Різдво по-корецьки
Як святкують величне свято Різдва Христового у різних християнських громадах древнього міста Корця, що на Рівненщині, та яких церковних традицій дотримуються, розповідає місцева мешканка Ірина Наумець.
У різдвяні дні на засніжених вулицях міста Корця ще зранечку видніються протоптані дороги. Одні ведуть до помісних церков, а інші – туровані завзятими колядниками, що ходять від хати до хати, вітаючи людей з Різдвом.
Більшість корчан починають свято, побувавши на ранковій службі. Для когось це звичайна традиція, без якої неможливо відчути святкову атмосферу Різдва, а для когось – духовна потреба, що виходить із серця глибоко віруючої людини, а хтось і взагалі нікуди не йде і пробуджується лише від дзвону колядників чи гавкання сусідського собаки, який першим зустрічає гостей.
«Я ходжу в церкву не тільки на Різдво, але й щонеділі та молюся до Бога як на свято, так і в будні, — розповідає 30-річна Наталія Грушина. – Справа навіть не в різдвяному торжестві служіння, а в тому, що в церкві я переживаю Божу присутність через співи, молитву – там моя душа відпочиває». Для старшої за віком жінки Зої, що ходить до православної церкви, Різдво є роковим святом: «На Різдво йду на службу опівночі і простоюю до ранку, слухаючи проповідь та піснеспіви». Прийшовши додому, сім’я лягає спати, а зранку встає та частується святковим сніданком, приймає гостей та сама йде на гостини.
У релігійно розмаїтому містечку, історія якого веде свій початок ще з 1150 року, є храми усіх трьох напрямків християнства – православні, католицькі та протестантські. Щоб обійти усі церкви Корця, не вистачить і дня, бо усі вони знаходяться віддалено одна від одної і розкинуті у різних околицях міста. Відтак у кожній окрузі є свій храм. Правда, більшість церков належить до УПЦ (МП). Серед них – церква св. Косьми та Дем’яна, що красується на гористому обриві над річкою Корчик, а трохи далі від неї куполами виблискує П’ятницька церква. На іншому березі річки неподалік від Корецького замку знаходиться Миколаївська церква. Центральним храмом, до якого на свята стікаються і місцеві жителі, і заїжджі гості є Свято-Троїцький жіночий монастир УПЦ (МП). На виїзній дорозі до сусіднього села Гвоздів не так давно збудовано церкву УПЦ КП, яка є єдиною у цьому місті. Неподалік від неї стоїть молитовний будинок євангельських християн-баптистів. Також у місті є церква християн віри євангельської. Римо-католицька громада збирається у костелі св. Антонія, вид на який відкривається із центрального моста, що з’єднує лівий та правий береги річки Корчик.
Римо-католики відзначають Різдво з 24 на 25 грудня впродовж 2 днів, на відміну від християн східного обряду, у яких свято триває усі 3 дні. У переддень Різдва, 24 грудня, у римо-католиків Свят-вечір або Вігілія, на якому за єдиним святковим столом збирається уся родина. За словами отця Вальдемара Шляхти, що опікується костелом, у цей день на стіл виставляють пісні страви, хоча це і не є законом Церкви, а радше силою традиції. Звичаєм, що вирізняє східно-християнський Свят-вечір від західно-християнського, є ламання облаток. Це прісний хліб, тонко спечений, що має круглу форму. Під час вечері хтось із родини тримає хліб, а інші відламують, при цьому подумки промовляючи побажання ближньому на Різдво. Зі слів отця, здебільшого у цих бажаннях загадуються духовні чесноти – миру, любові, віри та усякого благополуччя. Отець Вальдемар зауважив, що у Корці повелося збиратися на різдвяну службу опівночі, хоча за римо-католицькою традицією святкова меса розпочинається о 23.00 год. Хто приходить на службу Божу вночі, тому необов’язково знову йти зранку. Якщо слідувати 3-денному святкуванню Різдва за традицією християн східного обряду, то третім днем Різдва, як пояснює католицький священик, можна вважати свято Трьох царів, що припадає на 6 січня. У цей день проводиться освячення ладану та крейди, якою віряни малюють на одвірках своїх осель латинські позначення, що в перекладі звучать так: «Нехай Господь Ісус Христос поблагословить це помешкання». Ладан символізує молитву до Бога. «Як пахощі ладану та його дим розходиться у повітрі, так і наша молитва здіймається до Небес і лине до Бога», — розповідає отець Вальдемар. Освячений ладан віряни кладуть на дахи будинків відразу після служби і при цьому мають помолитися.
Православні УПЦ (МП) та УПЦ КП зустрічають Різдво за Юліанським календарем — з 6 на 7 січня. У перший день Різдва корецькі православні йдуть до храмів опівночі і стоять на службі Божій до ранку. На третій день свят прихожани церков, що належить до УПЦ (МП), йдуть до центрального храму – Свято-Троїцького жіночого монастиря на ранкову службу, після якої об 11 год. розпочинається різдвяний дитячий концерт, що проводиться в приміщенні регентського училища.
Перед початком різдвяного дійства за участю дітей недільної школи усіх присутніх в залі привітав владика Рівненській та Острозький УПЦ (МП) Варфоломій. Він закликав людей берегти православну віру та бути прикладом для світу. «Я радий, що у нашому районі настоятелі працюють з молоддю і організовуються ось такі заходи, — сказав владика. – Треба запрошувати молодь до церкви, бо деякі соромляться своєї віри і не хочуть йти до церкви, але це є фальшивий сором». Також священнослужитель закликав паству запрошувати до православної церкви людей, згадавши про «духовних ворогів сектантів, які також запрошують на свої молебні». Які релігійні напрямки Владика мав на увазі, у настанові не прозвучало. Не варто й здогадуватися, адже можна й помилитися, судячи з того, що поміж конфесіями у місті є і євангельські протестантські церкви, які сповідують триєдність Бога так само, як й інші християни. Після концерту діткам роздали різдвяні подарунки, а Владика провів семінар для молоді.
На вечірній службі до монастиря з’їжджаються колядники із ближніх районів, зокрема Гощанського. Люди йдуть до храму, щоб поспівати, помолитися та зустріти тих, кого давно не бачили. На величезній території навколо храму юрбами ходять люди, спілкуючись та вітаючись «Христос ся рождає!». На четвертий день свято продовжується у помісних храмах УПЦ (МП) колядками у виконанні церковних хорів з інших помісних церков.
У помісних протестантських церквах Свят-вечір не проводиться, оскільки у розумінні більшості євангельських напрямків це свято у більшій мірі є традиційним і пов’язане із культурними звичаями, аніж біблійним за змістом. За вечерею сім’ї можуть і збиратися, однак ніякого релігійного значення цьому не надають та не готують страви за встановленою обрядовістю.
У церкві християн віри євангельської та баптистів Різдво святкують впродовж 3 днів також за Юліанським календарем з 7 по 9 січня. У помісній церкві християн віри євангельської у перші два дні Різдва на ранковому служінні після загальної проповіді відводиться час для святкової програми дітей недільної школи та підліткової групи. Різдвяний вертеп починається співом та декламуванням віршів і продовжується театралізованим дійством. «Проведення дитячого різдвяного вертепу у святкові дні не є традицією – ми можемо відступати від традицій», — каже пастор церкви Віталій Кундеус. З його слів, форму служіння можна змінювати і відступати від тих усталених звичаїв, які не пов’язані із виконанням Божої заповіді, а є лише уставом, який полегшує хід служіння. «Традиція може обтяжувати і навіть інколи стає об’єктом поклоніння, тому ми не створюємо традицій і в цьому є деяка неформальність, — каже пастор. – Дух Божий повинен діяти в церкві у свободі, не сковуючись обов’язковістю форми».
Загалом служіння починається молитвою та співом церковного хору, який вітає усіх зі святом у різдвяній пісні «Нова радість стала». «Для мене Різдво – це свято піднесення, це ще одна нагода прославити народження Спасителя Господа Ісуса Христа, — каже прихожанка церкви Надія Дика. – Ми повинні кожного дня пам’ятати про народження Господа і жити, думаючи про Нього не лише на свято, а щоденно, тому у різдвяні дні я радію подвійно – ще й від того, що зазвичай у різдвяному служінні беруть участь мої діти». Після церкви люди розходяться по домівках, запрошуючи один одного на гостини та приймаючи приїжджих родичів та гостей або йдучи до інших. Молодь їде до сусідніх сіл співати різдвяних пісень або ж у інші церкви області, у багатьох з яких у святкові дні проводяться з’їзні молодіжні конференції або семінари.
Вістка про народження Спасителя Господа Ісуса Христа виходить далеко за межі храмів Корця, за межі конфесій чи рамок релігійного розуміння. Це не просто історична подія, а передвічна істина, що оселяється в серцях віруючих і долає будь-які культурні бар’єри. «Христос народився!» — вітання, яке відлунням проходить крізь епохи, періоди атеїзму і зливається в одноголосному ствердженні «Славімо Його!».
