Ми їздили і по підвалах забирали людей – пастор-волонтер на Донбасі
Табори для переселенців «Берізка-1» і «Берізка-2» неподалік від Слов’янська вміщують близько півтори сотні мешканців. Їх тут – у літньому таборі та відремонтованому колишньому реабілітаційному центрі для наркозалежних – організовують протестантські релігійні громади. За словами активістів, останнім часом хвиля стихійної евакуації з гарячих точок Донеччини ослабла: звідки люди дійсно хочуть вирватись, виїхати неможливо.
Світлана приїхала із дітьми у Слов’янськ близько тижня тому, з собою – лише кілька сумок речей, звернулась до волонтерського намету на вокзалі, і їй знайшли притулок. Жінка розповідає: довго не могли зважитись виїхати з Горлівки, сподіваючись, що воєнні дії незабаром завершаться – тепер зрозуміли, що це надовго.
«Вже просто було нестерпно, діти почали боятись, довелося їхати. Все залишили, будинок у мене там, господарство, город великий», – говорить Світлана.
Тепер родина хоче оселитись у Красному Лимані, шукає житло для оренди. А поки що всі разом живуть у «Берізці». Тут розпорядок: молитви кілька разів на день, чергування на кухні і прибирання території.
Тоненьке, Піски, Горлівка, Макіївка – активісти намагаються вивезти охочих практично з-під обстрілів, розповідає пастор церкви «Асамблея Божа» волонтер Сергій Косяк.
«У «Берізці-1» ми селили людей із Пісків по «підвалах». У них там, у Пісках, багатоквартирні будинки і підвали. І вони кажуть: а ти з якого підвалу – а я з такого підвалу. От вони звикли такими общинами жити, ми їх так «підвалами» і селили, вони навіть сім’ями жити не хотіли», – згадує він.
Було дві основні хвилі переселення: у липні, коли почалися активні бойові дії, і потім дуже потужна хвиля була на початку січня, розповідає активіст. За його словами, нині більшість із тих, хто хотів виїхати, зробили це.
І хоча перемир’я так і не настало, біля окремих населених пунктів бої перейшли у менш жорстку фазу, і в періоди відносної «тиші» люди повертаються назад, зазначає Сергій Косяк. Водночас, за його словами, до дійсно небезпечних місць через обстріли волонтери часто не можуть дістатися, аби вивезти людей.
«Ніхто не думав, що будуть такого рівня руйнування»
Слов’янськ нині повен переселенців, говорить ще один волонтер, пастор церкви «Добра новина» Петро Дудник. За його словами, відкриті безкоштовні їдальні для таких людей неподалік від залізничного вокзалу, волонтери намагаються допомагати переселенцям із евакуацією і розселенням.
«У Вуглегірську ми думали, що все буде спокійно, ми завозили туди продуктові набори, відновлювали інфраструктуру. Ніхто не думав, що будуть такого рівня руйнування. На жаль, почалися серйозні бойові дії. Як волонтери, ми йшли у найскладніші місця, тому що МНС (Державна служба з надзвичайних ситуацій – ред.) надавали автобуси біля мерії, і хто приходив, то їх звідти забирали і вивозили. А ми їздили за адресами і по підвалах забирали людей».
Церкви допомагають і цивільним, і військовим на Донбасі – Васін
Значна частина волонтерів на Сході України – вихідці з церковного середовища, вони беруть на себе різні напрямки роботи: йдеться як про евакуацію та допомогу переселенцям, так і про доставку на Донбас різних гуманітарних вантажів, організацію медичних центрів, зауважує виконавчий директор Інституту релігійної свободи Максим Васін.
«Багато конфесій. Вони (волонтери – ред.) представляють і Євангельські протестантські церкви, і Київський патріархат, і Греко-католицьку церкву, й інші конфесії», – зазначає експерт.
Всеукраїнська рада церков нещодавно оприлюднила відкрите звернення, закликаючи вірян долучатися до захисту батьківщини – як вояк, волонтер, капелан або борець із корупцією.
Анастасія Москвичова і Євген Насадюк
