Юрій Чорноморець: «Хартія» без християнської інтерпретації зведеться до лібералізму

14 грудня 2012, 16:50 | Інтерв'ю | 14 |   | Код для блогу |  | 

«Хартія вільної людини», яку днями представили учасники «Ініціативи 1 грудня», викликала зацікавлення і дискусію у суспільстві. З проханням дати оцінку цьому резонансному документу РІСУ звернулася до кількох експертів.

Юрій ЧорноморецьПершою публікуємо думку д-ра філос. наук Юрія ЧОРНОМОРЦЯ. Головний меседж від експерта: «Хартія» без християнської інтерпретації зведеться до лібералізму.

— Пане Юрію, Ви раніше критикували Ініціативну групу 1 грудня за надто далеку від соціального вчення Церков відповідь на заклик Церков від 1 грудня 2011 року. Днями з’явилася «Хартія вільної людини», про яку у соціальних мережах прозвучала думка, що вона пронизана ідеалами лібералізму. А чи можна поєднати лібералізм та християнське соціальне вчення?

— Перше, що я подумав: як такий далекий від християнської традиції текст про те, що кожен хазяїн свого життя і за нього відповідає, змогли підписати християнські традиціоналісти Мирослав Маринович та Євген Сверстюк. Якщо кожен вільно для себе все визначає і ніхто не має нікому нічого вказувати – то навіщо взагалі Церкви? Патріархи? Папи Римські? Чи вже кожен сам собі пастор і пастир? Це дійсно дуже дивний ракурс: якщо перенести «Хартію» у внутрішньоцерковний дискурс – вона нікуди не годиться. На жаль.

З іншого боку, можна дати християнське тлумачення «Хартії». Центральна подія Старого Завіту – це вихід із Єгипту, звільнення народу від рабства. Центральна подія Нового Завіту – це звільнення від рабства смерті, вихід із стану «життя до смерті» у новий стан – життя Життям майбутнього віку. Звичайно, ці два символи звільнення дуже важливі, і всяке намагання применшити потенціал ідеї звільнення та свободи веде до зникнення християнського у історичному християнстві, до побудови нових пірамід та вавилонських веж, до панування різних великих та малих інквізиторів.

Ідея свободи – це центральна біблійна ідея. Але вона пов’язана із ідеєю місії, обов’язку, відповідальності, покликання. Все має бути відкритим, усвідомленим. У «Хартії» ж свобода – самоочевидна реальність, її треба лише усвідомити. А ось відповідальність чомусь вибирається вільно.

«Хартія» саме тут розходиться із християнським вченням. Є кантівське бачення людини як такого собі барона Мюнхаузена, який сам себе вільно витягує із болота несвободи, пристрастей, зла… Але в дійсності без опори на ґрунт Традиції ніякий самодостатній вільний суб’єкт себе із болота несвободи та панування зла, корупції, пристрастей ще ніколи не витягнув.

Є християнське бачення людини, в якому важлива не лише свобода, але і солідарність. Без інших ми нічого не можемо. Ми прийшли в життя не самі – нам це життя даровано, батьки його нам дали. І тому не може бути у нас свободи не бути вдячними батькам. Не може бути такого, що я вільно визначаю, як мені до моїх батьків ставитися. І якщо подивитися на життя чесно, то очевидна річ – все нам дарується. Спілкування, щастя, добро – все це не я сам витягнув із себе, із своєї свободи, а все це у мене є завдяки існуванню із іншими, завдяки комунікації, без якої життя неможливе.

Весь цей комунікативний аспект забуто. Кожен – особистість. І український народ – така собі особистість, вільна, самовизначається також. Коло спілкування розірвано, онтологія якась декартівсько-кантівська. Все це занадто раціоналістично, занадто гуманістично. Читаєш цю «Хартію» і згадуються заклики педагогів пізнього радянського періоду про необхідність вільної всебічно розвинутої особистості, яка здатна до творчості та відповідальності. Все це прекрасний гуманізм, який у реальності обернувся на анархізм та повну дезорієнтацію. Навіть на Заході лібералізм – це все-таки певна традиція, тяглість культури, певний дискурс. А тут – звільнити повністю, ніякого гніту, ніяких обов’язків, ніяких законів. І що така повністю звільнена особистість буде робити? Це ще в Писанні описано – зліплять із підручного матеріалу «тільця» і поклонятися будуть.

Щоб з’явилися «живі серця» у звільненому народі, потрібне виховання, культура, традиція. А всього цього бояться. Лише свобода. Ну сама по собі свобода нічого не дасть. Це видно по всіх країнах, які підносили голий лібералізм. Які наслідки? Культурний занепад, панування посередності, агресивне неприйняття будь-якого нагадування про елементарне розрізнення добра і зла, вибудовування власних нетрадиційних меж між дозволеним і недозволеним. Вся ця соціальна інженерія переможного лібералізму викликає таку ж відразу як і радянські спроби вивести «будівника комунізму». До речі, в інтернеті перші критичні відгуки прозвучали саме від вільних людей – митців. Бо їх тошнить від ідеології лібералізму, яка є в цій «Хартії» так само як і від інших ідеологій.

Але все-таки «Хартія» — непоганий документ, логічний, послідовний, ясний. Попередні документи «Ініціативи 1 грудня» були гірші, бо там були гасла без логіки. Тут же певна ідеологія є, вона аргументована, про неї можна хоч подумати і поговорити.

— Чи може ідея свободи з цього документу стати основою для української теології звільнення, про яку думають деякі християни? Адже відповідні статті вже були написані протестантами та греко-католиками.

— Не думаю, що «Хартія» може стати основою для української теології звільнення. Хоча для цієї теології центральний образ – це вихід із рабства, звільнення від полону соціального гніту та диктатури. Але в теології звільнення із рабства виходить народ, об’єднаний солідарністю, а не окремі індивіди. В «Хартії» бачимо лише окремих індивідів, а як вони матимуть солідарність, як вони будуть єдиним народом – це все незрозуміло. Раптом після наративну про свободу індивіду-особистості говориться про свободу індивіду-народу. Щось пропущено, і тому я би після «Хартії вільної людини» думав про «Хартію солідарності». Саме останньої не вистачає українському народові. Індивідуалізму у нас повно було в історії, і це вже довело нас до прірви. Ми або індивіди і наша хата скраю. Або натовп. А потрібно залишаючись індивідами, налагодити зв’язки солідарності, інститути спілкування. Але як це робити – із «Хартії» неясно.

— Архиєпископ Любомир (Гузар) висловлював надію, що спільна платформа для віруючих та невіруючих буде знайдена в області природного права, природної моралі. Чи це відображено у "Хартії"?

— Тут треба дещо прояснити. Для кардинала Гузара природне право – це обов’язки людини, які випливають із трьох фундаментальних прагнень людської природи: до самозбереження (тому повага до свого життя та життя інших), до сімейного життя (тому недоторканість сім’ї, підтримка сімейного способу життя), до суспільного життя (тому солідарність, закони, державне існування). Все це відомі речі, зумовлені Аристотелем, Томою Аквінським. Вони очевидні для кардинала Гузара як людини.

Тут є дві версії того, чому вони владиці Любомиру очевидні. Версія традиційна – бо він людина і чесно собі відповідає на питання про власні природні прагнення. Версія сучасна – бо він гарно вихований, тому йому здається, що є якісь обов’язки щодо життя свого та інших, щодо сімейного стану, щодо суспільства. А лібералізм у його крайньому прояві взагалі говорить – нічого не є очевидним, ніякого природного права немає, тому можна робити все що завгодно.

Але автори «Хартії» так далеко у своєму лібералізмі не зайшли. Вони все-таки притримуються тієї версії природного права, яка стала загальноприйнятою після Другої світової війни. Отже, сучасна версія природного права – це те, що природними є права людини. Як очевидності постулюється: «кожен має право на життя», ну і далі – вся «Декларація прав людини» 1948 року. Всі постулати про права людини вводяться як самоочевидні, і вони й складають зміст сучасного ідеалу природного права. Тобто раніше якісь природні схильності, якісь обов’язки і якісь права. А тепер – лише права залишилися як зміст природного права.

Тому кардинал Гузар говорить про те, що на основі природного права може бути спільна для віруючих та невіруючих «Хартія». І він думає про природне право у старій парадигмі. А його чують вже з точки зору сучасної парадигми. В результаті – кожен при своїх інтересах. Але точка зору християн просто не врахована. Вона залишилася за бортом цього ліберального консенсусу.

— Якою Ви бачите реакцію християн на «Хартію вільної людини»?

— Спокійною. Якщо це не в Божій волі, то розвіється як дим. Якщо це стане основою для визволення України від внутрішнього рабства – значить це Божа справа.

Можна «Хартію» перетлумачити як «природне вчення», над яким ми надбудовуємо наше християнське соціальне вчення. Тоді матимемо український християнський лібералізм, чи українську християнсько-демократичну ідею. Але надбудовувати над «Хартією» наше християнське бачення свободи, України – потрібно. І саме вчення «Хартії» перетлумачувати – теж. Тома Аквінат Аристотеля перетлумачував і над його природним вченням ще своє надбудовував. І це було важко зробити. Дати християнське тлумачення «Хартії» — набагато легше, було б у когось бажання мати у цій країні дійсно християнських демократів.

Залишити цю «Хартію» без християнської інтерпретації, просто вітати цей лібералізм – ну це здати своє християнство у полон золотому тельцю. Звичайно, це вже не рабство у фараона, яким є сучасний стан. Це було б вже добровільне людське поклоніння ідолу, можна сказати – самопоклоніння людині, її свободі самовизначення, приправлене ще й закликами «берегти толерантність» — щоб ніхто це ідолослужіння не міг критикувати… Звичайно, потрібно пройти між Сціллою тоталітаризму і Харибдою вседозволеності, між Єгиптом радянщини та Вавилоном індивідуалізму. Треба віднайти істинну свободу особистості та виробити справжні зв’язки солідарності.

Ну або можна нічого не робити. Взагалі жити поза всім тим контекстом, як живуть монахи. Навіть цілі ордени існують. Працюють, мають внутрішню солідарність, користь від них є усім. Сучасне українське християнство воно десь відходить від ідеалу охопити все українське суспільство своїм впливом. Десь себе мислять як таке собі окреме християнське громадянське суспільство. Десь там змагаються між собою тоталітаризм і лібералізм, а ми собі збоку постоїмо. Власного бачення майбутнього для всіх не пропонуємо, тільки для себе кожен щось там малює. Ось була задумка – дамо Україні нову еліту. Тепер вже готуємо кадри для Церкви, готуємо для суспільства тих працівників, яких воно потребує. Розмови ж про місію, дати, еліту зникають. Чому? Бо і дорого, і важко еліту виховати. Краще вже всім нам змиритися, бо і 11 мудреців написали, що ніякої еліти не потрібно, що це застаріла ідеологія, яка обмежує свободу індивіда. Завтра цей індивід скаже, що культура чи звичай мити руки його обмежують. І будемо все дозволяти, бо свобода – наш єдиний ідеал. Ну так ось наші авторитети чомусь вирішили.

Отже, і на «Хартію» можна оперти якесь християнське бачення, із нього почати якусь діяльність. А можна нічого не робити по суті, мати лише вічні розмови. Тільки раніше все це були більше розмови навколо християнського соціального вчення, солідаризму, християнських моральних цінностей. Ну а тепер будуть розмови навколо ідей свободи та звільнення.

Система Orphus
Рейтинг
1
1
14коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • chernomorets | 22 грудня 2012, 20:11
    Коментувати коментар

    Випадково перечитав що писав більше року тому назад: так там все написано як і що! http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/open_theme/44887/

  • mpetro | 19 грудня 2012, 15:27
    Коментувати коментар

    п. Юрію, Ви кажете, що "в Хартії немає жодного способу уникнення після "звільнення" нового рабства". Реальна потреба, мисляча людина такого вимагає, але побоювання,ь думаю, безпідставні: я в тексті бачу "мислити", "любити", "відповідальність", "мораль і духовні цінності", і багато іншого -- словом, весь текст. Увесь текст є коментар і доповнення до початкової "свободи". Мені цікаво, що Ви маєте на увазі -- що на Вашу думку може бути тим непомильним "способом уникнення ... рабства", чого вже немає у тексті. Сказати "християнство" -- надто загально: що маєте на увазі, який аспект християнства?

    • chernomorets | 19 грудня 2012, 18:29
      Коментувати коментар

      спосіб знищити хр-во давно випробований: звести все до чудових "духовних цінностей". І щоб перестали говорити про обовязки, про закони. Виключно про свободу, ну і про "цінності" - які можна цінувати, а можна ні - бо свобода. І всі моралізаторства про відповідальність тут не допоможуть. Якщо для Вас духовні цінності - то добре. А для християн ще є духовні закони. Ще є благодать. Ще є авторитет Бога і Церкви. А тут - звільнитися пропонується не лише від рабства у Кремля чи януковича, але і від всіх можливих авторитетів. Це помилка.

  • sheliazhenko | 18 грудня 2012, 00:10
    Коментувати коментар

    Знову радикальне заперечення: "християнство поза цими ідеологіями" - а я б на вашому місці не заперечував, я б стверджував про суверенітет християнства. Бо твердження і згода сильніші за заперечення і змагання, які є лише вторинними формами твердження і згоди, що б там не казали матеріалісти. Відхрещуючись від інших ідеологій, ви лише конфліктуєте (навіщо?) з їх прихильниками; охрещуючи ці ідеології, ви можете вказати орієнтовні межі їх дотичності до християнства і цим укріпити суверенітет християнства. Автори хартії це прекрасно розуміють. Вони декларують спільні цінності, тобто, займаються тією самою комунікацією, яку ви зухвало поставили вище від людини у своєму коментарі, пане Чорноморець. Втім, не сперечатимусь щодо важливості комунікації, адже комунікація є одним зі способів володіння всесвітом, доступним вільній людині. Що стосується Вашого бажання зупинити "Фемен", то хартія вказує на неправильність обраного цим угрупованням шляху, вказуючи на те, що громадянським активістам не треба гуртуватися навколо почуття ображеності, треба діяти по совісті та не плекати в собі зверхності. Така моральна оцінка є достатньою, щоб спонукати до усвідомлення неприйнятності деяких відвертих безумств дівчат, а безпосереднє зупинення "Фемен" і так відбувається в силу закону причинності, бо кожна дія має наслідки (втім, Ви можете за бажання дієво сприяти цьому, якщо вважаєте саме цей аспект недосконалості всесвіту таким, що першочергово потребує подолання).

    • chernomorets | 18 грудня 2012, 18:49
      Коментувати коментар

      в Хартії немає жодного способу уникнення після "звільнення" нового рабства. І нажаль, християнам потрібно добре думати чи є у них спільні цінності із лібералами. Один із авторів Декларації висловив переконання що "свобода, рівність, братерство" - це лозунг християнський. Я згоден, що і ці цінності можна інтерпретувати по-християнські, і корені найти. Але взагалі то в боротьбі "свободу, рівність, братерство" було вбито найбільше християн. І християни тому мають відділяти власне первородство від черечиці лібералізму (і тоталітаризму) відразу, а не тоді, коли пізно буде. Почитайте найкращого христ. мислителя росії - Ольгу Седакову, вона на ці теми пише сьогодні найкраще: http://arhe.com.ua/product/chetyrehtomnoe-izdanie-sochinenij-olgi-sedakovoj-tom-chetvertyj-moralia/

  • sheliazhenko | 17 грудня 2012, 21:00
    Коментувати коментар

    Щоб розуміти соціальних матеріалістів, наприклад, д-ра Чорноморця, відомого закликами до "войовничого християнства" (а війна є вищим проявом діалектики, чи не так? ;) - важливо побачити, що вони самовизначаються шляхом заперечення і далі можуть розвиватися лише шляхом заперечення себе (у їхньому "діалектичному матеріалізмі" це зветься законом заперечення заперечення). Пан Чорноморець самовизначається: "без інших я нічого не можу"; далі заперечує себе: "інші - раби золотого тільця, я без них можу визначити місце свободи у християнстві" - і таким чином залишається собою, розвиваючи власний суверенітет особистості, який є універсальною істиною. Між тим, якщо судити неупереджено, лібералізм народився у контексті християнської традиції і продовжує християнську традицію, заперечуючи її не більшою мірою, ніж Чорноморець-християнин суперечить Чорноморцю-який-не-любить-ліберальних-християн.

    • chernomorets | 17 грудня 2012, 23:28
      Коментувати коментар

      для Вас існує або ліберальна вседозволеність (яку Ви можете вивести звісно хоч із античності, хоч із христяинства - ну як воно вигідно вам) і тоталітаризм. Вони щось там для Вас діалектично і прочее. Ну я діалектику як метод не визнаю, про що є статті в мережі - з критикою Борозенця, Лосева, Гегеля. І я вважаю що християнство не є ані ліберальним індивідуалізмом, який у Хатрії проповідується, ані тоталітарним консерватизмом. Христианство поза цими ідеологіями. Поза всіма ідеологіями. І це - факт, якби Вам не хотілося щось там довести, що вірність Чорноморця християнству означає тоталітаризм і прочее. НІ, вірність християнство означає виключно вірність християнству. І якщо Вам приємно читати "Хартію" яка нічим не може зупити "Фемен" - то мені боляче!

  • mpetro | 17 грудня 2012, 01:46
    Коментувати коментар

    Спасибі, пане Юрію, що зволив вказати на дещо доброго у Хартії, що «можна дати християнське тлумачення Хартії». І що тираду підносите про те, що ще щось бракує у тексті – Ваші читачі вже звикли (кожний може мати свій список «дезідерата», але не кожний спішить їх ставити як критерій всього). А от до чого не можу і не хочу привикати, це коли хтось створює пародію,перекручує чиюсь думку (ніби «Тут [у Хартії пропонується] -- звільнити повністю, ніякого гніту, ніяких обов’язків, ніяких законів»), надає йому табу-ярлик («лібералізм») і авторитетно проголошує його «ідолопоклонником». Погодьтеся: це не у кращій традиції ні філософії, ні богослов’я: на щастя, міністерства Інквізиції в Україні (ще) немає.

    • chernomorets | 17 грудня 2012, 15:31
      Коментувати коментар

      почитайте уважно "Хартію" і потім подумайте - а не чи те саме говорили святі Отці ПРосвітництва і Французьської революції? А чи не це саме говорили софісти? А чи не це саме говорять всякі постмодерністи та еМТВі? Свобода, право самому визначати для себе закони, вимога відсутності авторитетів... Все це прямо написано. А висновки із цього - прості і безпосередні. Тут не треба десятків логічних ходів. Або це прямо записано, або це прямо слідує із Хартії. Розрив із традицією християнського соціального вчення - очевидний, вразливий. І чому потрібно міняти рабство у руському світі на рабство у ЕС? Чому замість "комуністичного звільнення" і соціалізму із людським обличчям я маю приймати це "ліберальне звільнення" та капіталізм із людським обличчям? Я не хочу слідувати за всякими Рейганами, у мене є Христос. І ЙОго свобода вища. А тут прописана та свобода, яка нейтральна. Яка може схилятися і до Христа. А може і спокушатися, коли їй пропонують "будьте як боги". Я не приєднуюся ані до цієї апології лібералізму якою є Хартія, ані до апології патеріналізму, якою є вчення Патріарха Кирила чи ВО Свободи. Я хочу залишитися християнином, а не продатися ліберальній чи консервативній ідеологіям. Читайте про три спокуси Христа від диявола. Там були і хліб, і влада, і чудеса. Часто мені здається, що наші ідеологи 1 грудня все це забувають. Звичайно, можна прекрасно вчинити - дати пояснення. Ось там хто християни? Гузар? Маринович? Сверстюк? Ну от хай і пояснять, як воно так виходить, що їх Хартія написана ніби не для цієї країни, ніби не для цієї традиції, ніби не для нас. Така річ могла бути написана і у Швеції, і у Італії, і у Гондурасі. Чому це хартія вільної людини має бути для українців? Чому для українських християн? Тут нічого і ніяк, тут "лібералізм по суті, українство по формі". Ну а християнство, вся наша центральна для народу традиція духовна - все це знову викинуте. Колись утопісти-соціалісти завалили Українську державу своїми ідеологіями в 1917-21 роках. Ну тепер утопісти-ліберали завалять. Ну і нехай. Це в принципі не мої проблеми - мені вже все одно.

  • sheliazhenko | 15 грудня 2012, 15:23
    Коментувати коментар

    Традиція, що заперечує людське володіння собою - це рабство. Невільник не вірить, невільник підкоряється. Кожна людина несе в душі традицію власної долі, самостійного перетворення себе з безумного тіла у мудру душу, і ця суб'єктивна, ідеалістична традиція не менш цінна, ніж об'єктивна, матеріалістична традиція перетворення суспільства з безумного стада в розумний соціальний контракт вільних людей. У хартії, на жаль, забагато матеріалістичної традиції; я писав про це в своєму блозі http://risu.org.ua/ua/index/blog/~sheliazhenko/50522/ Тим більш дивно читати у Вас, пане Чорноморець, радикально матеріалістичну, індивідофобську, соціал-домінантну критику хартії за елементарну віру в здатність людини до самовдосконалення, поки невпевнену, як і у мільйонів людей, яких з дитинства привчали до самовбивчого конформізму, але явно спрямовану на ріст та розвиток, благословенні Богом, що б там не казали лукаві соціологи та первосвященники, які прагнуть володіти людьми, маніпулювати ними, а не звільнювати душі від гріха зневіри у собі.

    • chernomorets | 15 грудня 2012, 17:22
      Коментувати коментар

      У Вас релігія поклоніння людині - такому собі ідолу, як раз і є у дусі"Хартії" можете гордитися що таке співпадіння. Але для авторів "Хартії" таке співпадіння із маячнею Шеліженка мало б стати тривожним дзвіночком.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Точка зору

  • 14 червня 2016, 14:38 | Інтерв'ю | 

    Юрій Чорноморець: Всеправославний Собор закінчився провалом ще до його початку

    Поки навколо майбутнього Всеправославного Собору вирують пристрасті, все більше автокефальних Церков відмовляються туди в принципі їхати. Замість того, щоб це зібрання увійшло в історію, зусилля років підготовки здаються змарнованими. РІСУ поспілкувалась з доктором філософських наук Юрієм Чорноморцем, щоб зрозуміти проблему глибше.

  • 7 червня 2016, 16:09 | Колонка Тетяни Деркач | 

    Собор незібраних

    Що ближче підходить дата проведення Всеправославного собору на Криті, то більше виникає сумнівів, що ця неординарна подія взагалі відбудеться. Кілька десятків років його підготовки можуть виявитися змарнованими.

Останні коментарі

  • Игил | 30 червня 2016, 18:51

    А ще ця орда організувала демократичний майдан зі всіма витікаючими! Піднесла пенсіі та зарплати, знизила ціни в кілька разів абсолютно на все! Все це зробила орда бабок-пенсіонерок,що буде приймати

  • edelweiss | 30 червня 2016, 16:27

    А у вас на каком языке отправляют - на "общем"?

  • Андрей Плетенецкий | 30 червня 2016, 14:25

    Пишут, что это Драбинко - самый патриотичный и молодой митрополит, который служит в вышиванке и на украинском Богу службы все отправляет (я думал, что творец общий, а они своего нашли - национального)

  • Игил | 30 червня 2016, 12:21

    Прошу вибачення! Погарячкував місцями,а сам неможу редагувати тепер своі некоректні вислови. Чи це у вас така опція відсутня чи я іі не можу знайти?

  • admin | 30 червня 2016, 10:03

    До всіх коментаторів, особливо Игила, які втратили межі і культуру спілкування. Будемо викидати ваші коментарі і ваш акаунт без попереджень! Ми не хочемо, щоби наш портал ставав місцем для заробітку

Популярні статті місяця