19 липня 2012 року відійшла у вічність п. Марта Цегельська, дружина підпільного греко-католицького священика о. Артемія Цегельського. Померла на 93-му році життя – гідного і славного життя, яким заслужено могла гордитися вона сама і яким віддавна гордиться її родина. До таких життів поняття «Страшний суд» не прикладається. Господь не судитиме покійну, а просто скаже їй: «Стань праворуч Мене».

Їй випало жити у час, коли дибки став увесь світ: війна, розруха, диктат насильства. Посипалися всі фундаменти, згасли промінчики всіх маяків. І тільки маленький компас у душі вказував на правильний шлях. Тому й «вирулила», не схибила, оберегла і себе, і свою родину, не йдучи на негідні компроміси.

Вона залишилася вірною своїм молодечим присягам, традиціям свого роду й обітницям своїх молитов. На її тендітні плечі, як і на плечі подібних їй мирян, ліг тягар усієї зраненої Церкви. Просто диву даєшся, як вдалося їй усе це подужати.

Скільки українців сьогодні виправдовує свою слабкість словами: «А що я можу? Я – маленька людина…»! Життя Марти Цегельської є відповіддю, як з «маленької» людини може вирости велика доля.

Мене особисто п. Марта підкорила тим, яким щедрим і незлобивим було її серце. Вона аж світилася приязню і душевним аристократизмом, який ніколи не плутає твердість принципів зі мстивістю відплати. Вона перемогла зло тим, що так і не пропустила його в свою душу.

Вражала її готовність свідчити – ділитися скарбами свого життя з іншими людьми. Скільки гостей УКУ перейшло через її домівку! Через кілька хвилин спілкування з нею вона, проста жінка-галичанка, уже царювала в душах своїх слухачів, дивуючи їх своєю шляхетністю.

Хай же тепер наші вдячні молитви будуть почуті Господом на Небі!

Християнська похоронна відправа завжди звучить як торжество перемоги вічного життя у Бозі над смертю. Цього разу поминальні мелодії звучатимуть особливо переможно.

Вічна Тобі пам’ять, Вірна Їмосте, Страднице, Праведнице!