Пересопницьке Євангеліє — духовна святиня народу

20.05.2010, 12:13
Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам'ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва, переклад Євангелія так званою простою мовою, досить близькою до народної.

"Київська правда", 20 травня 2010 року

Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам'ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва, переклад Євангелія так званою простою мовою, досить близькою до народної.

Як свідчить приписка в рукопису, переклали Євангеліє 1556-1561 син протопопа М. Василевич та архімандрит Пречистенського монастиря Григорій у с. Двірці й м. Пересопниці (тепер Рівненська обл.). Замовила книгу княгиня А. Заславська.
Пересопницьке Євангеліє — розкішна книга, вагою 9 кг. 300 гр., писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм. Книга складається з 482 аркушів. Рукопис багатоорнаментований, прикрашений високохудожніми кількакольоровими заставками й мініатюрами. За красою й багатством оформлення Пересопницьке Євангеліє не має рівних собі серед українських рукописів. Його зміст —традиційне четвероєвангеліє. Своєрідним є вміщення перед кожним Євангелієм так званих сумаріїв — короткого змісту розділу. На маргіналіях чимало голосів — пояснень до окремих малозрозумілих слів.

Її "руська" мова — то феномен у національній культурі. Про це протягом XIX століття захоплено і одностайно говорили всі дослідники. Серед них — Осип Бодянський, котрий відкрив Книгу (увівши її до наукового обігу) в Переяславі. В 1701 році "в місяці квітні 17 дня", Переяславському кафедральному собору подарував книгу не хто інший як ясновельможний гетьман Іван Мазепа. Павло Житецький присвятив себе її ґрунтовному мовознавчому аналізові.

Поклонився Книзі і Тарас Шевченко. Перебуваючи в Переяславі як співробітник Археографічної комісії, він у своєму звіті відзначає вишукане й розкішне оздоблення Пересопницького Євангелія, а також те, що воно "написано малороссийським наречием 1556 года".

Але, незважаючи на таку славну історію, на таку символічну подорож в українському часі й просторі, на таке феноменальне значення в історії культури, — незважаючи на все це, досі в багатотомному чи, радше, багатокнижковому корпусі "Пам'яток української мови" Пересопницького Євангелія... нема!! Незважаючи на деякий церковнослов'янський акцент в її подачі, сучасний читач без зусиль пізнає в ній сучасну мову, як поляк свою в старопольській, чех — в старочеській і т.д.
...Кілька років тому Пересопницьке Євангеліє таки вийшло. Не в серії "Пам'ятки української мови", але під егідою Інституту української мови НАН України. Тираж... 500 примірників. Видання Івана Федоровича виходили накладом по п'ять тисяч примірників — в XVI столітті!

Після зруйнування Пречистенського монастиря доля книги тривалий час не була відома. Майже через півтораста років (1701) її подарував Переяславському єпископському престолові гетьман Іван Мазепа. Згодом пам'ятка опинилася в бібліотеці Переяславської семінарії, де 1837 з нею ознайомився славіст О. М. Бодянський (1808-1877). Після переведення духовної семінарії з Переяслава до Полтави (1862) Пересопницьке Євангеліє теж було перевезено. На початку ХХ ст. рукопис передано до Полтавського давньосховища. Тут його вивчали літературознавець В. М. Перетц (1870-1935) та філолог і палеограф
О. С. Грузинський (1881-1954). Під час війни Пересопницьке Євангеліє евакуйовано. З 1947 року Пересопницьке Євангеліє — в фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Сьогодні ця духовна святиня українського народу набула значення політичного символу нації — на Пересопницькому Євангелії під час інавгурації присягали президенти України.