Трагічні часи, які переживаємо нині в Україні, мають свій початок і свої причини. Вони стали страшною реальністю, оскільки наше суспільство на зорі відновлення державної незалежності не вибрало Правди, не очистилося від брехні, не позбулося тягаря марновірства, безбожництва і богохульства.

Усі ці гріхи й надалі панують між нами, не зменшуючись, а навпаки – щораз зростаючи. Ми й надалі живемо в атмосфері суцільного обману: коли терористично-окупаційну війну й надалі називають якимсь АТО, коли приховуються справжні масштаби жертв - як наших воїнів, так і цивільного населення, коли економіка держави через гангрену корупції доведена до коматозного стану. Але, як виглядає, говорити про це нині – ще небезпечніше, аніж за часів кримінального режиму Януковича. Недарма колись мовив Дж. Орвел: «В часи загальної брехні казати правду – це екстремізм».

Але свідчення Правди – єдиний порятунок у теперішній загрозливій ситуації. Насамперед – Правди про Євангеліє Ісуса Христа, яке містить в собі усі відповіді на тяжкі випробування, що нині постали перед Україною і до якого майже ніхто не звертається, надіючись то на війському потугу, то на дипломатичні чи бізнесові хитрощі.

Нам потрібне свідчення правди від наших засобів інформації, які (за незначними винятками) у ці дні цілком забули за неї, виконуючи замовлення політичних партій та вічно голодної армії скоробагатьків, котрі, немов у наркотичній ейфорії, почали запеклу боротьбу за доходні місця у Верховній Раді.

Нам критично бракує правди у нашому власному сумлінні, в наших родинах, громадах, бо й надалі живемо у роздвоєному стані: ніби і хочемо нового, чесного життя, але внутрі й надалі бануємо за лицемірним минулим.

Одним словом, Правда – єдина могутня сила, яка здатна врятувати Україну від неволі брехні, що нині й надалі нищить наші душі, нашу єдність, наш державний суверенітет. Тому дорожімо нею, бережімо і поширюймо її, захищаймо і просімо Бога про порятунок тих, хто має відвагу її голосити.

На сьогодні на фронтах Донбасу, серед сотень полонених і зниклих безвісти українських патріотів, є семеро українських журналістів. Це - Роман Черемський, Юрій Лелявський, Валерій Макеєв, Єгор Воробйов, Дмитро Потєхін, Олександр Білокобильський та Сергій Сакадинський. Зокрема, добре знайомий для «Нової Зорі» Роман Черемський– корінний харків’янин, віруючий християнин, щирий та активний патріот України (як і три його рідні брати), редактор часопису «Український простір», за останніми даними, утримувався у катівні так званої Військової комендатури ЛНР у місті Ровеньки на Луганщині. Всі названі вище герої-журналісти захоплені в полон терористами і доля їх невідома. Ці мужні воїни слова пішли у саме пекло злоби, ненависті і розбою, щоб донести до нас свідчення про причини, масштаби і наслідки жахливої війни, яка палає на Донбасі. Воістину, «блаженні переслідувані за правду, бо їхнє царство небесне» (Мт 5, 10).

Просімо Милосердного Ісуса, Який є Споконвічним Словом Божественної Правди, щоб врятував з катівської неволі всіх наших в’язнів, щоб визволив з оков брехні і хабарництва наших можновладців, щоб захистив нас від зневіри, безнадії та озлоблення, щоб ми нарешті прозріли і почули Його Добру Вістку: «Мир залишаю вам, Мій мир даю вам; не так як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше і не страхається! (Ів 14, 27).