла духовні потреби винятково засуджених та їх наглядачів і охоронців. Це була тюремна церква, і цивільне населення її не відвідувало, позаяк кожен район (парафія) м. Хорола мав свою власну церкву, своє власне церковне керівництво (священик, староста, дячок, пономар), а також ясна річ, своє власне (від назви храму) храмове свято.

Петро-Павлівський храм був відбудований у 1885 році. Як подають історичні хроніки, це був кам’яний, трипрестольний храм у зв’язці з такою ж дзвіницею. Центральний престол у ім’я святих апостолів Петра і Павла, а два інших – ліворуч і праворуч – в ім’я Пресвятої Богородиці та святого благовірного князя Олександра Невського. Першим священиком тут був Афанасій Затворницький, а старостою церкви названо Захара Пархоменка. Церковним хором управляв Григорій Нікольський. Якою була велич цього храму? Достатньо уявити собі зведені воєдино три церкви (три престоли і вівтарі). Решта храмів, крім Соборно-Успенської церкви, були звичайними, однопрестольними. При Петро-Павлівській церкві діяли також бібліотека та церковно-приходська школа.

Під час штучного голодомору 30-х років в Україні Петро-Павлівський храм тодішня влада використовувала як склад під зерно. Відтоді й почалася його поступова руйнація і повне знищення.

1996 року перегорнуто нову сторінку в діяльності Петро-Павлівської церкви – відбудова нового храму. Нелегким був поступ. На самому початку годі було й розраховувати на якусь допомогу. Треба було з християнським терпінням просто вистояти і не піддатися на різноманітні численні провокації недругів, багато з яких стали згодом нашими прихильниками і друзями. Шалена, дика, розгнуздана дезінформація щодо нашої церкви ганебно провалилася.

Церква почала успішно розбудовуватися лише з 2000 року. Невеликі пожертви та допомогу надавали ВАТ “Хорольський мехзавод” (директор М.І. Міщенко, директор кісткового заводу О.Д. Вишневський, сільський голова Старої Аврамівки Олександр Газенко. Поступово зростала кількість парафіян, які усвідомили різницю між Київським і Московським Патріархатами. 2002 року міський голова О.І. Ніколенко допоміг нам перейти з будівельного вагончика у просторий будинок, який за три місяці було переобладнано під храм. Паралельно тривала добудова фундаменту під новий храм.

Про наші труднощі довідалися наші брати і сестри із США, панове Віктор і Віра Гаркуші (з Хорола) та пан Василь Луценко (родом із Котельви) зініціювали збір пожертв на будівництво Петро-Павлівського храму серед земляків-українців США. На ці пожертви вже закуплено цеглу і ведеться будівництво. Дякувати Богу та всім добрим людям, ми не втрачаємо надію на те, що свята справа відбудови Петро-Павлівського храму буде успішною, незважаючи на труднощі та брак коштів. Кому нині легко?

Святі апостоли Петро і Павло здавна вважалися покровителями міста Хорола, а Олександр Невський є покровителем воїнів. Тому щорічно в нашій Петро-Павлівський церкві правляться панахиди за солдатами, що загинули на війні та в мирний час. А також за в’язнями сумнозвісного концтабору для полонених “Хорольська яма”, де поховано 90 тисяч замучених воїнів.

Історія твориться у нас на очах. Історія твориться нами. А тому не будьмо пасивними спостерігачами відбудови нового храму і не чекаймо, поки нам його ціною власного здоров’я збудує хтось. Внесімо по-християнськи кожен свою посильну частку у святу справу. Відновімо церковно-релігійні традиції наших дідів та прадідів і з почуттям власної гідності та відповідальності, достойно виконавши свій християнський обов’язок, передаймо святу естафету своїм нащадкам. Господь віддячить нам за це сторицею.

Всемилостивий Господи! Благослови і освяти всіх тих, що люблять красу Дому Твого.

www.risu.org.ua

Авторське право на матеріали Релігійно-інформаційної служби України захищається законом.
Вони можуть буть використані повністю чи частково лише за умови посилання на РІСУ.
У разі використання їх в Інтернеті — обов'язкове гіперпосилання на risu.org.ua