Долю церкви у Птичі вирішить столичний суд

Якій з конфесій належатиме Свято-Успенський храм у селі Птича Дубенського району Рівненщини, має вирішити Господарський суд міста Києва. Незабаром розпочнеться перше слухання у цій справі. Запекла боротьба за місцеву обитель між Київським та Московським Патріархатами точиться уже кілька місяців, повідомляє Рівненська правда.

Поки остаточну крапку в суперечці не поставлено, представники УПЦ КП відправляють Богослужіння на церковному подвір’ї, а УПЦ (МП) – у гаражі священика.

Церква у Птичі належала УПЦ (МП). Понад сорок років її настоятелем був отець Микола Якович Сисонюк. Коли ж Росія напала на Україну, місцеві мешканці захотіли перейти під юрисдикцію Київської Патріархату. З цією пропозицією звернулися до старости церковної громади, депутата сільської ради Михайла Войтюка. Створили ініціативну групу й у березні цього року провели опитування, на якому були присутні представники обох конфесій. Більшість людей проголосувала за те, аби церкву передати УПЦ КП. На що в УПЦ (МП) заявили: волевиявлення недійсне.

– Після референдуму представники Московського Патріархату викликали кореспондентів з Москви. Ті показували, що у Птичі «розкольники» захопили церкву. Було багато різних провокаторів, – розповідає депутат сільради Михайло Войтюк. – Привезли «тітушок» з автоматами, монахів з палками, які пішли на наших людей. Ми пропонували, щоб Московський і Київський Патріархати почергово правили Службу в церкві. Однак «москвичі» не захотіли. Тоді опечатали храм, ключі від нього віддали сільському голові. Це призвело до сутички. Люди в рясах та балаклавах побили селян, позривали замки з храму. Ми на власні очі бачили, як Сисонюк подавав сокиру чужинцям, щоб ті виламували двері в церкві. Не знаю, яким чином, але Московський Патріархат має документи про право власності на нашу церкву. Але ж церква повинна належати громаді! Нині близько 75% прихожан хочуть, аби храм належав УПЦ КП.

Представники УПЦ (МП) звернулися до суду з позовом, що прихильники УПЦ КП заважають їм здійснювати Богослужіння у церкві. Суд відмовив у позові. У свою чергу селяни також звернулися до суду із вимогою визнати недійсними документи про право власності на обитель. У суді людям двічі відмовляли прийняти цю справу до розгляду. Втім, згодом її передали у Господарський суд міста Києва. Незабаром має відбутися перше засідання.

– Довіра до отця Миколи похитнулася, коли він відмовився хоронити немовля, – долучається до розмови прихожанин Сергій Власюк. – У молодого подружжя народилася хвора дитинка, її похрестили у церкві Київського Патріархату в Рівному. Незабаром мале померло. Отець Микола відмовився відспівувати дитя, бо воно хрещене не в храмі УПЦ (МП). Цей інцидент стався задовго до референдуму. Взагалі, подібних випадків можна згадати багато, але виносити його на загал не хочеться. Єдине, що нас цікавить: як культова споруда опинилася у власності Московського Патріархату?

Наразі, допоки йде судовий процес і сільський храм опечатаний, представники Київського Патріархату проводять Богослужіння на церковному подвір’ї. Парафіяни ж Московського моляться в гаражі отця Миколи Сисонюка. Селяни розповідають, стіни там оббили тканиною, повішали ікони, підлогу застелили килимами. Зізнаються, навіть вівтар у гаражі облаштували.

Голова Птицької сільської ради Ярослав Вознюк підтверджує: у сільраді дійсно є копії документів, виданих 1996 року, які підтверджують, що «згідно з рішенням Рівненської обласної ради, Свято-Успенський храм села Птича передано в користування релігійній громаді УПЦ (МП)». На його основі було видане реєстраційне посвідчення Рівненським бюро технічної інвентаризації.

У свою чергу отець Микола Сисонюк заявляє: жодні озброєні чужинці у конфлікті участі не брали. Відстоювати ж церкву приходили лише парафіяни та священики УПЦ (МП). Що ж стосується їхнього права власності на святиню, відповідає коротко:

– Храм належить релігійній громаді Української Православної Церкви, а не Патріархату.

Натомість прихильники Київського Патріархату, очікуючи вироку Феміди, не перестають вірити: суд неодмінно винесе вирок на їхню користь.