У дні цього великого свята при зустрічі ми радо вітаємо один одного: «Христос воскрес!» І відповідаємо так само радісно: «Воістину воскрес!» Тим самим кожна християнська душа нагадує собі і кожному, що спасіння, не зважаючи ні на що, лишається в силі, Христос з нами за будь-яких земних обставин, у Ньому наша неложна надія на краще, у Ньому захист і порятунок від усіляких бід.

У дні цього великого свята при зустрічі ми радо вітаємо один одного: «Христос воскрес!» І відповідаємо так само радісно: «Воістину воскрес!» Тим самим кожна християнська душа нагадує собі і кожному, що спасіння, не зважаючи ні на що, лишається в силі, Христос з нами за будь-яких земних обставин, у Ньому наша неложна надія на краще, у Ньому захист і порятунок від усіляких бід. 

Більшість із нас, звичайно, ще не досягла Його святості, перебуваючи на шляху до неї, але написано: «Христос Ісус помер, але й воскрес, Він праворуч Бога, і заступається за нас» (Рим.8: 34). Він клопочеться! Він піклується! Це дуже важливо, хоча нам і не відомі всі глибини цієї таємниці. Дещо відкривається вона в останній земній молитві Ісуса в Гетсиманськім саду. Ісус просить Свого Небесного Отця про дарування тим, хто увірував, єдності, і щоб Він зберіг їх від зла. Молитва відображала дві найбільші проблеми християнства, що зароджувалося: розділення й підступи диявола. Відтоді християнство виросло, змужніло, але ці проблеми лишилися, вони актуальні для  кожного нового покоління так само, як були актуальні в часи апостолів.

«Розділяй і володарюй!», – навчає змій слухняних йому земних правителів. Це його улюблений метод. Сьогодні він обрушив його і на Церкву. І почалося в громадах бродіння, бурління, а місцями й розділення. Однією з ознак дуже близького пришестя Христа бачу в тому, що зло перестало, як це було найчастіше, маскуватися, рядитися у світлий одяг, використовувати якісь елементи добра, говорити лагідним голосом, ступати м'яко й обережно. Воно встало у всій своїй пекельній потворності, без маскування, показавши всю свою глибинну сутність.  Ось квінтесенція того, що диявол запропонував світу й Церкві: визнати, що добро – це зло, а зло – це добро, чорне – це біле, а біле – це чорне. Здавалося б, жодна розсудлива людина, не кажучи вже про віруючих, не погодиться з цим. Але, – на жаль! Багато хто, сором’язливо сховавши очі, кивнули на знак згоди. Одні не змогли подолати національну гордість, інші не встояли перед матеріальною пропозицією, треті не стали зв'язуватися, якби піклуючись про збереження своїх громад, четверті поступилися просто зі страху, розуміючи, що за першими мирними бесідами з лукавим підуть далеко не мирні висновки. Велика печаль для Церкви...

Але є, друзі, й переможна радісна звістка! Полягає вона в тому, що більшість дітей Його, для кого Ісус воскрес не лише в Єрусалимі, а й у власному серці, встояло! Слава Христу! Написано: «Люди, віддані щиро своєму Богові, з усіх сил стануть до діла» (Дан.11:32). Це збувається! Вони не переплутали чорне з білим, вони чітко й рішуче розмежували зло і добро. Вони довірили Богу своє життя. З новим натхненням піднеслися їхні молитви за свою країну, вони пішли в госпіталі, в дитячі будинки, вони взяли під опіку переселенців, з Євангелієм в руках сміливо рушили туди, куди ще не ступала нога посланців Ісуса, до тих, хто ніколи не чув, а, може, і не хотів чути про ім'я Христове. Часто їх підстерігають небезпеки, – ворог вельми винахідливий, але Господь турбується за них. Він убереже їх від куль, захистить від снарядів, прикриє від розжарених стріл лукавого, убезпечить від наклепу. Він оновить їхні сили, поставить на чільне місце в народі. Саме вони є сіллю нашої землі. Саме вони світлом своєї християнської любові та жертовності, здатні перемогти міццю Святого Духа ту темряву, яка накрила нашу країну. І саме їм скаже свого часу Цар: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготовлене вам від заснування світу» (Мт.25:34).

 ХРИСТОС ВОСКРЕС!