Протистояння Православної і Греко-Католицької Церков на Закарпатті є історичним і цілком зрозумілим, — Анатолій САЛАЙ

4 січня 2016, 16:32 | Інтерв'ю | view photo | 4 |   | Код для блогу |  | 

Розмовляла Зоряна ПОПОВИЧ

На Закарпатті діє 1801 релігійна організація 37 конфесій, течій та напрямків, з яких 1700 релігійних громад, 61 монастир, 6 духовних навчальних закладів, 8 місіонерських товариств, 9 релігійних братств, 3 центри і 14 управлінь.

Це статистика станом на середину минулого року. До такого барвистого розмаїття додамо ще й той факт, що на Закарпатті проживає найбільше з-поміж інших областей країни число ромів. Тому тут, аби всім ужитися мирно, як у тій рукавичці, просто життєво необхідні мудрість та толерантність, які, на щастя, в закарпатців є споконвіку, адже сформовані історично.

Анатолій СалайПро те, як же ж усе-таки відбувається цей процес мирного співіснування, ми поговорили з людиною, яка далеко не перший рік займається питаннями релігії на  Закарпатті. Начальник відділу національностей та релігій Анатолій САЛАЙ зіткнувся з гострим протистоянням вірян різних конфесій ще на початку своєї кар’єри, будучи в трьох скликаннях сільським головою в с. Великі Лази. Там до сьогодні іде протистояння між УПЦ (МП) і греко-католиками. Це питання остаточно не вирішено і понині.

– Анатолію Юрійовичу, протистояння УПЦ (МП) і греко-католиків сьогодні на Закарпатті сильніше, ніж між УПЦ МП і УПЦ КП?

– На сьогодні градус цього протистояння потрохи спадає і цьому є кілька причин. По-перше, поступово на Закарпаття входить Київський Патріархат і люди мають вибір. Якщо не хочуть ходити до Московського Патріахату (через війну на сході), то ідуть до УПЦ КП. А протистояння православної і греко-католицької Церков на Закарпатті є історичним і цілком зрозумілим. Свого часу Московський Патріархат забрав у греко-католиків усі до одної церкви, священиків вислали в ГУЛАГ і дуже мало хто з них повернувся назад.

Ну і зараз відбувається відновлення історичної справедливості. Процес цей проходить дуже важко. Протистояння тут носить більше майновий характер, ніж ідеологічний. Хоча люди вже втомилися від цього протистояння, вони просто хочуть молитися Богу. Є дуже багато випадків у нас, коли все село, до одного, проголосувало за те, що ходитимуть до Московського Патріархату. Нам у державі конче необхідно прийняти закон про релігійне майно. Він урегулював би всі нюанси і протистояння би не було.

– Окрім такого протистояння що ще є болючою проблемою в релігійному житті краю?

– Окрім цього немає в нас гострих проблем. Розумієте, церкви в Закарпатті уживаться мирно, так само, як і люди різих національностей. Розбрат вніс свого часу Сталін, який приніс Православну Церкву Московського Патріархату «на танках».

Сьогодні ж усі уживаються мирно і я б хотів сказати до честі УПЦ (МП), що вони в нас досить толерантні. Візьмімо, до прикладу, минулорічний випадок у селі Пилипець: громада збунтувалася проти священика, тому що той весь час пив. І все село перейшло до Київського Патріархату. І сама ж єпархія УПЦ (МП) визнала свою помилку в тому, що втратили в тому селі свою громаду.

Монастир УПЦ (МП) біля Сваляви

– Кого б Ви назвали найколоритнішою особою в релігійній сфері краю?

– Найколоритнішим я б назвав греко-католицького єпископа владику Мілана Шашіка, а також православного  архиєпископа Феодора та єпископа Варсонофія (УПЦ КП), який приїхав минулого року на Закарпаття, толерантна і знаюча людина. Також я б відзначив римо-католицького єпископа, протестантів. Там теж дуже хороші, толерантні люди.

– А що скажете про Кирила (колишній єпископ Ужгородський і Закарпатський УПЦ КП), – авт.)?

– Ну... Знаєте, де би я знайшов йому місце? Головним духівником серед капеланів. Він любить зброю, любить їздити в зону АТО, він би, думаю, і брав би особисто участь у бойових діях. В ньому є більше воєнно-духовного настрою. А про інше я б краще не говорив (сміється).

– До речі, яка ситуація на Закарпатті з капеланством?

– Воно розвивається, але поки що не на належному рівні... Більше капеланство розвинене в центральній Україні та на сході. Але капелани нам потрібні, тому що тим бідним хлопцям, які вже роками сидять в окопах, необхідна духовна їжа.

– Пане Анатолію, відомо, що Закарпаття – одна з найменших областей в Україні, проте в ній найщільніше проживають роми. Знаю, що активно працюють з ними протестанти і греко-католики? Як справи з ромами в інших конфесій?

– Так, ромів на Закарпатті за офіційним переписом – 11 %. Проте медики, які працюють з ними по спеціальній програмі «РоМед», надаючи медичну допомогу ромському населенню, дають іншу цифру, більш реальну – 38 %. Це дуже велика цифра. Згідно з нею, ромське населення на Закарпатті – на другому місці по чисельності після українців! Тому робота церков серед ромів дуже важлива і необхідна.

Якщо на території табору є церква, то половина табору обов’язково приходить на службу. Найбільшу роботу з ними проводять справді протестанти, греко-католики, але останнім часом почали служити ромам й інші конфесії.

– Чи змінилась якось релігійна атмосфера в Закарпатті після Майдану?

– Так і сильно. З’явилося відчуття свободи, якщо можна так сказати. По-перше, греко-католики відчули, що можуть повернути своє майно, яке колись по праву належало їхній Церкві. По-друге, до Майдану в області було дуже мало церков Київського Патріархату. Дуже мало. І після зими 2013-2014 років церкви УПЦ КП почали з’являтися повсюди.

Після подій на Майдані в нас з’явилося два єпископи УАПЦ (згадуваний уже єпископ Кирило і Віктор Бедь, – авт.). Зараз у них стоїть питаня державної реєстрації на рівні єпископатів, тобто процес пішов. Для цього в єпископів повинно бути 10 парафій, а є поки що лише три. До Майдану була одна недіюча громада.

Релігія в нас стала більш відкритою в тому плані, що раніше люди боялися «радянського минулого»: вони насторожено сприймали нових людей, скоса дивилися на чужих, які заходили в храм і т.д. Тепер люди сприймають гостей відкрито.

Крім того Майдан зробив релігійні громади більш відкритими для допомоги, зокрема, хлопцям, які пішли воювати на схід України. Ми ж на Раді Церков були ініціаторами листа в Кабінет міністрів про те, щоб гуманітарні вантажі вагою до 3 тонн, які ідуть з-за кордону по релігійній лінії і призначалися для воїнів на сході, отримали право пропуску через обласну держадміністрацію, а не через Київ, як було раніше. І тепер пропуск вантажів вирішується за пів дня, а не за кілька тижнів чи місяць, як було раніше. І наші ролігійні громади, братства відправили дуже багато грузів для воїнів на сході.

– Як Ви ставитеся до такого явища, як священик у політиці?

– Негативно. Якщо священик торкнеться світського управління, то втратить свій фах. Бо як-не-як, а державний службовець повинен шукати в різних ситуаціях компроміс, який часто не є в межах закону. І священик, будучи в таких обставинах, змушений кривити душею і це є гріх. Влада повинна займатися своїм, а духівники – своїм. Якби ті священики, які стали на дорогу політики, більше уваги приділяли духовному вихованню молоді та дітей, то народ у нас був би в рази кращий.

– За всю Вашу діяльність у релігійній сфері що найбільше запам’яталося, вразило?

– Дуже пам’ятним для мене залишається протистояння в моєму рідному селі, у Великих Лазах, і те, як несподівано мирно воно закінчилося: Московський Патріархат просто визнав свою помилку (при тому, що священики взагалі украй рідко це роблять). Але все рівно ворожнеча час від часу там загострюється і авторитети там просто маніпулюють людьми, заробляючи на їхніх почуттях. Перекрили дорогу Київ-Чоп. Для чого це робити? Та ще й семінаристів підбурили!.. Це недобре, не вихід. Навпаки, сідайте за стіл переговорів і говоріть, шукайте вихід, говоріть із людьми в селі, а ми, як офіційна сторона, допоможемо і підемо назустріч мирному вирішенню конфлікту.

Мене свого часу дуже приємно вразило рішення держави повернути кафедральний собор і бібліотеку у власність греко-католикам. Я ніколи не думав, що це повернення реальне, ніколи.

Недавно разом із головою адміністрації Геннадієм Геннадійовичем (Москалем, – авт.) відвідали дерев’яну церкву в селі Ужок, яка знаходиться під егідою ЮНЕСКО. Ще одна подібна церква — їх на Закарпатті лише дві — знаходиться в селі Ясіня. І хоча нас всіляко відмовляли від цього візиту, мовляв, там у нас будуть просити гроші на ремонт і таке подібне, ми все ж пішли, зайшли на службу, помолилися і люди нам тільки дякували за те, що ми прийшли.

Церква в Ужку

Приїхали до нас студенти з Нігерії на навчання і хотіли зареєструвати якусь свою громаду, але ніяк не могли пояснити нам, яку саме (сміється). Ми їм відмовили в реєстрації і направили їх до юриста, щоб вони пояснили все йому і вже разом сформулювали заявку.

– А як почувається єврейська громада?

– Вони збираються регулярно на зібрання у одній із квартир, де облаштували собі синагогу. Їхню історичну синагогу, в якій тепер знаходиться обласна музична філармонія, область повертала їм, та вони поки що відмовилися, адже утримання будівлі коштує дорого, і громада таких кошів не має. Але ми дуже добре співпрацюємо з їхнім благодійним фондом «Хесед» і тепер готуємо в філармонії виставку про Холокост.

Що цікаво, цього року в Ужгороді єврейська громада планує провести перший єврейський фестиваль мистецтва і культури. Приходили днями просити посприяти їм у цьому. Тож фестиваль буде, поки що точно невідомо про дату.

Вірю, що це започаткує нову дуже хорошу традицію в Закарпатті. А про збереження таких традицій ми завжди дуже дбаємо і я завжди наголошую своїм співробітникам: «Якщо не з’являється нічого нового – не страшно, головне – дбати про те, щоб не втрачати і не занедбувати старе».

Система Orphus
Рейтинг
0
0
4коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • dutchak1 | 5 січня 2016, 14:27
    Коментувати коментар

    "Нам у державі конче необхідно прийняти закон про релігійне майно. Він урегулював би всі нюанси і протистояння би не було" Цей вислів державного чиновника теж може підштовхнути до здорового глузду і розпочати ланцюг міркувань - як це при діючій Конституції, Цивільному кодексу України, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ми хочеме ще чимось регулювати майнові питання? Скільки ще треба законів? Може проблема не в кількості а в якості?

  • daster | 5 січня 2016, 13:00
    Коментувати коментар

    Перш за все така людина, як Салай повинна розуміти, що вона говорить і в якому регіоні вона живе. Закарпаття - це поліконфесійний край де, увага, мирно! тісно співживуть різні конфесії. А тут з перших уст посадовця замість збереження цього релігійного миру - лунає майже заклик до його руйнування та паплюження. Навіщо, Ви пан Салай це робите? По-друге, рекомендую Вам спуститися вниз на перший поверх ОДА і зазирнути так між іншим в окремі фонди Державного архіву Закарпатської області, щоб один раз і назавжди переконатися в тому, що Православя на Закарпаття не "на танках" завезли, а воно має давню історію. Не повірите, але ще давнішу як історія унійної Церкви на Закарпатті. Ви хоч раз в житті читали такий документ, як визітації Мукачівського греко-католицького єпископа Михайла-Мануїла Ольшавського? Так ось в середині 18-го століття за наказом імператриці Марії Терезії був зроблений детальний опис всіх деревяних храмів Мараморошської, Ужанської, Сивлюшської та інших жуп на предмет їхнього буття та стану. Пізніше за наказом тієї ж імператирці був розроблений окремий однотипний архітектурний ансамбль всіх храм. Знайте, що на Закарпатті завжди ще далеко до унії було і є живе і сильне Православя. Факт опису храмів того часу за матеріалами тих самих греко-католиків показує, що до унії закарпаття було Православним. Всі храми потім, з побудовою камяних свідомо руйнували: спалювали або ж просто розирали. Це факт! Стососвно Вашої репліки: "Свого часу Московський Патріархат забрав у греко-католиків усі до одної церкви, священиків вислали в ГУЛАГ і дуже мало хто з них повернувся назад". Ще раз рекомендую Вам піти в архів ДАЗО і СБУ. Підніміть, для початку хоча б фонди: Р-544, Р-1490, 2054-С і т.д. Ви не повірите, але до ГУЛАГу висилали і Православних свящників. Наприклад: отця Якуба, Бедзіра, Ілечко, Сідака, Карбованця, Гашпара, Ороса, Бонь, Сідлара і т.д. Рідних братів Сабовиз взагалі розстріляли! Ави ще про щось говорите. Незнаєте церковну історію краю краще не говоріть нічого. Так буде краще!

  • Frank Sysyn | 5 січня 2016, 09:51
    Коментувати коментар

    I am surprised there is no discussion of the relationship of the Mukachiv Greek Catholic eparchy and the Ukrainian Greek Catholic Church/

  • Єпископ Віктор Бедь | 4 січня 2016, 23:10
    Коментувати коментар

    Віктор Бедь Загалом досить лицемірне і кон'юктурне інтерв'ю... Окрім того свідчить про те, що чиновник такого рівня з релігійних питань Закарпатської обласної державної адмістрації не орінтується в діючому законодавстві України. Наприклад, згідно чинного законодавства, жодною нормою не передбачена нормативна кількість приходів для реєстрації Статуту єпархіального управління, тієї чи іншої релігійної організації. Окрім того, Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачає діяльність релігійних громад (парафій), як з державною реєстрацією їх Статутів (для набуття права юридичної особи), так і без такої реєстрації (без набуття права юридичної особи і навіть без повідомлення органів влади про своє створення). Станом на 31 грудня 2015 року в Карпатській єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (Закарпатська область) створено нових 15 релігійних громад (парафій), дві з них на сьогодні пройшли державну реєстрацію Статутів, стосовно 5 парафій документи знаходяться на розгляді в Закарпатській ОДА, інші Статути парафій готуються до подання на реєстрацію. Додатково до цього, іще в 12 населених пунктах області вже проведено установчі збори щодо заснування нових парафій (відомості про які, після нашої перевірки також будуть оприлюдненні). До складу єпархії входить один чоловічий монастир (який перейшов із Мукачівської єпархії УПЦ МП), вищий навчальний богословський заклад, молодіжне братство, постійно діє інформаційний сайт. В клірі єпархії перебуває 11 священнослужителів (три у чернечому сані архімандрити) та один архієрей. Всі ці дані є у відкритому доступі на офіційному сайті єпархії, але певно у пана Салая не вистачає часу (або не поступило вказівки з верху) переглянути сайт. Окрім того слід зазначити, що єпархії не підлягають державній реєстрації, бо створюються за рішенням керівних органів Церков, згідно вже зареєстрованих церковних Статутів. Тож Карпатська єпархія УАПЦ вже створена і офіційно діє на території Закарпаття іще з червня 2015 року, згідно рішення Архієрейського Собору УАПЦ (про що Закарпатську ОДА було письмово проінформовано). Та поряд із вище викладеним, прикрою правдою є і те, про що пан Салай скромно промовчав у своєму інтерв'ю. На сьогодні, зловживаючи службовим становищем та порушуючи Конституцію України, Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" Міністерством культури України протягом шести місяців безпідставно не проведено реєстрацію Статуту Консисторії (єпархіального управління) Карпатської єпархії УАПЦ (при тому що законом відводиться на цю процедуру максимальний строк до трьох місяців), а Закарпатська ОДА періодично блокує і затягує у часі реєстрацію поданих Статутів новостворених релігійних громад Карпатської єпархії УАПЦ. В це важко повірити, але це факт... Як би сам із цим не зіткнувся, ніколи би іншому не повірив. І кому ж протидіють ці чиновники ? Протидіють діяльності прабатьківської Української Автокефальної Православної Церкви, яка в 2015 році відзначила 95-річчя свого відродження (5 травня 1920 р., УНР) та 25-річчя новітнього відродження і проголошення Київського патріархату на чолі із Святійшим Мстиславом Скрипником, першим Патріархом Київським і всієї України, Предстоятелем УАПЦ. Про ці доленосні ювілеї в історії української нації, Української Держави і Української Церкви в минулому році жодний чиновник високого рівня навіть не згадав. Дивна амнезія чи безграмотність ? Чи не правда ? Тай по змісту інтерв'ю пана Салая вбачається як він хоче зарекомендувати свою прихильність виключно до тих церковних структур, на які йому вказує «невидиме око» із верху... Як це все нагадує наше минуло вчора і поза вчора… Та наразі нічого не вдієш, приходиться терпіти, проходити повторно коло нової подачі документів і вживати правових заходів щодо захисту законних інтересів вірників Карпатської єпархії УАПЦ на реалізацію їх конституційного права на свободу віросповідування та релігійної діяльності. Бо як говориться часи нові, а методи управління залишилися старі... Та хочу нагадати, що іще не один чиновник, при всіх режимах і за всі часи, який брався воювати з Церквою чи їй протидіяти, переможцем у цій війні не виходив... + Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Карпатською єпархією УАПЦ м. Ужгород, 04.01.16 р.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

Останні коментарі

  • Arxidiakon | 26 серпня 2016, 01:38

    Ваша біда так як і майже усієї діаспори у тому що їхня україна (спеціально написав з малої літери) лубочна а не справжня. Таки часово-простірний континіум ніхто не відмінить. Неможливо обійняти не

  • Fr. Valerii | 26 серпня 2016, 00:57

    Чуваки, що ж таке раптом сталось? Ще в обідню пору "иуды, предатели, отщепенцы", а вже під вечір "всех мною горячо любимых своих поклонниц в далёкой Канаде"? Щось дуже швидко

  • OLesja | 26 серпня 2016, 00:30

    :) Oleg 65. Бачу, що ви докотилися до ад гомінем.-- Пригадую влучну Галицьку приповідку. ... не мав вовк чим ... так ликами... Бажаю вам добра!

  • OLesja | 26 серпня 2016, 00:06

    Ваш Онуфрій сам викликає до себе недовіру. Думаю, що такі як ви всі свого Онуфрія дуже добре зрозуміли. Онуфрій вважає, що в Україні є ДВІ категорії “патріотів.“ Одні "хто по-справжньому дбає та

  • Oleg 65 | 25 серпня 2016, 23:59

    але це мабуть патріотичне біснування!