«Зернятко надії». Дітям про Голодомор

11 листопада 2011, 12:56 | Огляд видань | 5 |   | Код для блогу |  | 

Лідія БАТІГ

Зернятко надіїПам’ять про жахливі події Голодомору 1932-1933 років й досі жива для цілого українського народу. На якомусь генетичному рівні ми, ті, що народилися уже в мирні часи, в новому столітті, відчуваємо біль та тривогу, печаль наших предків, розділяємо їхню долю. І це ще раз доводить, що національність, духовна спорідненість українців позачасова, вона не має просторових обмежень.

Наближаються чергові роковини Голодомору, який забрав мільйони невинних життів. Сама тема Голодомору є надзвичайно складною для розуміння, про неї дискутують історики, політологи, перші особи держави. І навіть вони не спроможні знайти консенсусу.

Саме із таких позицій значним ризиком можна вважати проект «Зернятко надії: дітям про Голодомор», який ініціювала Спілка української Молоді та журнал «Крилаті». Цей проект підтримали письменники з усієї України та діаспори. На основі надісланих на конкурс матеріалів за допомогою педагогів і психологів-консультантів був сформований однойменний збірник художніх творів для дітей (упорядник Людмила Юрченко, видавництво «Свічадо»).

«Зернятко надії» — не просто книга, а ще й своєрідна спроба розповісти дітям про трагічну сторінку української історії, не зачепивши при цьому ніжної дитячої психіки.

У книзі зібрано твори – прозові та поетичні — які допоможуть дитині дізнатися про Голодомор 1932-1933 та зрозуміти, які страшні часи спіткали наш народ. Але автори по-особливому поставилися до цієї книги. Вони не тільки зобразили трагедію без використання агресивних сцен та натуралістичних подробиць, але й дали дитині надію на майбутнє, допомогли усвідомити їй свою причетність до сильної нації, яка змогла витримати жорстокі випробування долі та вистояти у них, не втративши власну честь і гордість.

Великий плюс для авторів «Зернятка надії» — це те, що вони відшукали відповідні образи для дітей різного віку, а також слова й жанри.

Якщо дорослі можуть дізнатися про всю правду Голодомору із газет, телебачення, книжок, з розповідей іще живих свідків, то малеча спроможна це зробити за допомогою цієї книги.

Книжка також стане в нагоді батькам та вчителям, які мають подати інформацію дітям про ті події, що базуються на контексті суб’єктивного переживання героїв. Про це можна прочитати у невеличкому підрозділі книги під назвою «Як читати цю книжку? Рекомендації для батьків, вчителів та вихователів». Саме такі поради допоможуть дітям ототожнювати себе із благородними головними героями, знаходити вихід зі складних ситуацій та демонструвати любов до ближнього, проявляючи милосердя та гуманність.

Правда – це складна система, що складається із болю, реалій життя та розчарувань, але, водночас, вона вміщує у себе істину, людяність та чесність.

Що ж до детальнішої структури книги, то важливо зазначити, що перший її розділ під назвою «Чарівне зерно» базується на принципах казкотерапії. Саме вона заводить маленького читача у країну звичних для нього казкових героїв: білочок, зайчиків, їжачків тощо. Діти, які читають про добрих та вірних друзів, про беззахисних ззовні, але надзвичайно сильних всередині персонажів, здатні вирости людьми, які зможуть змінити наш сірий непривітний світ на краще, подарувавши його більше яскравих барв добра та щирості.

Книга сповнена світлої енергії, крізь сторінки, прикрашені ілюстраціями, видніється та любов і душа, яку автори вклали у своє творіння. Адже, не дарма кажуть, що книга має вчити ще з ранніх років, як правильно жити, як розрізняти добро від зла, як не піддаватися останньому.

Найважливішим мотивом видання можна назвати молитву. У «Зернятку надії» саме образ молитви асоціюється зі зброєю проти лиходіїв, зі зброєю, якою можуть користуватися лише обрані: чисті духом, вірні своїй Батьківщині, правдолюби, що ніколи, навіть у найважчі часи не втрачають маленького зернятка надії, що згодом проростає і дарує життя тим, хто ще вчора знаходився на межі двох світів.

У наступному розділі «Хліб наш насущний дай нам сьогодні» присутні релігійні мотиви, повага до національних цінностей та символів, таких, як, наприклад, хліб.

Особливо чуттєвою є остання сторінка книги, на якій розміщений «Лист до Бога». Його автор – Людмила Гридковець. У цьому листі висловлена подяка Всевишньому за те, що ми живемо у мирний час, за те, що ми маємо вдосталь їжі й свободи.

Саме такі книги, як «Зернятко надії» вчать маленьких українців тому, що треба бути вдячними Богу за ті дари, які є у нашому житті, не вимагати занадто багато, не скаржитися на тривожні реалії сьогодення, пам’тати про загиблих під час Голодомору та раз на рік вшановувати їхню жертву запалюванням свічки. Така книга не може залишити байдужим ні маля, ні уже дорослого читача.

І хоч сьогодні на дитячому книжковому ринку предствалене велике розмаїття літератури, це видання не можна залишати поза увагою, адже хоча вона й не зовсім розважальна, проте формує у дітей правильний світогляд.

Видання цієї книги схвалило Міністерство освіти України, надавши йому гриф «Рекомендовано міністерством освіти і науки України».

* * *

Про це та інші видання багато корисної інформації можна знайти на сайті "Свічада"

Читачі можуть скористатися послугою "Книга поштою”, надіславши замовлення на адресу: а/с 808, м. Львів, 79008, за допомогою електронної пошти: bookshop@svichado.com або телефоном (032) 2357316

Крамниці видавництва працюють за адресами:
— м. Львів, вул. Лисенка, 2,
— м. Київ, вул. Покровська, 6, храм Миколи Доброго

Система Orphus
Рейтинг
0
1
5коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Ірина | 24 листопада 2011, 16:00
    Коментувати коментар

    Прекрасна, добра книжечка моєму синочку п'ять рочків читаємо разом.

  • Kushnir_as | 11 листопада 2011, 13:15
    Коментувати коментар

    Вы что с крыши упали, детям эту ерунду подсовывать, на уроках истории в более старших классах об этом и рассказывайте. Нечего маленьких детей КОШМАРИТЬ!!!

    • Тарасій | 11 листопада 2011, 13:23
      Коментувати коментар

      а ви читали? Дуже сумніваюся. Бо таке б не писали.

    • Україна | 20 листопада 2012, 22:03
      Коментувати коментар

      Ви самІ- найкошмарніший Кошмар, якщо таке верзете! Щоб дитина виросла Людиною, вона має відчути змалечку і чужий біль, і чужі сльози, і чужу біду. Інакше виросте безголове створіння, що вміє тільки споживати. На жаль, у старших класах, якщо не розкрити сердечко з "пелюшок", це вже не діє...

Відповідь на коментар
Коментар
Ім'я
Введіть код