Читаємо Старий Завіт: чотири золотих правила від біблеїста з досвідом

4 березня 2016, 10:08 | Репортажі | 0 |   | Код для блогу |  | 

Тетяна Калениченко

Брайан ВідбінТема політичного богослов’я стала новим трендом для сучасників, однак вважається складною для розуміння та застосування. Натомість для біблійних людей це не було проблемою, тому що політика напряму стосувалась соціуму, а значить тісно пов’язувалась з Богом. Про аспекти політичної теології та правила читання стародавніх текстів, які не втратили актуальності, розповів гостьовий професор, доктор теології та філософії Наякського коледжу (США) Брайан Відбін у четвер, 3 березня, у НПУ ім. М.П. Драгоманова у Києві.

«Ми любимо питати, що Бог робить у цьому світі, — розпочав професор. — Віддаючись йому в руки, ми віддаємо йому і право вибору, хай буде, що буде. Але й ми мали б спитати, яких дій він хоче від нас. Щоб ми могли стати справжніми інструментами його служіння». Доктор Брайан демонструє вищий рівень професійності — коли він елегантно жонглює найважчими поняттями та сенсами, поєднуючи їх з гумором та життєвими історіями, а проблеми, які вважались недосяжними, раптом стають зрозумілими. Останні 40 років своєї роботи він присвятив дослідженню Старого Завіту та інших священних текстів, вільно володіє мовами (іврит, арабська тощо), є, окрім викладання, професійним гідом в Ізраїлі.

Новий погляд на Старий Завіт

«Ми не можемо розглядати питання політики, держави та мілітаризму окремо від релігії. Ми просто побачили, що ці питання були тісно переплетені у Біблії. Чим більше ми рухаємось на Захід з Близького сходу, тим більше ми одухотворяємо Біблію. Ключовим поняттям для нас протягом всього часу буде слово «мішпат» (mishpat), що має кілька значень. Але головна суть лежить в тому, що жоден не буде цілісним без суспільства, де правильне суспільство буде образом та подобою Бога», — підкреслює д-р Відбін.

Лектор повернув нас до часів біблійних людей, запрошуючи помислити, в яких умовах створювався Старий Завіт, який він принципово називає Першим Завітом. Далі поняття Біблії буде використовуватись у цих рамках розуміння. Професор нагадав, що нам важко зрозуміти стародавній текст через інші життєві умови. Але цю проблему знімають чотири золоті правила читання, про які варто пам’ятати, коли ми звертаємось до священних творів.

Одна з причин непорозуміння з текстом – це провалля між нашим часом та культурою біблійних часів, наголошує викладач. Ми не розуміємо їхніх думок та поглядів на певні речі. Дуже часто ми надто поспішаємо зробити висновки. Люди того часу не жили у письмовому світі. Тоді було потрібно 30 років для навчання письму та читанню. Біблія виникає епізодично, лише у моменти зміни та викликів, які вимагали записаного тексту.

«Суть послання через книгу передається через улюблений термін старших людей – Гамікра (Hamikra) — дослівно покликання, тобто коли Бог кличе нас до чогось через книгу. Є інший термін — Тора (Torah), що може означати дві речі: «закон», прямий переклад на грецьку мову; у сучасній єврейській мові воно означає «вказівка, напрямок, скерування». Це набагато більш практичне слово, ніж поняття закону. Тобто коли я опиняюсь на перехресті, мене потрібно скерувати у певному напрямку», — пояснює він.

Поняття «беріт» (дослівно – партнерство) – це ще один важливий термін з Біблії. Він нагадує нам про те, що життя стосується нашої співпраці один з одним, ми створені для спільноти. Але для реалізації ми маємо принципу бути у партнерстві. Професор зупиняється на термінах саме через їхнє значення до повноти розуміння: «Ці терміни важливі, тому що певними словами ми можемо відчинити двері для всіх людей, коли іншими – зачинити. Саме тому є певні правила, згідно з якими ми читаємо старовинні тексти, щоб правильно зрозуміти їхнє послання та глибинний сенс». Усього їх чотири: правила центру (що є ядром Біблії), правило методу (як ми можемо читати автентично), правило матеріалів (не всі тексти Біблії написані для однакової мети, треба бачити мету написання), правило моделі стосунків з Богом (особистого переживання).

Брайан Відбін

Золоті правила читання Біблії

Перше правило вивчає головне семантичне поле, тобто які терміни постійно повторюються у Біблії, щоб знайти ядро сенсу, говорить лектор. За його словами, ідея колективного суспільства походить з домінантного семантичного поля Біблії. Тут присутнє ключове слово – мішпат (mishpat). Англійською ми перекладаємо його як справедливість, тобто певне політичне поняття. Тут текст знову нагадує нам про головну цінність суспільного, зауважує д-р Брайан Відбін: «Бог створив благословенне суспільство, що для людини Заходу вже не дуже зручна ідея, тому що у нас є величезна цінність індивідуалізму. Індивідуалізм, капіталізм, свобода – значить, про це десь має писатись у Біблії. Індивідуально людину можна зрозуміти лише у контексті суспільства».

«Варто зауважити, що часто Бог говорить про себе у множині, як про спільноту, використовує слова «нас», «ми», наприклад, коли говорить «сотворімо людину за образом нашим». Тому коли ми створюємо ідеальне суспільство, ми по суті відображаємо Бога – це і є велика ідея. Мішпат – динамічна сила, що вплетена у дизайн творіння Божого, робить світ життєдайним. Не йдеться про те, що протиріччя неможливі; але нас всіх єднає один Бог, який створив усіх. Суть зводиться до простого: я не можу жити без вас, як і ви – без мене. Кожного разу, відокремлюючи себе від інших, я стаю на шлях смерті, тому що божественна перспектива – це мішпат, природа Бога. І ніхто з нас окремо не був створений за його образом та подобою, зате ми разом можемо стати Його образом», — тлумачить професор.

Одне з найбільших відкриттів за останні 25 років – це розуміння, що Біблія не писалась протягом єдиного періоду часу. Це відображає суть другого правила читання. Доктор Брайан повертає нас до того, що автори Біблії не писали тоді, коли їм заманеться. Текст, що виникав, з’являвся на основі певної потреби общини перед обличчям труднощів та випробувань. Кожного разу, читаючи текст, необхідно питати себе, якою була кризова точка під час написання – основа цього тексту. Питання не в тому, про що він, але для чого він був написаний і що хоче озвучити. При цьому кожна індивідуальна криза має в основі кризу суспільну. Наразі, за словами лектора, виділяють чотири кризи: осілість (як ми будемо влаштовувати наше суспільне життя, де встановимо межі), націоналізація (як ми формуємо нашу націю, де буде наш центр, що єднатиме нас), урбанізація (що коїться, коли держава не виконує своїх функцій і центр єднання народу руйнується), колонізація (що відбувається, коли країна розпадається, зникає центр та межі, а тому особливо важко знайти відповідь на питання «що робить Бог»).

Викладач продовжує, кажучи, що третє правило полягає у тому, що коли ми читаємо будь-який текст Біблії, ми маємо розуміти мету його написання, ставити самому собі питання: "Що я буду робити з цим текстом?"

«У стародавньому світі не поставало питання про існування Бога, натомість була проблема переживання Бога, особистого досвіду. До цієї проблеми звертається четверте правило читання. Для когось Бог живе у серці, є приватним, якого вони відчувають. Я маю кілька студентів з подібним мисленням, що часто перетворюється на маніпуліцяю. Вони можуть підійти мені та повідомити, що Бог сказав їм не йти на іспит. Тоді я можу їм відповісти, що мені-то Бог подібних речей не казав», — пригадує професор, усміхаючись.

Він окреслює другий тип мислення, тобто коли для інших Бог настільки віддалений, що ми ніколи не зможемо його пізнати, тому формуємо важкі філософські концепти. Доктор Відбін нагадує, що згідно з Біблією Бог поруч з нами, він поєднав нас в одну общину. Саме тут політика та суспільство тісно пов’язуються. І тому ми переживаємо Бога разом. За його словами, автори Біблії не писали заради розваги чи загальної інформації. Вони не просто давали нам інформацію про Бога, а писали для того, щоб люди могли переживати Бога у складні часи.

«Я б сказав, що якщо Біблія не ставить виклики перед вами, значить, ви десь не так її читаєте, — додає богослов. — Тому що вона завжди спонукатиме вас шукати відповіді. Бог ніколи не каже «я з тобою», натомість каже «я з вами», у множині. Я не буду цілісним без суспільної реальності, ми служимо ресурсом одним для одного. Інша людина допомагає мені краще зрозуміти мою відповідальність. Пригадайте: «як ви служите іншим, я це розглядаю як служіння мені». Можна нескінченно питати, як можна служити Богові, якого ми не бачимо. Але визнаймо, що наших сестер та братів ми бачимо завжди».

Лекція Брайяна Відбіна

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Ексклюзив

    • 22 серпня 2016, 16:03 | Калейдоскоп | view photo | 

      Нижні Петрівці: польсько-католицька оаза на Буковині

      Нижні Петрівці – румуномовне село у Чернівецькій області, де також розмовляють польським діалектом. Місцеві чадецькі гуралі Буковини – одне із семи етнографічних чудес України. У центрі Буковини, обабіч українсько-румунського кордону, збереглися компактні поселення горян, які понад два століття тому переселилися сюди із Сілезьких Бескидів.

    • 15 серпня 2016, 15:03 | Калейдоскоп | view photo | 

      Меноніти: німецька діаспора на півдні України

      Наприкінці ХVIII століття у результаті численних воєн з Туреччиною Росія здобула вихід до Чорного моря і утвердилася на його північних берегах. Нові землі на той час були великими безлюдними степами. Щоби їх заселити і обробити їх уряд Катерини II запросив іноземних колоністів. Це були переважно німці. Значну частину з них становили меноніти з Пруссії і Данцига.

    • 12 серпня 2016, 15:18 | Події та люди | view photo | 

      Донька єврея-корчмаря, яка стала християнською черницею і популяризаторкою української культури

      Донька єврея-корчмаря із села Настасів на Західному Поділлі, що у теперішньому Теребовлянському районі Тернопільської області, Северина Париллє була однією із подвижниць української етнографії між Першою і Другою світовими війнами.

    Останні коментарі

    • Fr. Valerii | 24 серпня 2016, 13:06

      "І більше ніхто ніколи у Римі не згадає про Товариство Пія" - Ось і згадали.

    • Чуваки | 24 серпня 2016, 11:21

      Ну да согласен, конечно же они все намномго большие патриоты чем мы. Один только этот их украинский выговор чего стоит, щедро разбавленый до неузнаваемости родным канадским. Лучше уже наш суржик

    • OLesja | 24 серпня 2016, 05:04

      "іноземні українці, ставши громадянами інших країн та активними членами тамтешніх політичних націй не забувають свою історичну Батьківщину. «Російсько-радянська імперія викорінювала український

    • Чуваки | 24 серпня 2016, 02:50

      Ко всякому, слушающему слово о Царствии и не разумеющему, приходит лукавый и похищает посеянное в сердце его(читай в уме его). Они видя не видят, и слыша не слышат, и не разумеют; и сбывается над

    • Чуваки | 24 серпня 2016, 01:37

      Умнейшие люди, я вам скажу эта диаспора. В сытом, тихом омуте сидеть и так громко квакать о своём патриотизме и любви к своей бывшей и далекой, а поэтому горяче любимой родине, что даже президент не