“Все, що робить Московський Патріархат, працює на українську Помісність”, – Олександр Саган

Відкриту лекцію про проблеми становлення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні провів філософ-релігієзнавець Олександр Саган у Тернополі 25 лютого 2016 року. Лекція під назвою “Конституювання єдиної Помісної Православної Церкви в Україні: проблемні питання” зібрала слухачів у головному корпусі Тернопільського національного педуніверситету.

Відкриту лекцію про проблеми становлення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні провів філософ-релігієзнавець Олександр Саган у Тернополі 25 лютого 2016 року. Лекція під назвою “Конституювання єдиної Помісної Православної Церкви в Україні: проблемні питання” зібрала слухачів у головному корпусі Тернопільського національного педуніверситету.

Дослідник проблем Православ'я зосередив увагу на значенні Помісної Церкви для національної безпеки і подоланні міфів, що побутують у цій сфері.

“У нас можна почути різні погляди про те, яким чином ми можемо створити єдину Помісну Православну Церкву (далі ЄППЦ – авт.) і сумніви щодо того, чи взагалі її потрібно створювати. Тут варто згадати історію: завжди, коли поставала нова держава, поставало й питання автокефалії. Автокефалія означає, що ніхто нікому не насаджує якісь речі ззовні, – каже О. Саган. – І навпаки, втрата державної незалежності означала втрату незалежності релігійної. Ще на зорі нашої незалежності Збігнєв Бжежинський зазначив: “Шановні українці, якщо у вас 20% громад будуть контролюватися ззовні, ваша незалежність буде умовною”. Події 2014 року показали, що це правда”.

О. Саган наголошує, що протягом 25 років саме Московська Церква в нашій державі сформувала нелояльних і ворожих громадян.

“Московська Церква виростила нам сепаратистів, тих найманців, які борються проти своєї ж країни. Звісно, що там є і російські військові, але людей з українськими іменами і прізвищами там надзвичайно багато, – продовжує релігієзнавець. – Чому вони не сприймають Україну? Бо в них закладена інша матриця – неприйняття України як окремої від Росії держави.”

Через Церкву Росія володіє потужним каналом впливу на українців й активно користується ним у власних інтересах.

“Смисл її дій у тому, щоб посіяти у нас непевність: а може справді українська мова – польський чи німецький проект?.. І тут у нас проблеми зі Службою Безпеки. У нас її немає. Є лишень інституція з такою назвою”, – говорив фахівець до тернопільської аудиторії.

Приміром, проект “Новоросія” українцям нав'язують уже 15 років й О. Саган акцентує, що першу свою аналітичну доповідну про небезпеки цього надав у відповідні органи одразу.

“Після того Служба Безпеки відреагувала так, що цей “Новороссийский курьер” став передплатним виданням. Ви можете здивуватися, але він виходить до сих пір. Все добре, але не в нас, українців, – проджовжує лектор. – Служба Безпеки добре спрацьовує, коли щось стосується римо-католиків, греко-католиків чи протестантів. Але не тоді, коли йдеться про православних Московського Патріархату. Наші чиновники уже глибоко засвоїли цю ідеолгогію. Ця ідеологічна отрута зайшла в організм, вони взяли її в себе і не бачать. Ніби доводиться боротися із собою”.

А тому й гарно виписані українські закони, що стосуються національної безпеки, в частині Церкви, релігії й духовності не спрацьовують, говорить філософ.

“У Росії можна отримати річний термін за звичайний лайк у соцмережах і три роки за допис. В Україні я уже 2,5 року добиваюся того, щоб із сайту Мгарського монастиря зняти статті, в яких Українську армію називають “укропами”, – деталізує О. Саган.

Перед українцями стоїть завдання усвідомити небезпеку, зрозуміти її причину і діяти відповідно до цього, каже він. Те, що Київський Патріархат невизнаний, за словами вченого, не означає, що він не православний – цього не заперечують і опоненти УПЦ КП. Тож йдеться, як каже лектор, про політику. І через невизнання пройшло багато тепер офіційно автокефальних Православних Церков, у тому числі РПЦ.

“Механічно об'єднати Київський і Московський Патріархат неможливо. Йдеться не про поєднання інституцій, а смислів і тут немає ілюзій, що це можна зробити швидко. Це тривалий процес виходу на вищий рівень – конституювання ЄППЦ. Я застосовую термін конституювання як видобування певних сенсів, вихід на нову якість через актуалізацію потенцій”, – розповідає науковець.

Ворожість Москви до ідеї ЄППЦ в Україні легко пояснити, адже їй загрожує втрата половини громад, тяглості від Володимирового хрещення, зменшення фінансових потоків, пояснює О. Саган.

Звернув увагу лектор і на стереотипи щодо ЄППЦ, які поширюються серед українців.

“Я вже нераз чув, що Помісна Цекрва – це буде державна Церква. Але ми не будуємо державну Цекрву, до якої, наприклад, мали б належати усі держслужбовці, – апелює філософ. – У нас це просто неможливо, адже ми вже виходимо на інший, європейський, рівень. Аналогічно у середовищі греко-католиків поширюють думки, що як тільки створиться ЄППЦ, УГКЦ буде знищена. Кажуть: “Ви тоді нас поглинете”. Це хибна думка, яку видають із Москви”.

Навпаки, як вважає О. Саган, греко-католики отримають багато плюсів від конституювання ЄППЦ.

“Це створення обріже амбіції Мокви вважати Україну своєю канонічною територією. Відповідно, зрушиться питання Патріархату УГКЦ. Тепер його вирішують на лінії Ватикан-Москва, а тоді це буде Ватикан-Київ”.

Суміжною із розумінням потреби ЄППЦ є проблематика збереження і розвитку української мови, додає він.

“Російську ментальність нав'язують через російську мову. Поняття “російськомовні патріоти” – це абсурд. Згодом він призведе до того, що українська мова зникне, бо “російськомовні патріоти” почнуть вимагати другу офіційну мову на державному рівні. Російська мова – це зміна матриці, а з чужою матрицею ми своєї держави не збудуємо, – говорить О. Саган. – Вкажу таку деталь: у нас 2016-й проголосили роком англійської мови. Але більшість курсів – російськомовні. Тобто, досі нав'язується думка, що у світ можемо виходити через російську”.

Повертаючись безпосередньо до теми ЄППЦ, релігієзнавець аргументує, що головним є не питання моделі поєднання УПЦ КП, УПЦ (МП) та УАПЦ.

“Проблема моделі – це те, у що завжди впиралися переговори про єднання, – каже він. – Але насправді модель – питання другого, а то й третього плану. Прикладом є об'єднання РПЦ та РПЦЗ. Вони просто відслужили спільне Богослужіння і сказали: “Все, ми об'єдналися”. Так само і в нас – не варто витрачати зусилля на те, який єпископ де буде служити після об'єднання. Нехай всі залишаться там, де є. А через покоління проблема зніметься. Тут я поділяю позицію Патріарха Філарета, який сказав: “Ви визначтеся, чи ви хочете об'єднуватися”.

Якщо таке бажання існує, то проблеми моделі не буде. Якщо ні – завжди з'являтимуться додаткові умови.

О. Саган додає, що серед українців хочуть поширити зневіру і в Константинопольський Патріархат. На це піддаватися не потрібно, адже єдиною можливістю отримати актокефалію є здобуття Томосу з Константинополя.

“І завжди потрібно пам'ятати, що Константинопольський Патріарх ніколи не діє там, де сама держава не є його союзником”, – продовжує лектор.

Українська влада неодноразово пропускала нагоди для підтримки і здобуття автокефалії. Чергове вікно можливостей відкрите зараз, але воно зникне після Всеправославного собору, запланованого на червень 2016 року, вважає О. Саган.

“Ми, українці, повинні вирішити самі для себе, чи потрібна нам ЄППЦ. Маємо розуміти, що Москва спекулює інформацією, подає її перекручено. Тому повинні сприймати новини з першоджерел, а не цих тлумачень, – завершує вчений. – Все, що робить Московський Патріархат, працює на ЄППЦ. Навіть те, що Предстоятелем став Митрополит Онуфрій, який заборонив українську мову Богослужінь”.

Володимир Мороз