13-12-2006

Київські храми св. Катерини

«Київські єпархіальні відомості»/ «Сerkva.info», 6 грудня 2006 року

Київські храми св. Катерини7 грудня за новим стилем (24 листопада за старим стилем) Православна Церква звершує пам ять святої великомучениці Катерини, дочки знатного правителя м. Олександрії. Красота, вченість, слава багатства манили до неї багатьох женихів. Але праведна душа діви прагнула пошуків Істини буття світу. Знайти її для праведниці допоміг святий муж відшельник, до якого Катерину відвела мати, будучи таємною християнкою.

Він розповів, що є Небесний Жених-Христос, до якого повинна полум яніти душа, що шукає Істини і відкидає всі примари світу цього тимчасового. На прощання старець вручив святій Катерині ікону Богоматері з Немовлям Христом. Всю ніч діва молилась перед цієї іконою, але Богомладенець відвертав від неї свій Лик. Вона знову звернулась до старця і той порадив їй зберігати чистоту (Катерина з грецької означає – чиста) і охрестив святу. Після хрещення до неї з явилась Богоматір з Немовлям, Яке благісно поглянуло на Катерину і простягнуло їй перстень в ознаменування духовних заручин. В ці дні в Олександрії відбувалися бурхливі язичницькі гульбища, на які прибув сам імператор Максиміан. В жертву язичницьким богам приносили не тільки тварин, але й сповідників віри Христової. Свята Катерина, користуючись своїм знатним походженням, звернулась до імператора, заступаючись за них. Щоб переконати знатну римлянку та інших християн, імператор наказав скликати п ятдесят найосвіченніших мужів імперії. Свята відвертістю своїх переконань і доказів навернула їх в християнство. Всі вчені за наказом імператора були вкинуті у вогнище. Сама ж свята Катерина була піддана страшним мукам – колесування. Коли вона спокійно підійшла до знаряддя страти, то ангел Господній розбив їх на щепки. Тоді Катерина, підійшовши до місця страти, з глибокою вірою в Бога, сама поклала голову під меч ката, слізно молячись за всіх людей так: «Господи Ісусе Христе, Боже мій! Дякую Тобі за те, що Ти поставив на камені терпіння ноги мої і направив стопи мої… Поглянь з висоти Твоєї, Господи, і на цих людей, що тут стоять, і настанови їх світлом Твого пізнання; і прохання тих, хто буде призивати їм я Твоє святеє через мене, сповни на користь, щоб усіма оспівувалась велич Твоя на віки». Із рани її замість крові витикло молоко. Це сталося за даними святителя Димитрія Ростовського 24 листопаді 307 року.

Мощі святої Катерини спочивають в монастирі її імені на горі Синай в Єгипті. Сьогодні монастир це великий духовний центр, в якому знаходиться стародавній архів і велика бібліотека стародруків та церковних раритетів. Свята Катерина особливо покровительствує вчителям, освіченним людям та науковцям.

Пам'ять святої великомучениці шанується в усьому православному світі з особливим благоговінням і урочистістю. На честь святої Катерини будуються храми, багато монастирів називають її іменем.

Свято шанували великомученицю і в Київській Русі-Україні. Так відомо, що благовірним великим князем Ярославом Мудрим поруч із двома відомими храмами збудованими після святої Софії – Георгієвським та Ірининським, було зведено ще й храм святої Катерини на сучасній вул. Стрілецькій, який входив до Ярославового Київського Кремля. На думку дослідника старовини, археолога І. Іванцова, це була та сама Катерининська церква, руїни якої посол німецького імператора Еріх Лясота бачив у 1594 році біля Софії. Ймовірно, що її збудували візантійсько-грецькі майстри, які принесли в столицю Руси-України традицію пошанування святої Катерини.

Велика колонія грецьких купців постійно була у Києві. Особливо це стало помітним у ХVІІ столітті. 1738 року, не зважаючи на спротив Магістрату, грецька громада збудувала поруч із Магістерською площею, на землі, що належала грецькому купцеві Астаматісові Стіматі, дерв яну каплицю. В 1739-41 роках замість каплиці збудували цегляну церкву, а років через сім при ній заснували грецький монастир святої Катерини. Спочатку церква цього монастиря мала типово українські риси, була тричасна, з трьома верхами. Наприкінці ХІХ століття її перебудовано так, що лишився лише один центральний верх барокової будівлі. Всередині грецька церква мала дуже гарний іконостас у стилі рококо. На початку 1920-х років, коли монастир було закрито, його великі будівлі використовувалися як виставочні зали для показу продуктів промисловості УРСР. 1929 року церкву грецького монастиря було розібрано, бо її баня почала давати тріщини.

Ще значно раніше до появи окремого монастиря на честь святої великомучениці Катерини в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі до головного його храму коштом Петра І та імператриці Катерини з півдня прибудували симетричній до бічного вівтаря святої великомучениці Варвари, бічний вівтар святої великомучениці Катерини. При цьому між давнім собором архистратига Михаїла та бічними вівтарями було прорізано широкі арки. Догляд за цими роботами цар доручив надісланому з Москви князю Олексію Черкаському, який доклав чимало і своїх коштів. Дружина князя пожертвувала до Катерининського бічного вівтаря багату ризницю, чимало грошей надала також і їхня дочка Варвара. За монастирським переказом, Петро І заснував Катерининський бічний вівтар у пам ять про своє, разом з армією, врятування під час невдалого Прутського походу 1711 року.

З відновлення Свято-Михайлівського Золотоверхого собору, було відроджено і два його бічних вівтарі на честь святої Варвари і другий на честь святої великомучениці Катерини, які були окремо освяченні у грудні місяці 2000 року.

Наступного 2007 року 7 грудня Православна Церква (як і цього року відзначала 1700-ліття мучеництва святої діви Варвари) буде відзначати 1700-ліття мученицької кончини святої діви Катерини.

www.risu.org.ua

Авторське право на матеріали Релігійно-інформаційної служби України захищається законом.
Вони можуть буть використані повністю чи частково лише за умови посилання на РІСУ.
У разі використання їх в Інтернеті — обов'язкове гіперпосилання на risu.org.ua