Україну відвідав директор польської філії Фундації «Допомога Церкві в потребі»
"Ми відвідали ті місця, яким допомагаємо від самого початку", – розповів директор о. Вальдемар Чісло.
Делегація спершу відвідала місто Червоноград на Львівщині. Сюди приїхало вже понад 30 мікроавтобусів гуманітарної допомоги.
"Від перших днів війни допомога з Польщі прибуває сюди майже щодня. Найбільше отримуємо ліки, одяг і продовольство. Тепер найцінніше: якщо на заході країни легше, то на сході полиці в крамницях порожні. Те, що «Допомога Церкві в потребі» привезла в Червоноград, поїхало далі у східному напрямку", – розповів Андрій Порицький, голова Червоноградської районної ради.
Символом злочинів російського окупанта стала Буча на Київщині. Тут о. Вальдемар Чісло в супроводі учасників мотопробігу "Катиньського рейду" помолилися за мир. Картини жорстоких катувань і вбивств надовго закарбувалися в пам’яті, і чимало людей шукає підтримки в Церкві, що вимагає ще більших зусиль від душпастирів.
"Ми вчимося жити в нових обставинах, служити в сферах, в яких до цього ми не служили", – розповів делегації доброчинців єпископ Віталій Кривицький, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії, пояснюючи, що "не кожен знає, як допомогти людині, що втратила половину своєї сім’ї", а це означає, що "потрібна підтримка з боку психотерапевтів".
І хоч на сході є найбільші потреби, захід і центр країни взяв на себе тягар допомоги внутрішнім переселенцям. У цьому директор польської філії "Допомоги Церкві в потребі" бачить ще одне підтвердження того, в чому переконався попередніми роками на Близькому Сході та в Африці: Церква допомагає.
"Під час війни Церква стає всім: їдальнею, місцем, куди приходять по допомогу, але також, аби виплакатися та помолитися Богові", – зазначив о. Чісло, який також був свідком ревної праці душпастирів у Києві, зокрема, на парафії святого о. Піо, яка отримує допомогу від доброчинців фундації, що сягнула вже 300 тисяч євро.
В усіх місцях, куди дійшла "Допомога Церкві в потребі" чути слова вдячності доброчинцям, особливо, полякам.
"На початку ми навіть нічого в нікого не просили, а з телефонів звучало запитання: чого потребуєте?" – згадує єпископ Віталій Кривицький.
Як підкреслює о. Чісло, людям важливо, аби вони не почувалися забутими.
