Любомир (Гузар): «Найдорожчий подарунок – то всі люди, які за мене молилися, а все решта – то дрантя»
Мудрість, людяність і простота – це три якості, якими найчастіше описували владитку Любомира (Гузара) запрошені на його 80-річний ювілей у Києві. Колишній член української організації «Пласт», учасник товариства «Обнова» та наступник Андрея Шептицького, відзначив своє День народження разом з молоддю.
Мудрість, людяність і простота – це три якості, якими найчастіше описували владику Любомира (Гузара) запрошені на його 80-річний ювілей у Києві. Колишній член української організації «Пласт», учасник товариства «Обнова» та наступник Митрополита Андрея Шептицького, відзначив своє День народження разом з молоддю.
«До 40 років старайся бути зі старшими, а після 40 – з молодими, щоб залишатися молодим», – жартома говорив Блаженніший у вітальному звертанні до молоді на вечірній імпрезі.
28 лютого позначиться не лише одним із днів святкування 80-річного ювілею владики Любомира (Гузара), але й відзначенням 55 років його священичого служіння.
Покликання бути духівником проглядалося у хлопцеві вже з 5 років. «Ще вся сім’я спала, як він брався пересувати меблі так, щоб поставити посередині стіл та відправляти Cлужбу Божу», – ділиться спогадами його племінниця пані Марія Рипан з Канади. Тоді ще ніхто не знав, що свого часу в українському суспільстві ця дитина стане в один ряд із Патріархом Йосипом (Сліпим) та Митрополитом Андреєм (Шептицьким). До речі, з останнім його перша зустріч була досить символічною.
Як розповів Блаженніший Любомир (Гузар), вперше Андрея Шептицького він побачив десь у років 5-6. «Тоді студенти організовували якесь спортивне дійство із різними руховими вправами, – поринає Блаженніший у спогади дитинства, наче розглядає старе фото. – Вони тоді робили вежу, а мій татко у той же момент попросив мене повернутися до авто з відкритим дашком, у якому сидів старший добродій із великою сивою чуприною». У його пам’яті закарбувалися татові слова, що то був Митрополит, але, як зізнається, на той час вежа цікавила його набагато більше, аніж постать Шептицького. Владика Любомир розповідає, що 15 років тому, коли він став його наступником, перед очами промайнула та картинка і він задумався: «Я дивився на Митрополита… Він, може, й бачив такого малого хлопця з великими вухами. Та чи він тоді подумав якимсь пророчим духом, що той малий буде його наступником?».
На подячному молебні у Патріаршому соборі Христового Воскресіння чинний Глава УГКЦ Патріарх Святослав (Шевчук) наголосив, що владика Любомир (Гузар) був першим, хто почав відроджувати Греко-Католицьку Церкву на теренах Центральної та Східної України, де вона була знищена.
Він був батьком для багатьох – так про ювіляра говорять представники різних конфесій. «Як батько має бути першим у сім’ї, так і він був першим, забезпечуючи майбутнє для своїх наступників, – каже отець-єзуїт Андрій Зелінський, який також був присутнім на ювілеї. – Власне, Любомир (Гузар) був батьком багатьох і не лише із середовища греко-католиків. У міжконфесійному контексті він був першим, щоб усміхнено протягнути руку представникам інших Церков, щоб мури Церков не сягали до неба. З-поміж усього іншого в Любомирі вирізняється людяність. Пройшовши нелегкий шлях, він лишився доброю людиною – це водночас і благодать, і мистецтво праці з благодаттю Божою».
На цьому ж акцентує увагу і професор НаУ «Острозька академія» о. Василь Жуковський, наголошуючи, що владика Любомир був міжконфесійним християнином, як справжні християни, які не замикаються в межах власної конфесії і не заглиблюються у розбіжності. Особливою рисою у постаті архиєпископа Любомира пан Жуковський назвав здатність, будучи старшим за віком, все ж таки залишатися молодшим за багатьох молодих людей».
Владика Любомир (Гузар) захоплював своїм вмінням підійти до іншої людини, говорить отець Ростислав Пендюк, голова комісії у справах молоді УГКЦ. «Він ніколи не був зосереджений на собі, а відкритий до світу і готовий віддавати те, що може – мудрість, увагу і любов. Незважаючи на свій поважний вік і недуги, він їздить країною і проводить зустрічі з молоддю». Така щирість вилилася численними дружелюбними відгуками в адресу Блаженнішого та сам факт того, що на ювілей з’їхалося близько 200 молодих людей із різних регіонів України, є чи не найбільшим знаком особливої прихильності.
Як розповіла одна із організаторів дійства Галина Липницька, жоден із вишів, яких навідував Блаженніший Любомир (Гузар) для зустрічей з молоддю і які були запрошені на ювілей, не проігнорували свята.
«Ми прийшли до свого – він є рівним нам, він є частина нас», – так про ювіляра відгукується Софія Федина, співачка та Голова Світової федерації українських лемківських об’єднань, яка була на святі в ролі ведучої. Постать Блаженнішого у неї асоціюється із цілою епохою. Як пригадує, разом із мамою вони покидали всяку роботу і мерщій бігли послухати радіопередачі з його участю.
«Любомира Гузара легко зрозуміти, його слова швидко проникають в душу, – ділиться враженнями дівчина. – Писання є складним для розуміння, і не всім священикам вдається його розтлумачити так, щоб людина пройнялася і серцем, і розумом. А в Блаженнішого це виходить – сказав і все ясно».
Для Олени Бідованець, Президента федерації Товариства «Обнова», владика Любомир асоціюється з таким собі майстром-атлантом, що вказує планку, до якої треба тягнутися, і є прикладом справжнього християнина, зазначає дівчина. «Він є свідченням людини, яка своїм життям доводить вірність Богові, і несе мир та спокій, – каже вона. – З його постаттю перекликаються слова Ліни Костенко: «Приймай страх якось легше – вони ж бо немов атланти держать землю на плечах, тому і є висота. Коли він приїздив на зустріч із обновлянами в Тернопіль, вчив не тільки словом, але й власним прикладом, а це є найбільшим свідченням».
Пісенні та віршовані вітання, хорові та сольні співи – такі подарунки підготували для архиєпископа кожна із присутніх студентських делегацій. У репертуарі були як ліричні композиції, так і джазова пісня років молодості ювіляра «Let my people go» Луї Армстронга.
«Я радію, що у молодих людей стільки надії, – звертався Любомир (Гузар) до молоді. – Ви є людьми, які починають відчувати радість учня. Я бачу того учня на ваших вустах і бажаю, щоб ви продовжували тішити нас». А на завершення жартівливо попрощався з молоддю: «Тіштеся тим Божим даром молодості і побачимося через 10 років на наступному ювілеї, хоча тоді вже не будете такими молодими».
Ірина НАУМЕЦЬ
