На Донеччині громада з УПЦ (МП) перейшла до Київського Патріархату
На День захисника, 14 жовтня, у місті Костянтинівка Донецької області громада парафії Стрітення Господнього разом з храмом перейшла під юрисдикцію УПЦ Київського Патріархату. Духовенство Горловської та Слов’янської єпархії УПЦ (Московського Патріархату) стверджують, що це було захоплення силою, а також прямим порушенням статуту.
На День захисника, 14 жовтня, у місті Костянтинівка Донецької області громада парафії Стрітення Господнього разом з храмом перейшла під юрисдикцію УПЦ Київського Патріархату. Духовенство Горловської та Слов’янської єпархії УПЦ (Московського Патріархату) стверджують, що це було захоплення силою, а також прямим порушенням статуту.
Історія будівництва нової парафії почалась ще в 2011 році, коли бізнесмен та депутат Донецької ОДА Шапран Ю.В. захотів підтримати створення храму, повідомляє сайт Горлівської та Слов’янської єпархії УПЦ (МП). Тоді він звернувся до єпископа Горловського та Слов’янського Митрофана з проханням підтримати його ініціативу. 25 березня того ж року було зареєстровано статут нової громади, а також виділено землю під будівництво храму (рішення міської ради від 29 березня).
Коли ж зведення храму майже завершилось, в 2014 році, ініціатор Шапран прийняв рішення про перехід громади під юрисдикцію Київського Патріархату, що підтримала парафіяльна рада. За повідомленням єпархії УПЦ (МП), він самотужки змінив склад ради, представивши себе та своїх друзів як громаду храму.
В офіційному повідомленні УПЦ (МП) є звернення до нового архиєрея громади від УПЦ КП: «Хотілося б поставити питання «архиєпископу Донецькому і Маріупольському» Сергію, який здійснював сьогодні «богослужіння» в Костянтинівці: чи означає його вчинок, що кинуті храми «Київського Патріархату» на непідконтрольній Україні території автоматично стають нашою власністю, чи все ж потрібно дотримуватися заповідей «Не кради» і «не бажай дому ближнього свого, не бажай дружини ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, нічого, що у ближнього твого»?»
Натомість архиєпископ Донецький та Маріупольський Сергій (Горобцов) від УПЦ КП у коментарі РІСУ розповів, що вперше дізнався про бажання переходу приблизно рік-півтора тому. За його словами, до нього звернулись представники усієї громади, яка бажала перейти під його юрисдикцію через поведінку кліриків УПЦ (МП). Владика підкреслив, що це був перший випадок, коли парафія хотіла перейти до Київського, а не Московського Патріархату у цьому регіоні.
«Представники парафіяльної ради та віруючі були обурені діями священиків від УПЦ (МП). Зокрема, вони знали, що служителі зі Слов’янська, Краматорська, Костянтинівки брали до рук зброю та супроводжували бойовиків від ДНР не тільки як капелани. У самому повідомленні від владики Митрофана видно, що він нам погрожує, питаючи про парафії на окупованих територіях. Однак ми не покинули своїх вірних, раз на тиждень там завжди є богослужіння. Питання в тому, що деякі священики поїхали через погрози фізичної розправи та переслідування. А сам єпископ Митрофан проповідував у храмах за Руський мир та проти української державності»,– підкреслив архиєпископ.
Представники парафії звернулись за консультацією до Предстоятеля УПЦ КП Патріарха Філарета та послались на закон «Про свободу совісті та віросповідання», де зазначено, що релігійна громада може сама вирішувати, кому належатиме храм та община. Перше служіння у громаді Стрітення Господнього відбулось на Покрову та День захисника за участі військовослужбовців. Окрім того, нижній храм названо на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
«… виникає питання: сьогодні, спираючись на військову силу під виглядом патріотизму, можна здійснювати будь-яке беззаконня, чи все-таки за допомогою судового розгляду ми переконаємося в тому, що Україна є правовою державою, де закон і права для всіх однакові?» - йдеться в офіційному зверненні від єпархії УПЦ (МП).
Архиєпископ Сергій відповідає, що мешканці Костянтинівки підходили та казали йому, що давно чекали нового храму, а тим паче УПЦ КП. Так само на службу прийшли військові, яких мали змогу привітати зі святом. Тому, за його твердженням, ніхто людей на службу силою не зганяв, щоб довести масштабність парафії.
