Повний переклад коментаря Папи Франциска, щодо гаванської декларації.

22.02.2016, 11:28
Звертає на себе увагу, що Папа двічі говорить, що «ніхто не знає про що ми говорили».

Звертає на себе увагу, що Папа двічі говорить, що «ніхто не знає про що ми говорили».

Від себе. Переклав «(guerra) un problema esistenziale di quel Paese, e parla della sofferenza» - (війна) основна проблема цієї країни, і вона говорить про страждання. Переклад Анастасія Подлюк на Credo.ua переклали «особиста, історична, екзистенційна проблема цієї країни, й у ній ідеться про страждання».
Це точно не абстрактна «екзистенційна проблема», на якій зробили новину.
11 хв 47 с https://www.youtube.com/watch?v=7qaSGRxaCZI

Jean-Louis de la Vaissière, “France Presse”
Зустріч з російським Патріархом Кирилом і підпис Спільної заяви віталися в цілому світі як історичний крок. Але зараз, вже сьогодні, в Україні греко-католики відчувають себе зрадженими і говорять про «політичний документ», про підтримку російської політики. Там знову відкрилась словесна війна. Ви думаєте, Ви зможете поїхати до Москви? Вас запросив Патріарх? Чи поїхати на Крит, щоб привітати Всеправославний Собор навесні?

Папа Франциск:
Почну з кінця. Я буду присутній духовно і з посланням. Мені б хотілося поїхати привітати Всеправославний Собор – це мої брати, але слід виявити належну пошану. Але я знаю, що вони хочуть запросити католицьких спостерігачів, це добрий міст. За католицькими спостерігачами буду я, буду молитися з найкращими побажаннями, щоб православні йшли вперед, вперед, адже вони – брати, їхні єпископи – такі ж єпископи, як і ми. Потім, Кирил. Мій брат. Ми поцілувалися, обнялися, і потім розмовляли годину…

о. Ломбарді:
Дві години!

Папа Франциск:
Дві години! Дві години ми розмовляли як брати, відверто, і ніхто не знає, про що ми говорили, тільки те, що ми сказали вкінці, публічно, про те, що ми пережили під час бесіди.

Третє. Та стаття і заяви в Україні. Коли я це прочитав, я трохи схвилювався, тому що це був Святослав Шевчук, який сказав, що український народ або деякі українці, або багато українців почуваються глибоко розчарованими і зрадженими.

Перш за все, я добре знаю Святослава: в Буенос-Айресі чотири роки ми працювали разом. Коли його вибрали – в 42 роки, він добра людина! Він був обраний Верховним Архієпископом і повернувся в Буенос-Айрес, щоб забрати свої речі. Він прийшов до мене і подарував мені маленьку ікону Богородиці ніжності, і сказав: «Вона супроводжувала мене все життя. Я хочу залишити її тобі, ти підтримував мене ці чотири роки». Це одна з небагатьох речей, які я попросив привезти мені з Буенос-Айресу і тримаю її на своєму письмовому столі. Це людина, яку я поважаю, близька мені, ми з ним на ти. Тому мені це здалося трохи дивним.

Я згадав одну річ, яку я казав вам: щоб зрозуміти новину, заяву, потрібно намагатися зрозуміти її цілу. Коли він це сказав? Це було сказано 14 лютого, минулої неділі. В інтерв’ю українському священику, в Україні. Інтерв’ю взяте і опубліковане. Ця новина – інтерв’ю на більш ніж дві сторінки, ця новина в третьому з кінця маленькому абзаці. Я читав інтерв’ю і скажу: Шевчук – це догматична частина – говорить про себе, як про сина Церкви, в єдності з єпископом Риму, з Церквою. Говорить про Папу, про близькість Папи, і про себе, про свою віру, і про віру православного народу. В догматичній частині жодних труднощів, православнa (ортодоксальнa) в доброму значенні цього слова, тобто католицьке вчення.

Потім, як і в кожному інтерв’ю, як і в цьому наприклад, кожен має право говорити своє. І він говорить це про зустріч, про зустріч він говорить: «Це добре і ми повинні просуватися далі».

В цій другій частині – особисті ідеї, які має кожна людина. Наприклад, те, що я сказв про єпископів, які переводять священиків-педофілів, і що найкраще, що вони можуть зробити, – це подати у відставку, це одне… Це не догматика, а те, що я думаю. Таким чином він має особисті думки, які можна обговорювати, і він має право їх мати. Все те, що він говорить, стосується документа – і це проблема. Про факт зустрічі він говорить: «Це Господь, Дух, що йде попереду нас, обійми..», - все добре.

Документ? Це спірний документ. Треба ще додати: Україна переживає момент війни, страждання, з багатьма інтерпретаціями. Я згадував український народ, просячи про молитву і близькість багато разів, на Ангелі Господнім, на загальних аудієнціях в середу. А про історичний факт війни… у кожного своя ідея: що це за війна? Хто її розпочав? Що робиться? Що не робиться?.. Очевидно, що це історична проблема, але і основна проблема цієї країни, і вона говорить про страждання. І в цей контекст я вкладаю цю частину, і стає зрозумілим, що говорять вірні… Чому Святослав каже: «Багато вірних подзвонили чи написали мені, говорячи, що почувають себе глибоко розчарованими і зрадженими Римом». Зрозуміло, що народ у такій ситуації відчуває це. Документ є спірним у питанні України, але там є заклик зупинити війну і щоб були досягнені домовленості. І я особисто виловлював свої побажання, щоб Мінські угоди були виконані, і не треба стирати ліктем те, що написано рукою. Церква Риму, Папа зажди казали: «Шукайте миру». Я прийняв обох президентів. І тому, коли він каже про те, що почув від свого народу, я його розумію, я його розумію. Але не в цьому новина. Новина вцілому.

Якщо ви прочитаєте ціле інтерв’ю, ви побачите, що є серйозні догматичні речі, які залишаються, є бажання єдності, продовжувати шлях, екуменізм – він екуменічна людина… Є деякі думки… Він написав мені, коли стало відомо про подорож, про зустріч, але як брат, написав свої братські думки… Я не відчуваю жалю щодо документу, так. Я не жалкую, в тому розумінні, що ми повинні поважати те, що кожен має свободу думки і особливо в такій складній ситуації. А щодо Риму... Зараз нунцій на фронті, де йдуть бої, допомагає солдатам, пораненим. Церква Риму відправила туди багато допомоги, багато допомоги. Завжди шукати миру, домовленостей, треба дотримуватись Мінських угод… Це цілковита картина. І не треба лякатися тих слів: це урок про те, що новину потрібно інтерпретувати вцілому, а не частину.

Jean-Louis de la Vaissière
Патріарх Кирил запросив Вас відвідати Москву?

Papa Francesco
Патріарх Кирил. Я б… якщо скажу одне, то потрібно буде говорити і інше, і інше. Я б волів, щоб те, про що ми говорили на одинці, залишилось, лише те, що ми сказали публічно. Це крапка. Якщо скажу це, то потім потрібно говорити інше… ні! Є те, що я сказав на людях, те, що він говорив на людях, а про це можна говорити лише приватно. Інакше, це вже не приватно. Але можу вам сказати: я вийшов щасливий. І він також.

Юрій Ліфансе

Сторінка на Фейсбуці, 22 лютого 2016