"Оселя" — притулок для тих, хто приречений жити просто неба

24 грудня 2010, 12:36 | Калейдоскоп | 0 |   | Код для блогу |  | 

Ігор СЛОТЮК

Спільнота взаємодопомоги «Оселя»У Винниках, що під Львовом, функціонує унікальна благочинна формація Спільнота взаємодопомоги «Оселя». Тут дружнім колективом живуть, працюють та допомагають тим, хто того потребує, люди, які самі опинились на узбіччі суспільного життя.

Вагомою проблемою молодого українського суспільства є те, що така верства населення як бездомні, алкогольно чи наркотично залежні, неповносправні громадяни фактично приречені на відчужене існування в соціумі. За словами Олесі Саноцької, директора «Оселі», до дорослих сиріт, людей, які втратили якимось чином зв’язки з родиною, українці ставляться досить таки з пересторогою, мовляв «сам заробив собі таке життя, сам знаходь й вирішення своїх проблем».

Олеся СаноцькаЛюдство чомусь не усвідомлює, що ніхто так не потребує допомоги, як бездомні, оскільки майже всі з них є алкогольно залежними, самотужки їм цієї хвороби не подолати. Чимало тих, хто закінчив інтернати, теж опиняються на вулиці, оскільки вони, не знаючи такого поняття як «сім’я», що виховує в людині відчуття потрібності, індивідуальності, вміння поводитись з грішми та жити в суспільстві, просто не можуть пристосуватись до умов зовнішнього середовища.

Щось подібне і в людей із судимістю, почеплене клеймо в’язня на яких заважає як влаштуватись на роботу, так і знайти елементарний прихисток, що є прямою спонукою до життя на вулиці та вчинення наступних злочинів. Система покарань в Україні побудована таким чином, що людині, яка переступила межу Закону, досить важко повернутись до нормального життя, адаптуватись до умов сучасного суспільства.

Спільнота взаємодопомоги «Оселя». Життя в спільнотіДопомога людям, які опинившись в безвиході, не бачать сенсу жити далі, і є основним завданням осередку «Оселя», потрапивши куди, бездомний отримує медичну та гігієнічну допомогу, притулок, новий одяг, гарячу їжу, роботу, проходить трьохмісячну терапію залежностей, працівники закладу допомагають йому відновити чи оформити документи.

Спільнота взаємодопомоги «Оселя». Життя в спільнотіКожен мешканець «Оселі» має певні обов’язки, яких повинен дотримуватись. Хтось працює на кухні, хтось в майстерні з ремонту старих меблів, на складі одягу, інші – на будівництві, благодійній крамничці, зборі металолому чи благоустрої Винник. Є й в організації вантажний автомобіль, яким надаються послуги з перевезень. Тобто частково організація утримує себе сама, отримуючи певні кошти від господарської діяльності. Відремонтовані меблі віддаються людям за певні благодійні пожертви, оскільки в законодавстві України не передбачено такого моменту, що громадські організації, якою і є «Оселя», можуть заробляти гроші.

Зарплату 5 досвідченим працівникам, які проходили стажування в Любліні, Познані, Кракові, Парижі, Плезані, платить міжнародна благодійна організація «Емаус», яка налічує 450 осередків в 40 країнах світу, до якої у березні цього року приєдналась й «Оселя», пройшовши 2-річне випробування.

За своєю сутністю «Оселя», як і рух «Емаус», є релігійною організацією. Пані Олеся говорить, що членів «Спільноти» спонукають до духовності, проте без релігійного тиску чи нав’язування. Щонеділі приїжджає священик відправляти службу Божу, яку відвідують ті мешканці, які хочуть бути присутніми на літургії. Серед членів «Спільноти» є й атеїсти.

Спільнота взаємодопомоги «Оселя». Життя в спільноті

Одночасно в «Оселі» можуть перебувати до 20 людей. Осередок, на жаль, не може охопити своїми послугами усіх охочих, проте намагається відкрито співпрацювати з метою ефективної допомоги знедоленим з іншими благочинними організаціями Львова. Це, зокрема, «Спільнота святого Егідія», «Нічліжка» та «Народна допомога». Щороку на Різдво та Великдень організацією влаштовуються благодійні обіди на 300-400 чоловік. Також щочетверга о 14:00 працівники роздають гарячу їжу бездомним поблизу Порохової вежі в центрі Львова.

Спільнота взаємодопомоги «Оселя». Обід біля Порохової

Зараз «Оселя» працює над створенням соціального гуртожитку, в якому могли б за помірну ціну жити люди після виходу із «Спільноти». Актуальність цього проекту полягає в тому, що людина, яка стала на ноги, потребує власного житла. Ціни на квартири досить таки високі, тому такий гуртожиток був досить доречним й потрібним.

Спільнота взаємодопомоги «Оселя». Життя в спільнотіПані Олеся говорить, що не всі, хто пройшов реабілітацію, одразу можуть психологічно пристосуватись до зовнішнього світу, через що повертаються в «Оселю» знову. Спільнота, в свою чергу, підтримує постійний зв’язок з колишніми мешканцями. За час існування організації (а це вже близько 9 років) в «Оселі» дві сімейні пари, в одної з яких вже є дитина.

Як і в кожному колективі у цій Спільноті між її членами виникають конфлікти. Але пані Олеся абсолютно нічого страшного в цьому не бачить, оскільки конфлікт, за її словами, - природнє явище, на яке дуже важливо вчасно відреагувати. Такі кризові моменти в людських стосунках – стимул до певних змін на краще, рушій вперед. Психолог допомагає мешканцям знаходити вихід з складних ситуацій, працюючи в групах або з кожним індивідуально.

Раз на тиждень відбуваються збори Спільноти, на яких працівники спільно з мешканцями вирішують різноманітні організаційні моменти, побутові проблеми, обговорюють перспективи розвитку та плани на майбутнє.

Давніші мешканці навчають новіших ремесел, правил життя в Спільноті. Кожен опановує тут комп’ютер, що є дуже важливо, оскільки в сучасному світі комп’ютеризовано фактично всі сфери людського життя.

Спільнота взаємодопомоги «Оселя». Часопис Досить цікавим виявився соціально-культурний проект «Оселі» - вуличний журнал «Просто неба», який розповсюджують бездомні. Половину від вартості номера отримує вуличний розповсюджувач. Журнал розповідає про проблеми бездомних, дає можливість їм самим долучатись до його створення, пишучи статті, вірші, власні роздуми. «Просто неба» входить до міжнародної організації вуличних видань INSP, яка об’єднує ЗМІ в 37 країнах світу. Розповсюджувач журналу повинен дотримуватись певних правил: бути ввічливим, охайним, тверезим та люб’язним.

Пані Олеся говорить, що історія кожної людини, яка потрапляє до «Оселі», по-своєму унікальна й цікава, викликає співчуття, вчить чогось нового, дарує безцінний досвід.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Ексклюзив

    • 24 травня 2016, 13:07 | Репортажі | view photo | 

      Падре у фокусі: Міжнародний вимір душпастирства

      Серія криз, конфліктів та катастроф знову актуалізувала питання, яке висить у повітрі – духовної допомоги. Проблема залученості духовних волонтерів та лідерів до допомоги суспільству набуває актуальності в багатьох країнах.

    • 20 травня 2016, 09:44 | Калейдоскоп | view photo | 

      «Садок Едемський коло хати» … у Львові

      З 10 травня по 5 червня у львівській галереї «Iconart» триває виставка художниці Ольги Кравченко «Садок Едемський коло хати». Роботи львівської мисткині поєднали у собі техніку сакрального мистецтва із повсякденною реальністю, якою треба вміти милуватися, відкидаючи будь-які «техніки».

    • 19 травня 2016, 09:40 | Репортажі | 

      Крим – це Україна. У Києві кількасот людей вшанували пам’ять жертв депортації

      Під час мітингу на Майдані у Києві в середу, 18 травня, кілька сотень людей пригадали 72-гу річницю депортації кримських татар та вшанували загиблих. У спільній молитві мусульмани, християни та юдеї підтвердили свою віру в те, що Крим повернеться до України, а кримці зможуть вільно жити на своїй землі.

    Останні коментарі

    • Кропива | 24 травня 2016, 18:37

      Прочитав цi "Зауваження" i не вiдкрив у документi нiчого нового. Ортодоксальнi правослaвнi монахи завжди були приблизно такоï радикальноï думки. А хтось очiкував iншоï реакцiï? Мало того,

    • Ana Finlay | 24 травня 2016, 15:40

      Повністю згідна з паном Саганом. Мракобісся московського православія зашкалює. В народі це називають православієм головного мозку!

    • Taras Antoshevskyy | 24 травня 2016, 15:37

      А хто ви такі, людина яка стидається свого імені, пише як анонім, що маєте право вказувати комусь хто має чим займатися?

    • BBC | 24 травня 2016, 15:32

      А хто такий пан Саган? Відомий релігієзнавець...Постійно коментує політику Церкви, яка вам справа шановний до Православної Церкви. Займаєтеся релігіями в університеті - займайтесь, а в Православній

    • Михаил | 23 травня 2016, 19:59

      Автокефалия возможна, даже, наверное, нужна, но только законно и канонически, без всякой дурости типа "упц кп". Пусть обманутые люди придут в УПЦ, потом поставить вопрос об автокефалии,