Блоги
Блог Дрогобицької Духовної Семінарії
Київська митрополія вчора і сьогодні
2011 року, утворивши три нові митрополії, Києво-Галицька митрополія УГКЦ почала діяти фактично як помісна патріарша Церква. Адже патріархат – це насамперед еклезіальна реальність помісної Церкви, «овоч дозрілої християнської свідомості у Божому Люді, у всіх його складових частинах» (Й. Сліпий, Заповіт). Патріархат УГКЦ у богословському сенсі – це динамічне зростання свідомості Божого Люду, яка в певний момент переросте свідомість конфесійну. Тоді це вже не буде конфесійний патріархат УГКЦ чи УПЦ КП, а патріархат Київської Церкви. Патріархат – це також дозрівання свідомості Божого Люду від залежності до сопричастя як між конфесіями і юрисдикціями всередині Київської Церкви, так і з Церквами-Сестрами Сходу і Заходу.
23 травня 2012, 00:04 |
Київське християнство у світлі Декрету Глави УГКЦ про заснування трьох нових митрополій в Україні
Заснування нових митрополій є історичною подією, повний сенс якої ще проявиться в майбутньому. Крім самої події, великою є вага змісту установчого документу. Зокрема, глибоко самобутнім є погляд на минуле Церкви, сягання до історичних джерел християнства в Україні. Читаючи історичний екскурс, поневолі порівнюєш його з усталеними стереотипами. І тоді з’являється розуміння, що УГКЦ не мусить підлаштовуватися під ці стереотипи, а має право на власний погляд, щоб, парафразуючи ІІ Ватиканський Собор, «докладніше виявити своїм вірним і цілому світові свою природу і свою загальну місію» (ДКЦ 1).
2 квітня 2012, 21:53 |
Ще раз про «святість об’єднаного Божого люду» (відгук на однойменну статтю)
Стаття пана Хмільовського «Чи спроможемося на святість об’єднаного Божого люду…?» привернула увагу авторським баченням «єдиної помісної Католицької Церкви в Україні». У цій Церкві, з точки зору Автора, Глава УГКЦ мав би очолити Конференцію католицьких єпископів України, до складу якої увійшли б єпископи візантійсько-українського, латинського і візантійсько-русинського обрядів. Така структура сприяла б «творенню соборної України» і узгодила б «структуру Католицької Церкви в Україні з європейським стандартом», згідно з яким у державі має бути єдина Конференція католицьких єпископів різних обрядів.
11 січня 2012, 09:35 |
Місце і роль богослов’я в Українській Греко-Католицькій Церкві
Беручи до уваги те, що останнім часом відбувається багато дискусій про богослов’я УГКЦ, ми, греко-католики, можемо відіслати скептиків до Катехизму УГКЦ, нещодавно опублікованого з благословення Синоду Єпископів. У цьому Катехизмі християнська віра висвітлена саме в богословській традиції УГКЦ. Самобутність богослов’я УГКЦ чітко проглядається при порівнянні Катехизму УГКЦ з «Катехизмом Католицької Церкви». Перебуваючи в «симфонії віри», ці Катехизми відмінні в богословських підходах.
11 грудня 2011, 12:02 |
Церковні титули, або коли ієрархи УГКЦ з просто «наших» стануть справді «ієрархами місця»
Під час прес-конференції, яка відбулася 11 листопада 2011 року на Філадельфійській радіостанції у США Блаженніший Святослав, Глава і Отець УГКЦ, повідомив, зокрема, що Синод Єпископів УГКЦ звернувся до Римського Апостольського Престолу з проханням усунути з офіційних документів Римської Курії («Annuario Pontificio»), які стосуються УГКЦ, фразу «для українців» (слух. інтерв’ю поч. з 11 хв.). З цим питанням, котре сам Блаженніший Святослав назвав «делікатним», пов’язана серія еклезіологічних та канонічних наслідків, які останнім часом досить жваво обговорювалися в колі викладачів ДДС. Стосовно деяких з них у мене виникли певні міркування, котрі я й вирішив викласти на електронному «папері».
23 листопада 2011, 21:08 |
Служіння апостола Петра в київській традиції
Київське християнство розпочинало свій історичний шлях у добу сопричастя Церков Заходу і Сходу в Христовій Церкві, коли примат Петра служив сопричастю помісних Церков. Розкол між Римською і Царгородською Церквами, започаткований 1054 року, спотворив богослов’я сопричастя Церков, а в його контексті й богослов’я примату. Кожна з Церков звузила розуміння Вселенської Церкви виключно до себе. Відповідно, служінню своїх патріархів надали вони понадпатріаршого адміністративного статусу, а вселенське служіння Петра у вірі й таїнствах, по суті, загубилося на тлі греко-римських суперечок про повну і виключну владу над Церквою.
21 жовтня 2011, 19:36 |
Маркіян Шашкевич і київська традиція
Київська традиція являє собою церковно-національне життя українців, яке почалося від Хрещення князя Володимира, розвивалося впродовж історії і сьогодні є найглибшою підставою української ідентинчости. Кожне століття нашої християнської історії вносило свої елементи в київську традицію. У ХІХ ст. знаковою постаттю її розвитку став о. Маркіян Шашкевич, який прийшов на світ рівно 200 років тому, а саме — 1811 року.
2 серпня 2011, 21:31 |
Реформа Церкви згідно з київською традицією ХVI-XVII століть
Цього року відзначаються дві промовисті дати нашої історії – 415-ліття Берестейської унії і 325-ліття унії Московської, тобто приєднання Київської православної митрополії до Московської Церкви. В оцінці цих подій ми й досі повторюємо чужинецькі підходи, не знаючи своїх. Звичайно, з Риму і Москви ці події виглядали інакше, ніж із Києва.
23 червня 2011, 12:55 |
Таїнство свято-Володимирового Хрещення
Хрещення киян у водах Дніпра, яке відбулося 988 року, було не тільки виявом віри народу „в ім’я Отця, і Сина і Святого Духа”. Хрещення було також таїнством життя народу з Богом, яке, розпочавшись від події Хрещення, триває й досі. Історія нашого народу є історією його введення в Таїнство Божого життя. Етапами цього введення (грецькою „містагогії”) є саме водне Хрещення, відтак прийняття Святого Духа в Миропомазанні, а тоді прийняття Тіла і Крові Христа в Євхаристії.
20 травня 2011, 20:17 |
Символ, котрий промовляє, або що можуть означати «листи сопричастя» Предстоятеля УГКЦ?
Нещодавно офіційне Інтернет-представництво УГКЦ сповістило, що Блаженніший Святослав з нагоди сходження на Київський Предстоятельський престол надіслав «листи сопричастя» до Предстоятелів східних католицьких Патріарших і Верховно-Архиєпископських Церков. Як сказано в офіційному повідомленні, у своїх перших «листах сопричастя» Глава УГКЦ, зокрема написав: «Чудові відносини, встановлені з Вами моїм шанованим попередником, становлять також для мене упривілейований спосіб продовження спільного шляху, обміну досвідом та новинами задля укріплення спільних позицій, які б зміцнили нашу ідентичність у Вселенській Церкві, у світі та в екуменічному діалозі.
20 квітня 2011, 12:17 |