Засуджуючи аборти, Церква захищає життя

з 30 березня 2012 10:30 до 6 квітня 2012 16:30

У гостях веб-конференції — священик Андрій НАГІРНЯК, керівник відділу соціальних питань Патріаршої курії УГКЦ

Провідна тема: Засуджуючи аборти, Церква захищає життя

  • Запитання від Олександра

  • Слава Ісусу Христу! Скажіть будь ласка, а яке було головне послання/меседж католицьких єпископів? Чи йдеться просто про заборону абортів?
    Головний месидж і цього, і всіх попередніх послань, які підписували представники УГКЦ та РКЦ в Україні з приводу абортів, є "захист життя і гідності людини". Але за 10 років звернень і прохань зі сторони Церков це фактично вперше ми отримали такий суспільний резонанс! Ще ніколи не доводилось давати стільки коментарів журналістам! Вперше про аборт заговорили як про проблему (бо в нашій державі аборт став буденною процедурою, рішення щодо якої майже таке ж просте як відвідини стоматолога)! Для мене самого це доказ того, що наше супільство і держава не готове до системного діалогу та співпраці з Церквами, і пробудити його можуть лише такі категоричні вислови, які у багатьох оцінках Звернення названі "популістськими" та "декларативною риторикою "... Щось подібне ми маємо з питаннями гомосексуалізму, гендеру, статевого виховання та ювенальної юстиції - лише наявність "крайніх" поглядів, які висловлює, зокрема, так званий "православний родітєльский комітет" заставила чиновників МОН піти на діалог з конфесіями.
  • Запитання від chernomorets

  • Отче Андрію! Дякую за сміливість говорити зараз на цю важливу тему. Прокоментуйте будь-ласка публікацію в свіжому номері Кореспондент: http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/kryhitko/a60975
    Здається мені, що ні автор, ні багато інших не є глибоко ознайомлені з проблематикою... Тези типу "Уважаемые представители церкви (мне все равно, кто к какому патриархату принадлежит и к какой вере - протестанты, католики, православные, - дело-то у вас одно), вы очень многое можете сделать для того, чтобы снизить количество абортов, но не с того конца тянете." - свідчать про цілковиту необізнаність автора. ВРЦіРО вже 10 років спільно працюють над цією поблематикою: видано декілька звернень, участь в робочій групі при МОЗ, діяльність Громадсьої ради по співпраці з Церквами при МОЗ, проведення наукового Симпозіуму в рамках Національного конгресу з біоетики... і багато внутрішньоконфесійних ініціатив... І не тільки "теоретичних", але і практичних: консультування в клініках, надання соціальної допомоги, робота притулків для одиноких матерів, дитячі будинки сімейного типу та пропагування усиновлення серед християн тощо - все це є. Щодо законопроекту п.Андрія Шкіля, то проект Закону передбачає насправді лише відміну такої підстави для здійснення аборту, як «бажання жінки» при термінах вагітності до 12 тижнів і пропонує «Перелік підстав, за наявності яких можливе штучне переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів», вважати Переліком підстав, як таких, за яких взагалі можливе проведення штучного переривання вагітності. Тож можливо просто автор проекту Закону поспішив назвати його "забороною" (може для того щоб зрезонувати з зверненням Церков)... але проект заслуговує на увагу.
  • Запитання від Іван

  • Отче Андрію, чому жінки так активно захищають дітовбивство? Дуже часто вони спихають на соціальні умови, на безвідповідальних чоловіків. А хіба після війни було краще? Чи може жінки стали більш безвідповідальні?
    Я думаю, що тут багато різних причин. Але перш за все хочу сказати, що Церква не звинувачує жінок! Хоч і вони власне є ті, від кого залежить остаточне рішення про збереження життя чи аборт. Але вони, по-перше, не завжди роблять це розважливо і в адекватному психологічному стані (це власне і є одна з наших пропозицій - впровадити в Україні практику "тихих днів", щоб між першими відвідинами консультації і прийняттям рішення пройшло 2 (у випадку якщо жінка на терміні 12 і більше тижнів) або й 7 (якщо термін вагітності до 11 тижнів) днів, які призначені для аналізу та роздумів). По-друге, чоловік - батько цієї ще ненародженої дитини повинен нести не меншу, а може навіть більшу відповідальність (зокрема й з огляду на психологічний стан жінки)! По-третє, стан суспільної свідомості: в нашій країні аборт став буденною процедурою, рішення щодо якої майже таке ж просте, як відвідини стоматолога (фактично аборт є одним з основних "методів регулювання народжуваності" і про це наших дітей вчать через підручники у школі!!!). Власне для того, щоб збудити цю суспільну дискусію, Церкви і виступили з таким зверненням.
  • Запитання від Ніна Падун Челімкіна

  • Слава Ісусу Христу! Які роз'яснювальні заходи і консультації про становище охорони людського життя плануєте проводити з громадянами України, які працюють і мешкають поза Україною?... Чи співпрацюєте з ГРОМАДСЬКИМИ організаціями українців поза межами краю? (наприклад з найблищим сусідом Польщею?)Якщо ні- то чому? З повагою Н.Падун Челімкіна - Голова Фонду "Перехрестя Затока Гданська"(CrossRoads Zatoka Gdanska)(Польща, Гданськ)
    Душпастирську працю за кордоном (зокрема в Польщі) наша Церква здійснює через свої структури в цих країнах та в контексті і тісній співпраці з католицькими єрархіями цих країн. У Польщі такою структурою є Перемишльська митрополія, тож ваше питання слід адресувати їм.
  • Запитання від Алла Бойко

  • Доброго дня, отче! А може, краще почати з іншого кінця? А саме, переконувати не жінок, а владу в неможливості абортів,зробити материнство престижним, як у Німеччині, наприклад. Жінка там отримує таку допомогу на дитину,що може дозволити собі мати стільки дітей,скільки Бог дає. Та й не засуджувати 14-16-18 річну дівчину, якій немає до кого звернутись із своїми проблемами. Людський осуд - "нагуляла", а Церква що скаже? Самі знаєте. Може, варто зробити такі "санаторії", в яких жінка могла б виносити дитину і віддати її на виховання у родину, в якій дитинці будуть раді? Чому б Церквам не зайнятись цією проблемою. Думаю, кошти знайдуться.
    Ми переконані, що слід діяти на усіх рівнях: і на особистому (з жінками), і на суспільному (через виховні програми, звернення, соціальні ініціативи), і на державному (через вплив на формування цілісної державної системи (зокрема і законів та підзаконних актів), яка б працювала на збереження життя).
  • Запитання від chernomorets

  • Питання 1: Що зробила УГКЦ для того, щоб "звичайна людина" чи "звичайний журналіст" була "глибоко ознайомлена" з: 1) діяльністю ВРЦіРО та УГКЦ - відозвами, які 10 років роблять (по Вашим словам); 2) практичною діяльність УГКЦ на цьому напрамку; 3) з соціальним вченням Церкви з цього питання?
    Питання друге: Чи готова церква взяти на себе моральну відповідальність за жерт підпільних абортів? (про це якраз і було в дописі "Корреспондента".
    Питання третє: Якщо УГКЦ опікується дітьми ще не народженими, то чому вірні УГКЦ не закликані до того, щоб усиновити всіх дітей-сиріт? Якщо християни України не проявили відповільності в питанні усиновлення всіх сиріт, то чому можна очікувати, що проявлять таку відповідальнісь по відношенню до тих дітей, які народяться в результаті недопущення абортів? Чим буде церква допомагати цим дітям та їх батькам? Чи буде церква сприяти обовязковому всиновленню таких "спасенних від аборту дітей" якщо від них мами все-таки відповляться? (і чому тут можна буде очікувати на відповідальну поведінку, коли діло із сиротами стає все гіршим: кількість дітей в інтернатах росте!). Дякую за відповіді.
    Перш за все професійний журналіст мав би дослідити тему та дізнатись думку експертів і зацікавлених сторін (представників Церкви), а в даному випадку журналістка навіть не спробувала це зробити і як наслідок висловила певні тези, які є популістськими та необґрунтованими.

    Щодо ознайомлення «звичайних людей», то ми робимо це декількома шляхами: через церковні медіа (газети, Інтернет-ресурси); пасторальним шляхом - через душпастирські звернення, які зачитують в храмах, та молитовні заходи; організацію науково-практичних конференцій та круглих столів. Про успішність діяльності УГКЦ можна судити навіть з карти поширеності абортів в Україні, яка показує, що власне в тих областях, де «концентрація» громад та вірних УГКЦ є більша, там значно менша кількість абортів. http://life.pravda.com.ua/society/2012/03/29/99492/

    Щодо моральної відповідальності, то власне відчуваючи цю відповідальність за мільйони жертв абортів, та відповідальність перед Богом і народом за гріх аборту, який так масово чиниться в Україні Церкви і виступили з цим Зверненням.

    Щодо пропагування усиновлення, то наша Церква це питання зараз має серед пріоритетів душпастирської діяльності, зокрема Комісії УГКЦ у справах родини, і перші успішні кроки вже зроблено.

    Хоч Церква і є активно залучена у соціальне служіння, при цьому хочу зазначити, що Церква не може і не повинна стати «соціальною організацією» та підмінити собою ці функції держави і громадських організацій. Як описала про це одна з коментаторів статті в Кореспонденті, яку ви навели «Анюта Солнечная … это задача государства, а не церквей. иначе все социальные проблемы можно скинуть на церковь, типо они ж с людьми общаются, их задача».
  • Запитання від Оксана

  • 1. Чи зможе часткове накладання заборони покращити ситуацію? Як відомо, польські жінки, у яких офіційно діє такий закон, роблять аборти в Україні та в країнах Європи?
    2. До яких методів вдається Греко-Католицька церква, аби змінити громадську думку стосовно абортів? Чи ведуться якісь просвітницькі уроки у школах, наприклад?
    Перед нами ціль - захистити життя. Ми розуміємо, самою забороную ця ціль не може бути осягнута. Саме тому вже 10 років Церкви намагаються вплинути на державу і суспільство щоб, з одного боку, почався процес обмеження практики аборту, а з другого - щоб була створена ціла система, яка би працювала на профілактику та захист життя і включала: а) навчально-виховні програми (в УГКЦ це програма статевого виховання "Тіло храм Святого Духа" та загальнообовязкова програма передподружнього приготування, де також розповідають як про проблему аборту так і про природні методи розпізнання плідності), б) консультування задля збереження вагітності, в) соціальну підтримку. Попередні незначні "зрушення" відбулись в 2006 році, але цього замало.
  • Запитання від ovn

  • Шановний отче Андрію, пару років тому мені попалась на очі інформація, що більшість абортів роблять заміжні жінки. Звісно, таким не має бути регулювання народження. Коли УГКЦ запропонує якісь прийнятні, реально виконувані поради (з неабортивної, звісно, контрацепції) для тих жінок, у яких в силу особливостей стану здоров"я не працює метод природного планування (тобто, не те, що "пропускає", а взагалі його елементи не можна застосувати). Адже, на жаль, з нашою екологією, злиднями та стресами, таких стає все більше, це не поодинокі особи.
    Відповідь очікується
  • Запитання від Stegniy

  • Отче, а чи є якісь соціальні програми чи проекти, спрямовані проти абортів, наприклад, по допомозі жінкам, які Церква реалізує спільно із громадськими організаціями? І якщо є, то як можна долучитися?
    Власне як правило Церкви здійснюють свої заходи на захист життя через громадські ініціативи своїх вірних. Зокрема, це мережа організацій «Pro life» («За життя»), які є фактично в усіх обласних центрах.
  • Запитання від chernomorets

  • 1.Дякую за відповіді на попередні питання.
    Звісно, зовсім дико для мене звучить відмова допомогти ближньому, накормити голодного, провідати засудженого, спасти дитину і т.д. Здається це Христос християн зобоязував це робити - і якось християни бувають християнами саме тоді, КОЛИ НЕ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВИКОНУВАТИ ЗАПОВІДІ ХРИСТА!!! Чи якось покликання церкви бути посередником між людьми і Богом відміняє для попів і вірних необхідність ВИКОНАННЯ заповідей Спасителя? Я такої теорії не знаю, але було б цікаво почути яким папою чи богословом така теорія обгрунтована.
    2. Я тут дещо написав щодо програшу церкви - деяка критика і деякі роздуми? Що можете відповісти на таку ось критику? І чому в УГКЦ немає свого напівофіційного тлумача - типу КУраєва (див. статтю, там про це я пишу). http://www.religion.in.ua/main/analitica/15662-cerkva-v-informacijnomu-suspilstvi-yak-uniknuti-principovix-pomilok-i-suttyevix-imidzhevix-vtrat.html
    Складається враження, що ви мене не чуєте і не слухаєте... і ще й додумуєте те чого нема. 1. Церкви (і в Україні особливо активна в цьому саме УГКЦ) здійснювали і здійснюють служіння ближньому (про це я писав і про це дуже багато інформації, зокрема на нашому сайті www.social.ugcc.org.ua)
    2. Вважаю вашу критику ініціативи католицьких ієрархів України хоч і частково обгрунтованою, але й багато в чому безпідставною, популістською.