Архиєпископ Ігор (Ісченко): «Голодомор 1932-33 рр. мав передумови – загальну апатію, брак опору та легковірне сприйняття пропаганди»
Архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархїі УАПЦ (о) Ігор (Ісіченко) вважає, що Голодомор 1932-1933 років не був ізольованим епізодом з нашої минувшини. Ця найбільшу трагедію українського народу мала свої передумови і оцінювати її слід у загальному контексті протистояння червоної диктатури й «жорстоко викорінюваних нею християнських складників нашого національного буття та їхніх носіїв у суспільстві».
Про це архиєпископ Ігор розповів у інтерв’ю для РІСУ.
«Християнська теодіцея виходить із того, що безмежно добрий Бог не чинить зла. Зло з’являється там, де людина протиставляє себе Богові, зчиняє бунт проти Нього, легковажно прагне створити свій, альтернативний світ – без Бога, без євангельських цінностей. Голодомор не є ізольованим епізодом з нашої минувшини. Він цілком логічно випливає з комуністичної доктрини, відверто сформульованої Максимом Горьким у назві його класичної статті: «Якщо ворог не здається, його знищують», - сказав він.
Архиєпископ Харківсько-Полтавський зауважив, що передумовою для геноциду українців стала загальна суспільна апатія брак організованого опору та легковірне сприйняття більшовицьких обіцянок.
«Світ традицій українського сільського побуту, міцно зіпертий на християнську мораль і ритм церковного богослужіння, був ворожим більшовицькій утопії. Тому він був приречений на знищення з тієї миті, коли червоноармійські загони перетнули кордон Української Народної Республіки. Брак організованого опору окупантам, суспільна апатія, легковірне сприйняття пропагандистських обіцянок землі селянам чи «політики українізації» створювали передумови для геноциду», - наголосив єрарх.
На його думку голодомор в Україні , геноцид євреїв та масове винищення вірмен має спільне коріння.
«Геноцид в усіх цих випадках однаково спрямований проти етнічних спільнот, що їх панівний режим уявляє перешкодою до творення або збереження імперії – Османської, нацистської, совєтської», - сказав він.
«Причому корені протистояння сховані не в політичній самоорганізації винищуваного етносу, а в його способі життя, моралі, свідомому чи підсвідомому почутті національної окремішности. І щоразу організатори геноциду демонструють відрив від власної релігійної традиції – чи то християнської або юдейської (нацисти, комуністи), чи ісламської (младотюрки)», - підкреслив архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархїі УАПЦ (о) Ігор (Ісіченко).
