Мощі, заховані у курнику, і заштопаний плащ митрополита Андрея…
У львівському храмі блаженного Климентія відкрилася виставка «Шлях до святості митрополита Андрея», присвячена його 150-ти річному ювілею.
Як зазначив її ініціатор, давній поціновувач і колекціонер творів сакрального мистецтва, єромонах Студійського уставу УГКЦ Севастьян (Дмитрух), відзначення 150-річного ювілею митрополита Андрея Шепптицького, яке розпочалось у 2015 році, продовжується. Минулий рік був дуже плідним на різні святкування, презентації, виставки. Частина цих експонатів вже виставлялись у Києві, Івано-Франківську, Луцьку, Коломиї. Деякі були представлені в Музеї історії релігії у Львові, але не всі львів’яни та гості міста мали змогу їх оглянути, то ж тепер вони можуть зробити це до кінця травня.
На виставці у храмі блаженного Климентія представлено 120 експонатів: мистецькі твори, ужиткові речі, якими у повсякденні користувався сам митрополит чи його родина, сімейні реліквії і чисто сакральні речі: мощі святих, які митрополит Андрей привіз з Риму у 1901, 1902, 1909 і 1919 роках: частинка одежі Ісуса Христа (туніки), частинка одежі святого обручника Йосипа, часточка Хресного древа, столу з Тайної вечері, мощі апостолів Андрія, Петра, Павла, Василія Великого, святої Мокрини, священомученика Йосафата й багатьох інших святих. Поруч з мощами представлені автентики – документи, які засвідчують їх справжність — з особистим підписом митрополита Андрея і печатками Апостольської столиці. Ці безцінні християнські реліквії виставляються для всезагального огляду і почитання вперше.
Як розповів отець Севастьян, йому вдалося врятувати їх у 1985 році. «Тоді ще було глибоке підпілля і переслідування нашої Церкви. Якось я пішов відвідати монахів, які жили в селі Рудному біля Львова, й коли відкрив фіртку, то побачив, що на подвір’ї стояв брат Єфрем, а біля нього – старий бідон від молока — поржавілий, забруднений, видно, що викопаний з-під землі. У тому бідоні були мощі і документи на них. Брат Єфрем збирався їх спалити, казав, що це вже нікому не потрібне… Я забрав усе це додому в Брюховичі, де тоді жив, і заховав під підлогою у курнику. Викопав там спеціальну яму, змурував малу пивницю, закрив дошками і дав дві дерев’яні підлоги, а зверху ще постелив лінолеум. Й там, у курнику, мощі зберігались до 1990 року. Тоді я їх вийняв і зберігав у своїй келії в монастирі, а тепер вперше їх виставив».
У центральній ніші храму блаженного Климентія вперше виставлений кивот, який стояв на престолі каплиці митрополичих палат під час похорону митрополита. Його добре видно на світлинах, де він лежав на катафалку. Так само – різьблені дікерій і трикерій роботи видатного гуцульського майстра Миколи Шкрібляка та дві ікони — Христа і Богородиці — авторства Анатолія Яблонського, монаха-студита, який навчався в монастирській іконописній школі. Експонується на виставці ще одна ікона Яблонського «Святий Григорій Богослов», де замість святого зображений митрополит Андрей. Ще однією унікальною річчю є ікона Покрова Пресвятої Богородиці Михайла Бойчука. Не менш цікавим є плакат видатного художника-іконописця Миколи Бідняка, присвячений 20-літтю з’їзду «Українська молодь — Христові». Ця подія широко відмічалася у вільному світі — в канадському місті Торонто, бо Україна тоді ще була в радянській імперії. Цей художник творив, не маючи рук… Його плакат із зображенням Шептицького теж виставляється вперше.
У вітринах можна побачити родинні реліквії Шептицьких: керамічний герб, богослужбові речі, якими користувались предки Андрея Шептицького Атанасій, Леон, Варлаам, є портрет Леона Шептицького. «Це – духовний та історичний фундамент родини, який формував майбутнього митрополита Андрея, був основою його життя», — каже отець Себастьян. І підводить до наступної вітрини, де експонуються особисті речі Андрея Шептицького: його одяг, підрясник, плащ, палиця, митра. епітрахель, василіанський пояс. Особливо впізнаваний серед цих речей довгий світлий плащ, у якому бачимо митрополита на світлинах під час відпочинку в саду на Святоюрській горі. Цей плащ вражає тим, що він дуже потертий на рукавах і заштопаний на видному місці: біля верхнього ґудзика. І в цьому плащі не встидався ходити граф, меценат, людина із багатого і знаменитого роду, який тягнеться з ХІІІ століття, яка стільки коштів жертвувала на різні благочинні і культурні справи нашого краю. А поруч у вітрині – порцеляновий посуд і фужери із гербом Шептицьких — справжні графські атрибути, які так контрастують із тим плащем. Так і хочеться показати цей плащ і все те, що на виставці, нашим можновладцям, які ходять у дорогущих костюмах, в туфлях з крокодилячої шкіри, із золотими годинниками і в часі війни купують своїм дружинам сумочки за десятки тисяч доларів, які заради збагачення і своїх дурних манер готові знищити всю націю.
Тут, у скромному храмі біля підніжжя Високого Замку, — щось цілковито інше, виставка «Шлях до святості Митрополита Андрея», яка розповідає про його величне і надзвичайно скромне життя. Тут можна до нього доторкнутись – внутрішньо, духовно і в прямому сенсі цього слова, бо також є його мощі – часточка бороди, яку монахи відрізали відразу по смерті митрополита – для майбутнього почитання. Вирішили не чекати, поки Ватикан його проголосить святим, бо він був такий уже за життя.
Надія Пастернак
Фото Йосипа Марухняка
