Унікальне священнодійство відроджують на Вінниччині
Священики, ініціатори відродження історії подільського православ’я, відновили на теренах Вінницької єпархії Української Православної Церкви особливе богослужіння — «Чин моління за святі ікони».
Унікальність цього священнодійства полягає в тому, що віряни у цей день приносять до храму Божого найшановніші в родинах ікони, які освячують по певному Чину та окроплюють святою водою. Потому, усі присутні підходять один до одного із вітанням «Христос посеред нас – і є, і буде!», по черзі прикладаючись до усіх священних образів.
Як розповів керівник історичного відділу Вінницької єпархії єрей Назарій Давидовський, священнодійство є унікальним для усієї повноти Православної Церкви.
Чин було написано у далекому в 1922 році архиєпископом Вінницьким Інокентієм (Тихоновим), на той час єромонахом Інокентієм, насельником Олександро-Невської лаври м. Санкт-Петербург та затверджено митрополитом Петроградським Веніамином (Казанським), який, як і владика Інокентій, нині є священномучеником.
Сенсом богослужіння, за словами о. Назарія, є бажання архиєпископа Інокентія відновити в свідомості людей благоговійне, шанобливе ставлення не лише до церковних ікон, а й до наших домашніх, які часто нашою неуважністю та недбайливим ставленням зневажаються та профануються.
Звершити богослужіння вдалося лічені рази в декількох храмах м. Санкт-Петербурга, доки хвиля репресій не понівечила долю владики Інокентія.
І ось 94 роки по тому, під час підготовки матеріалів щодо канонізації Вінницьких святих, єрей Назарій Давидовський випадково віднайшов книгу Сергія Зегжди «Олександро-Невське Братство», в якій, окрім житія владики Інокентія та інших насельників монастиря, містився рукопис цього особливого чину. Священику вдалося поспілкуватися з автором книги в останні дні його життя та отримати живі спогади про мученицьке життя священиків того часу та їх духовні подвиги.
Другий рік поспіль, з благословення митрополита Вінницького і Барського Симеона (Шостацького), священний чин звершується у День торжества Православ’я у храмах Вінницької єпархії. Спочатку це було 2-3 храми. Нині їх кількість набагато збільшилась, як і географія – ініціативу підтримали парафіяни та священики сусідньої Тульчинської єпархії.
З великим благоговінням сотні людей – від самого маленького до поважного віку, несуть свої домашні святині до храму, які освячують особливою соборною молитвою. Від нині цей день, якого з нетерпінням очікують, вінничани називають малою Пасхою.
Юлія САВЧУК
