Вистоїмо ― переможемо. А нам треба перемогти, ― Мирослав Маринович

У гостях у подкасті NV «Що далі?» філософ, релігієзнавець, дисидент, політв’язень часів СРСР, один із засновників Української Гельсінської спілки, радник ректора Українського католицького університету Мирослав Маринович. Важлива розмова про допомогу Заходу, вплив українських дисидентів на росіян у таборах СРСР, місце церкви у російсько-українській війні, роль України в майбутньому світовому порядку.

Ділимось кількома тезами з інтервʼю та заохочуємо прослухати його повністю:

― Поголовна більшість українців не вірить в трансформацію росії. Дай Боже росії вийти з честю з війни так, як вийшов німецький народ, пройти через покаяння. В російській опозиції нуртує думка, що путінський режим злочинний, жоден із опозиціонерів не ставить питання про розчленування російської імперії. Демократизм російської демократії закінчується на українському питанні.

― Після Другої світової війни, євреї запитували – «де був Бог в Аушвіці»? Сьогодні українці запитують – «де був Бог у Бучі»? На це питання поки що відповіді немає. Мені хочеться, щоб був потужний пророчий голос Церкви. Обмити рани ― це важлива функція Церкви, але лише одна із. Люди потребують відповідей, бо вони губляться: «чому я втратила рідних?», «чому загинув мій син?». І таких «чому» багато. Важливо, щоб Церква розтлумачувала сенс самопожертви.

― Євангеліє не є пацифістською книгою, миротворство схвалював Ісус, але Він дуже чітко розрізняв добро і зло, і ось цього потребую від Ватикану і папи.

― Я вдячний нашим воїнам за те, що вони дають нам простір, захищають. Воїни свою справу роблять, а наше громадянське суспільство ще свою справу не виконало.

― Одним із найбільших досягнень української демократії є релігійна свобода. І це те, що дає мені надію, що Україна вистоїть ― це те, що ми різні, але єдиний шлях до нашої єдності – це порозуміння, толерантність один до одного.

― Людина не стає праведною через закон, людина стає праведною через ціннісні установки.

― Митрополит Шептицький говорив, що настане час, коли український Київ стане вирішальним чинником у долі всієї Європи, і це пророцтво мені видається дуже слушним. Але це не стовідсотковий фатум, нам треба працювати для цього. Ми лише на певному шляху, навіть на його початку, бо поки що для українців головне завдання переконати Захід ― якою поганою є росія, що уявлення про нинішню росію, крізь призму Толстого, російську культуру ― хибне. Це та сама помилка, яку колись робив світ, орієнтуючись на німецьку культуру, на Гете, Гейне. Наше національне завдання подати себе світові не лише в контексті негативної росії, а й чим ми можемо заступити росію у цій світовій конструкції, де є наш потенціал, крім нашої армії, яка вже давно довела свою велич.