УПЦ МП: зв'язок з Москвою слабшає

Російський удар по Криму відбився рикошетом по позиціях церкви з найбільшою кількістю парафій в Україні – Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП).

У дні, коли для багатьох українців Росія з близької в усіх відношеннях країни перетворилася на агресора, проросійська лінія в УПЦ МП, яка й раніше здавала позиції, остаточно перейшла в оборону, кажуть експерти.

Тимчасовий очільник церкви митрополит Онуфрій заявив, що Росія має зробити все, щоб зберегти територіальну цілісність України.

"В іншому разі на тілі нашої єдності виникне кровотечна рана, вилікувати яку буде дуже непросто і яка болюче відіб’ється на нашому спілкуванні і наших відносинах", - сказав він в нещодавньому інтерв’ю.

Підлеглі йому ієрархи пішли у своїх висловлюваннях ще далі. Митрополит Черкаський і Канівський Софроній назвав Володимира Путіна "бандитом". А головний капелан, митрополит Августин, благословив українських військових на захист Батьківщини: "Ми ж не пішли в Ростов-на-Дону чи Смоленськ".

Відтак, лише троє з дев'яти членів Синоду УПЦ МП займають відверто проросійську позицію: намісник Києво-Печерської лаври Павло, очільник Одеської та Ізмаїльської єпархії Агафангел та митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон.

Приблизно така сама ситуація – 30% прихильників проросійської позиції – зберігається серед усього духовенства УПЦ МП, каже релігієзнавець Людмила Филипович з Інституту філософії НАНУ. Схожа ситуація і серед прихожан цієї церкви, припускає вона.

Тож що чекає на Православну церкву Московського патріархату в найближчому майбутньому?

У песимістичному сценарії, прогнозують фахівці, розкол в УПЦ МП наростатиме, додаючи нових латок до строкатого українського православ'я.

Оптимістичний розвиток подій передбачає те, про що православні віряни з надією говорять роками і що за своїми масштабами може вийти за тісні межі конфесій: створення в Україні Єдиної помісної православної церкви.

Тим паче, що за створення такої церкви формально виступають усі три основні православні конфесії: УПЦ МП, УПЦ Київського патріархату (УПЦ КП) та Українська автокефальна церква (УАПЦ).

А перші дві навіть створили комісії для переговорів про об'єднання, які, щоправда, ще не почали працювати.

Що таке помісна церква

"Якщо буде Єдина православна церква, ми можемо мати з України, скажімо, другу Польщу, другу Німеччину, і ми ніколи не станемо другою Румунією, Болгарією чи Грецією", - каже релігієзнавець і богослов Юрій Чорноморець.

"Ми будемо однією з ланок загальноєвропейської вісі: Лондон, Париж, Берлін, Варшава і Київ. Це дуже важливо. Без релігійного фактору ми цього не зробимо", - розмірковує він.

Експерт додає, що ефект від створення Єдиної помісної церкви можна буде порівняти з духовним відродженням України за часів Петра Могили.

Помісна церква - це церква, яка має єдиний синод (або раду старійшин) і прив’язана скоріше до місця, певної території, ніж до нації, яка на ній проживає.

Створення такої церкви – це "логічне завершення процесу самоідентифікації (країни – Ред.) в духовному сенсі", каже Людмила Филипович.

Православні священики і прихожани - активні учасники кримських подій

Нині Світове православ'я складається з 16 канонічних помісних православних церков, які об’єднані духовно і мають формальний спільний центр у Константинополі. Серед них, зокрема, Константинопольська, Александрійська, Єрусалимська, Антіохійська, Сербська, Грецька, Грузинська, Болгарська, Російська.

Абсолютна більшість цих церков – автокефальні, тобто незалежні у своєму врядуванні та виборі очільника, тому іноді поняття помісна і автокефальна вживають як синоніми. Однак це не зовсім коректно, бо помісна церква може бути також автономною, що передбачає певну залежність від материнської церкви.

Помісних автономних церков є лише дві: Синайська (Єрусалимський патріархат) і Фінляндська (Константинопольський патріархат).

Українських православних церков у списку канонічних нема - тобто ані УПЦ КП, ані УАПЦ - незважаючи на слово "автокефальна" у назві останньої - не визнані світовим православ'ям. А УПЦ МП, яка на практиці багато в чому незалежна від Росії, формально теж не має статусу ані автономії, ані автокефалії.

При цьому світове православ’я, попри заяви про свою єдність і спільність традицій, не має єдиної процедури визнання нових автокефалій. На думку Російської православної церкви, надати такий статус може лише материнська церква. Тоді як Константинополь залишає це право за собою.

Раніше Константинопольський патріарх обіцяв визнати канонічність Української Помісної церкви, коли її буде створено.

Але чи визнає її Москва?

"Так званий патріарх"

Москва визнає українську автокефалію за умови, якщо об'єднання відбудеться довкола УПЦ МП, і вже працює над цим, каже Юрій Чорноморець, представник проукраїнської лінії в цій церкві.

Водночас він заперечує, що в такому разі Єдина помісна церква, яку очолить представник московського патріархату, буде змушена підпорядковуватися Москві.

Оглядачі звернули увагу, що Патріарха Кирила не було на зборах у Кремлі, коли Путін оголошував про приєднання Криму

"Я б уникав слова підпорядковуватися. На сьогоднішній момент УПЦ (МП - Ред.) є де-факто автокефальною церквою, і вона має лише духовний зв'язок з Москвою. Всі інші зв’язки обірвані. Ми беремо участь у їхніх структурах, а вони в наших не беруть участі", - запевняє він.

За його словами, всі намагання Патріарха Кирила змінити цю ситуацію своїми візитами до України привели до протилежних результатів.

"На сьогодні вже самій Російській православній церкві треба визначатися: чи хоче вона мати тут союзницьку УПЦ, чи вона хоче мати тут розкол, релігійні війни і вороже ставлення населення до себе", - каже релігієзнавець.

Він розповідає, що вже місяць між Московським і Київським патріархатами тривають неформальні переговори про об'єднання, які цінні вже самі по собі, оскільки дозволили неприязно налаштованим сторонам краще зрозуміти одна одну.

"За цей місяць було досягнуто більшого прогресу, ніж було б досягнуто за кілька сесій офіційних перемовин", - каже пан Чорноморець.

Провести такі офіційні перемовини між трьома православними конфесіями нещодавно закликав Київський патріархат.

У цій церкві погоджуються з твердженням про те, що об'єднання має відбутися на основі канонічного права, однак неприхильно ставляться до ідеї об'єднатися під крилом МП.

Ситуацію погіршує те, що Московський патріархат, услід за іншими православними церквами світу, не визнає канонічності Київського. У офіційних повідомленнях УПЦ МП самі слова "Київський патріархат" пишуть в лапках, а очільника УПЦ КП Філарета згадують як "так званого патріарха". Це розлючує ієрархів з КП.

"Ми закликаємо вас усвідомити, що насправді московські слова про "неканонічність" Київського патріархату є такими ж неправдивими, як твердження Кремля про нелегітимність української влади. В очах Москви залежність від неї – завжди законна, а свобода – злочин", - йдеться у нещодавньому зверненні УПЦ КП до колег з Московського патріархату.

Про те, що Київський патріархат не збирається відмовлятися від свого очільника Філарета заради об'єднання з Московським, каже і речник УПЦ КП Євстратій Зоря.

За його словами, КП наполягає, щоб після об'єднання всі священики і єпископи залишилися на своїх місцях, а синод Єдиної церкви формувався на пропорційному принципі, "щоб жодна сторона не відчувала себе ущемленою".

Ще одна потенційно спірна умова, яку висуває КП до учасників переговорів – підтримка євроінтеграції України.

"Здавалося б, що це політичне питання. Але від того, чи буде Україна в Євросоюзі, залежить її державність", - заявив патріарх Філарет.

Ідея євроінтеграції може не сподобатися цим вірянам з УПЦ МП

Не так швидко

Та навіть якщо всі ці неузгодженості вдасться вирішити, в УПЦ МП все одно залишиться вагома група духовенства, яке щиро віддане Москві і виступає проти української автокефалії.

"Я не ставлю собі за мету об'єднати всі осколки православ'я", - сказав в одному інтерв’ю – хоча й з іншого приводу – одеський митрополит Агафангел, палкий прибічник політики Путіна.

У 2011 році він, приміром, різко критикував протести російської опозиції на Болотній площі в Москві, заявляючи, що "вони прагнуть затопити своїм болотом усю Русь".

Щодо того, що об'єднання не пройде гладко, застерігає і Людмила Филипович.

"В історії релігійних рухів я не назву вам прикладів, коли б об'єдналися двоє - і вийшло одне. Завжди об'єднуються двоє - і виходить три", - каже релігієзнавець.

На її думку, частина парафій і єпархій УПЦ МП можуть не погодитися на Єдину церкву.

Однак Юрій Чорноморець не бачить у цьому трагедії. Він припускає, що після того, як в Україні створять автокефальну православну церкву, яку визнає Вселенський патріарх, всі охочі зможуть зберегти право на автономний округ, який підпорядковуватиметься патріарху Кирилу.

Релігієзнавець також натякає, що об'єднання майже напевно не відбудеться найближчим часом – принаймні за життя патріарха УПЦ КП Філарета.

"Але ми повинні все одно під час перемовин закласти фундамент для майбутнього об'єднання", яке відбудеться "в доволі короткий історичний період", каже експерт.

А поки що Україна, на його думку, потребує, можливо, не так об’єднаної церкви, як добрих відносин між всіма церковниками, якої б світоглядної позиції вони не дотримувалися.

І цьому, каже він, сприяють неформальний діалог між церквами: "Навіть якщо ми не об'єднаємося, то будемо краще ставитися один до одного".

Олег КАРП'ЯК

"BBC Україна", 25 березня 2014 року