Про користь, не про благодать

01-02-2010

Являти себе в товаристві священнослужителів, а якщо вдасться — глав церков, і перелічувати свої «благословення», як дворянські титули, — звичне передвиборне явище. Бані та ікони — ефектний задник, постаті в рясах — символічні не менше, ніж поп-зірки, ветерани ВВВ/УПА (тут їх урівняли), сироти тощо. Ну й меседж дуже об’ємний — по-перше, «гідний», а по-друге — «наш» у будь-якому сенсі: від конфесійного до геополітичного. А суперечка про те, «чия рука ляже на Пересопницьке Євангеліє», звучить значно піднесеніше, ніж «хто тепер буде країну дерибанити».

Джерело РІСУ

www.risu.org.ua

Авторське право на матеріали Релігійно-інформаційної служби України захищається законом.
Вони можуть буть використані повністю чи частково лише за умови посилання на РІСУ.
У разі використання їх в Інтернеті — обов'язкове гіперпосилання на risu.org.ua