Православні християни світу: "Настав час визнати жахливу правду про Львівський псевдособор 1946 року"

7 березня 2016, 10:00 | Міжцерковні стосунки | 37 |   | Код для блогу |  | 

Група відомих православних християн світу оприлюднила 7 березня заяву про жахливу правду про Львівський Псевдособор 1946 року, який дав старт сталінському режиму ліквідувати  УГКЦ.

У документі наголошено, що православні християни «почуваються відповідальними за злочинне мовчання, яке огортає руйнування цієї Церкви радянським режимом за участі Московського Патріархату».

«Ми знаємо, що мільйони православних християн по цілому світі щиро засуджують антирелігійні переслідування з боку радянського уряду і Йосифа Джугашвілі зокрема… Ми смиренно просимо прощення за всі несправедливості, жертвами яких вони стали під прикриттям авторитету Православної Церкви, і схиляємо наші голови перед мучениками Української Греко-Католицької Церкви», – йдеться у Заяві.

У поминальний день 10 березня православні християни у світі молитимуться за всіх невинних жертв УГКЦ, «котрі за потурання Московського Патріархату були ув’язненими, закатованими, депортованими і вбитими радянською владою».

Псевдособор.png

 Текст Заяви

Настав час щоби православні християни визнали
жахливу правду про 10 березня 1946 р/
.

10 березня 1946 року, у Львові, Російська Православна Церква насильно включила Українську Греко-Католицьку Церкву до свого лона під тиском радянської влади. У той момент, коли учасники собору 8 і 9 березня голосували за «возз’єднання» своєї Церкви з Московським Патріархатом, усі українські греко-католицькі єпископи перебували у в’язниці під вартою. 216 священиків та 19 мирян, зібрані у львівському Свято-Юрському кафедральному соборі силами НКВД (попередника КГБ), здалися на милість «Ініціативній групі», керованій о. Гавриїлом Костельником та двома нововисвяченими православними єпископами – Антонієм Пельвецьким та Михайлом Мельником. Архіви свідчать, що Сталін особисто ухвалив рішення про ліквідацію Української Греко-Католицької Церкви у лютому 1945 року, дванадцять днів після Ялтинської конференції, що відбулася за участі  Вінстона Черчілля та Франкліна Д. Рузвельта.

Серйозні історики та богослови не мають жодного сумніву, що Львівський собор Української Греко-Католицької Церкви 8-10 березня 1946 р. був лише подобою собору. Богдан Боцюрків, який був професором історії Карлтонського університету в Оттаві, написав з цього приводу книгу, яку ніколи не було спростовано[1]. Папа Бенедикт XVI у 2006 році говорив про «псевдо-собор», який «завдав великої шкоди церковній єдності»[2]. Ніколя       Лосський, французький православний богослов, вірний Московського Патріархату, теж визнав, що тут йдеться про фіктивність, подобу собору.[3] Через заборону у 1946 р. і до 1989 р., Греко-Католицька Церква, налічуючи понад 5 мільйонів вірних в Україні, де-факто стала головною жертвою а також головною опозиційною силою до радянського режиму всередині СССР. Ми також закликаємо сучасне церковне священноначаліє в Росії, Україні та ін. визнати недійсними трагічні рішення Львівського собору.

Російська Православна Церква у своїй повноті не може вважатися відповідальною за рішення, ухвалені церковними керівниками, маніпульованими чи тероризованими  НКВД-КГБ. Однак ми, православні християни, почуваємося відповідальними за злочинне мовчання, яке огортає руйнування цієї Церкви радянським режимом за участі Московського Патріархату. Ми знаємо, що мільйони православних християн по цілому світі щиро засуджують антирелігійні переслідування з боку радянського уряду і Йосифа Джугашвілі зокрема. Також, у цей поминальний день 10 березня, напередодні неділі 13 березня 2016 р., Прощеної неділі у літургійному православному календарі, ми запевняємо Українську Греко-Католицьку Церкву у нашій солідарності, нашій молитві за всіх невинних жертв цієї Церкви, котрі за потурання Московського Патріархату були ув’язненими, закатованими, депортованими і вбитими радянською владою.

Ми смиренно просимо прощення за всі несправедливості, жертвами яких вони стали під прикриттям авторитету Православної Церкви, і схиляємо наші голови перед мучениками Української Греко-Католицької Церкви.

Антуан Аржаковський, православний християнин, Париж

Бертран Вержелі, православний християнин, Париж

Андрій Черняк, православний християнин, Москва

Тарас Дмитрик, православний християнин, Львів

Джим Форест, православний християнин, Amsterdam

о. Георгій Коваленко, православний християнин, Київ

Інга Леонова, православна християнка, Нью-Йорк  

о. Крістоф Левалуа, православний християнин , Париж

о. Майкл Плекон, православний християнин , Нью-Йорк

Ольга Седакова, православна християнка, Москва

Костянтин Сігов, православний християнин, Київ

Кирило Сологуб, православний християнин, Париж

Даніель Струве, православний християнин, Париж

Юрій Вестель, православний християнин, Київ

Андрій Юраш, православний християнин, Київ

о. Андрій Дудченко, православний християнин, Київ

В'ячеслав Горшков, православний християнин, Київ

Ірина Пастенак, православна християнка, Київ


[1] Bohdan Bociurkiw, The Ukrainian Greek Catholic Church and the Soviet State (1939-1950), Canadian Institute of Ukranian Study Press, 1996 ; cf aussi B. Bociurkiw, «Le synode de Lviv», Istina, XXXIV, n°3-4, 1989.

[2] «Лист папи Бенедикта XVI кардиналу Гузару від 22 лютого 2006» , Istina, n°2, 2006, p. 193.

[3] Commission mixte de dialogue théologique entre catholiques et orthodoxes, Catholiques et orthodoxes : les enjeux de l’uniatisme : Dans le sillage de Balamand, Paris, Bayard, 2014.

Система Orphus

Ілюстрація статті:



Рейтинг
0
1
37коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Fr. Valerii | 11 березня 2016, 12:15
    Коментувати коментар

    kalimera | 7 березня 2016, 21:58 "Львівський собор та Берестейська унія це по суті те саме. Сасуджуєте одне засудіть і інше." - Не можна однаково засуджувати те, що не тільки по суті, але й по засобах впровадження, є абсолютно протилежним. - У 1596 р. відбулося добровільне повернення зі схизми в лоно Єдиної Святої Католицької Апостольської Церкви, що не може підлягати осудженню. - Натомість, у 1946 р. сталось все навпаки, примусове відпадіння від Єдиної Святої Католицької Апостольської Церкви у схизму, і тому є приводом для осудження. Отже, цілі і засоби абсолютно протилежні.

    • Леонтій | 24 березня 2016, 14:25
      Коментувати коментар

      Між іншим, до Берестейської унії 1596 р. тодішня Київська Церква (де-факто) ні в якій "схизмі" НЕ ПЕРЕБУВАЛА. А, натомість, підтримувала досить збалансовані й, по суті, рівнозначні взаємостосунки як зі Сходом, так і Заходом християнського світу. Щож до "добровільності" її приєднання ("повернення"), а практично - ПІДПОРЯДКУВАННЯ Римському еклезіальному престолу, то це було рішення, головним чином, більшості ІЄРАРХІЇ. Рішення, прийняте, передусім, з певних ПОЛІТИЧНИХ міркувань, і, до того ж, ВСУПЕРЕЧ реальним настроям більшості вірян, значної частини духівництва і навіть частини єпископату. Й про що красномовно свідчить і вся подальша - досить жорстоко-кривава українська історія. Так, у тому часі цим прикрим й драматично-трагічним церковно-суспільним розколом у вітчизняному християнстві цинічно й підступно скористалася хижа Московська імперія. Але це - вже дещо інший бік тієї ж "медалі" постберестейського блукання (перепрошую) історичними манівцями...

  • Леонтій | 9 березня 2016, 11:54
    Коментувати коментар

    Р.Р.S. У зв'язку з цією дисусією хочеться тут згадати людину, котрою по праву пишається і тішиться Україна та українське християнство. Йдеться про величну постать визначного церковного реформатора та культурно-освітнього діяча і новатора європейського рівня - св. митрополита Петра МОГИЛИ, перебування якого на Київській православній кафедрі припадає на 1632-1647 рр. І котре по праву увійшло в хронологічний літопис вітчизняного (й не тільки) християнства, як «золоте». Це була дуже й дуже непроста й нелегка, а багато в чому навіть переломна, доба в історії нашої країни та Української й, назагал, Вселенської Церкви Сходу і Заходу. Тоді Україна, в якій, до того ж, украй загострюються, затягнувшись у тугий вузол, соціальні, національні, а особливо релігійні проблеми, опинилася в епіцентрі стратегічно-експансіоністських інтересів «трикутника» Варшава–Москва–Стамбул. За цих умов Петро Могила пропонує свій – виключно мирний і цивілізований план розв’язання цього дуже заплутаного комплекса, починаючи, передусім, з його головної – духовно-релігійної складової. Ревний прибічник і оборонець Православ’я, він водночас бажав органічно поєднати й синтезувати в ньому все те краще, цінне й конструктивне, що було в східному і західному християнстві. А надто послідовно прагнув припинити деструктивні й згубні міжконфесійні чвари й розборки («Русь нищить Русь») та відновити на українсько-білоруських теренах церковну і суспільну цілісність та єдність, зруйновану після Берестейської унії 1596 р. Митрополит Петро Могила мріяв про власний – для православних та уніатів України й Білорусі – Київський Патріархат. Ту самостійну еклезіальну структуру і спільноту, що згодом мала б стати своєрідним "мостом", щоб своїм "подвійним сопричастям" зв‘язати Царгород і Рим, християнські Схід і Захід, не потрапивши при цьому в підпорядкування чи залежність ні від першого, ні від другого. За життя митрополита Петра Могили було, принаймні, дві спроби поєднання Православної і Унійної (Греко-Католицької) Церков – у 1635 і 1643 роках, та обидві вони виявилися невдалими. Але все своє життя він настійно шукав шляхи до здійснення цієї ідеї, бо ж страждає від цього український народ і сьогодні, і, може, навіть ще більше, ніж тоді. Тим паче, що на цю пору в Україні нараховується вже не двоє, а кілька основних структурно-юрисдикційних "уламків" історичної Київської Церкви. Важко перерахувати все те, що великий (й, до речі, молдавського походження) патріот України, врізнобіч високоосвічений інтелектуал, що мав правдивий «розум Христів» (1Кор.2:16), святитель Петро Могила вніс і зробив для добра й кращого майбуття нашої Вітчизни та її народу. Того – благословенного Господом майбуття, в якому він бачив Україну, як рівну серед рівних, у колі цивілізованих і висококультурних європейських християнських націй. І для чого він цілеспрямовано, наполегливо й послідовно робив все можливе. І навіть неможливе. Й у цьому він багато в чім значно випереджав як свій час, так і, природно, велике число своїх сучасників. І, вочевидь, чимало що з його визначного духовного доробку і спадку не втратило своєї значимості й актуальності аж дотепер! На превеликий жаль, через той прикрий і безглуздий розбрат, що «нищив Русь», подальший, починаючи від вибуху жорстоко-кривавої, спустошливої Хмельниччини та пріснопам’ятної - і скликаної якраз на 666-му (!) році по Володимировому хрещенні Київської Русі - "Переяславської ради" 1654 р., історичний шлях України проліг «дещо» не в тому стратегічному – культурно-цивілізаційному і духовному напрямі, який бачив і торував для неї цей її благословенний Духовний пастир. І, як добре відомо, - з тих пір і аж по сьогодення - вельми й вельми високу і неймовірно тяжку й трагічну ціну довелося заплатити (і нині, схоже, ще не край тим терпінням і стражданням!) українському народові за цю - дуже безвідповідальну і самовбивчу - ментально-психологічну, політичну й ідеологічно-світоглядну (включаючи і церковно-релігійну) "прив'язку" до імперсько-шовіністського "старшого брата" та його євразійства...

  • Леонтій | 9 березня 2016, 10:55
    Коментувати коментар

    Р.S. Наприклад, з більш-менш об'єктивною і зваженою історичною розвідкою (нарисом) й, зокрема, про роль і діяльність родини Острозьких у той - дуже непростий і буремний період (прикрого й безглуздого) загострення конфесійно-суспільних стосунків на теренах Русі-України ("Русь нищить Русь"), котре, зрештою, й вибухнуло нещадно-руйнівною трагедією Хмельниччини, можна ознайомитися, скажімо, отут: http://kyrios.org.ua/literature/articles/13149-pro-naschadkiv-ostrozkogo-ta-konflikti-mizh-katolikami-ta-pravoslavnimi.html

  • Леонтій | 9 березня 2016, 10:06
    Коментувати коментар

    Читаючи всю цю гостроемоційну полеміку, наочно бачу деструктивно-руйнівну дію "духу Каїна". Того підступно-братовбивчого демона, під негативним, самогубним впливом якого наше вітчизняне суспільство, на превеликий жаль, перебуває дуже давно. Разом з тим упродовж цілих шести століть по Володимировому хрещенні Русі-України її Київська Церква – і навіть після й попри Велику схизму 1054 р. – зберігала певну духовно-еклезіальну поставу (тоді ще) єдиної Христової Церкви І тисячоліття. Тобто, соборності і сопричастя, а також рівноправності та рівнозначності (у справі духовного відродження, зцілення і спасіння людства) обох основних – у тій порі – богословсько-літургійних обрядів: східного (візантійського) і західного (латинського). При цьому, будучи засадничо закоріненою у східнохристиянській обрядовості, прагнула й практично старалась гармонійно збалансовувати та з'єднувати і синтезувати, взаємодоповнюючи і взаємозбагачуючи та плекаючи кращі й передові християнські традиції і досвід, набутки, новації й реформи (у т. ч., приміром, соборноправність, створення навколоцерковних братств тощо) Сходу і Заходу. Того християнського Заходу, котрий, у свою чергу, починаючи від першої половини ХVI ст. і далі, також втратив свою попередню еклезіальну та теологічно-літургійну цілісність і однобарвність. І лише тоді, коли у нашій – до того (фактично) майже самостійній – вітчизняній Церкві більшістю її ієрархії наприкінці ХVІ ст. цей міжконфесійний баланс і рівновага були однобічно й доволі швидко, без урахування думки численних опонентів, кардинально «перезавантажені» на користь найпотужнішого з протиборствуючих світових конфесійно-церковних центрів (Рима), стався отой прикрий, драматичний розкол всередині вже русько-українського християнства («Русь нищить Русь»). Котрий практично й досить скоро унеможливив подальше повноцінне виконання ним тієї його благотворної «екуменічної» місії. А надто після жорстоко-кривавої й, зокрема, нещадно-антикатолицької Хмельниччини та, відповідно, ординського «поглинання» України та її Церкви Московською імперією. Одначе жива пам’ять про неї продовжувала жити в серцях низки визначних і славних представників вітчизняного християнства, котрі мріяли і прагнули до її відродження й благословенного продовження. Й, зокрема, передусім, через відновлення єдності саме Київської Церкви – відкритої, рівної і вільної у Христі та соборно-сопричасної (Церкви-Сестри) як із Заходом, так і Сходом християнської ойкумени. Як до того змагали, приміром, митрополити Йов Борецький, Петро Могила та Велямин Йосиф Рутський й деякі (більш пізні) інші...

  • Arxidiakon | 8 березня 2016, 23:52
    Коментувати коментар

    Іпатій Поцей і Кирило Терлецький це більша частина єпископів? У 1620 році єпископів рукопокладали не розкольники а Ієрусалимський патріарх. Що стосується переходу Київської митрополії до Москви то почитайте митр.Іларіона Огієнка і яку роль у цьому зіграв осавул Іван Мазепа. Козаки були не дурними людьми і якби унія була б доброю і правильною то прийняли б її, але ж вони не прийняли. Україна ніколи б не стала протестантською і питання таке не стояло. А що стосується Шевченка то почитайте що він пише про окатоличення і ченця годованого на Римськім Престолі. А на рахунок Православя то у нього завжди є шанси, адже Господь свою Церкву не лишає і ворота пекельні не здолають її. А на рахунок Мелхіседека і Даниїла нема чим парирувати, бо сказати що це вигадка не можете. Отож бо і робить біду унія проклята, як про неї висловлювався той же Шевченко, Україні і до тепер.

    • толік | 9 березня 2016, 14:34
      Коментувати коментар

      1) Боже, які ви глупі, вибачте на слові - НЕ ПІДПИСАЛИ унію львівський і перемиський владики. якщо ви володієте виключно примітивною інформацією написаною десь на заборі, то з вами важко про шось говорити взагалі. До речі, а НАВІЩО БУЛО ВИСВЯЧУВАТИ НОВУ ІЄРАРХІЮ, якшо унію підписало лише 2(!!!!)??? самі собі протирічите 2)на рахунок "не дурних" козаків, я вже вам задав питання - ЩО ДОСЯГЛИ ЦІ "НЕДУРНІ"??? Побудували державу?зберегли Київське православ"я?? уберегли народ від знищення??? відповідь дуже проста - НІЧОГО!!! нічого вони не досягли, а самі згинули як явище, або були розпорошені по світу "православними" "братами"- московитами. про мазепу не можу точно відповісти, бо про нього завдячуюючи московитам написано більше брехні і вигадок, як правди. та й яка різниця , як прислужився мазепа москві і її церкві, якщо вона його ж і прокляла??? 3) чому розкольниками?? повторюю - православна ієрархія ВІДНОВИЛА єдність у ВСЕЛЕНСЬКІЙ церкві, а заколотник сагайдачний, під тиском "тітушок")) - козаків, притяг за бороду єрусалимського патріарха, відвалив тому грошенят, і той покропив якихось попів , створивши ПАРАЛЕЛЬНУ ЗАКОННІЙ КАНОНІЧНІЙ ієрархію.(а тепер то саме Філарету - зась!!!) при чому, що таке східні патріархи, котрі лизали чалму султану, розказувати не треба. за гроші, або під страхом робили все - симонія, переступлення канонів і т.д.(одне визнання московської патріархії чого варте).та й чому наприклад не посвятив константинопольський патріарх, а якийсь єрусалимський? може тому, що це був перший-ліпший якого надибали п"яні козаки. та й плюс, робив це він з благословення москви. 4.)до речі, скажіть чому у 1654 році православний митрополит Києва не захотів КАТЕГОРИЧНО приєднуватися до москви і присягати царю?? 5) про шевченка... краще почитайте як він говорить про московську православну облуду, називаючи її "суздальськими ідолами". 6)тут іще писалося про "звірства" Святого Йосафата Кунцевича... так ми це недавно проходили і продовжуємо проходити. пам"ятаєте "гонєнія на русскоязичних", "біндеравци в криму", "правосєки з ножами", "расп"ятий мальчік", "гонєнія праваславних на Українє" і т.д. стиль кацапів і їхніх посіпак НЕЗМІННИЙ на протязі століть. от у нас на Закарпатті неграмотного і темного кабалюка мадяри трохи посудили і заборонили баламутити народ московськими єресями і всЕ!!!!. Не розстріляли, не отруїли , а його алєксієм карпатарусскім задєлалі, а то що маскалі Ромжу вбили , при потуранні московьких попів, то нічого, то нормльно. Він же уніят був, і враг народа!!!! туда йому й дорога. отака у Вас панове "баблославні" "християнська" логіка. п.с. та є у вас шанс є. От з"явиться новий Могила або Прокопович, вивчать його дурні католики на свою голову, попереписує римські (єзуїтські)катехизиси і знову зможете якось існувати ще пару століть на сміх людям і собі на ганьбу((((бо ви навіть не знали чи треба перехрещувати людей і пересвячувати попів, які перейшли з київської митрополії до московського паханату))))) до речі , після унії НІКОГО не перехрещували і не пересвячували...

  • Arxidiakon | 8 березня 2016, 21:57
    Коментувати коментар

    Греко-католик = українець. Ви це серйозно?))) Що стосується переходу унії на ідеологічно-національну основу то сталося це не раніше 1920-их років при митрополиту Андрію Шептицькому. До того унія була про польська до мозгу кісток. Шептицький зрозумів що таким чином вона не протягне довго і направив її у інше русло що і дало їй життя далі. Які звірства творив Йосафат Кунцевич та інші, прочитайте життєописи архімандрита Мелхіседека (Значка-Яворського), мученика Даниїла Кушніра Мліївського 250-річчя смерті якого святкуватиметься цього року та інших сповідників. На чиїй стороні стояли козаки і зразу стане зрозуміло хто є хто. Хто були для України Православні, а хто уніати, якими методами насаджували унію і як окатоличували. Хто приніс ріки крові а хто був за народ і не плетіть маячні. Говорити що Українець=грекокатолик це те саме що плювати на могили козаків які боронили Православну віру та народ від ополячення та окатоличення як чужими так і своїми продажними шкурами. Все як і зараз...історія повторюється.

    • толік | 8 березня 2016, 23:32
      Коментувати коментар

      для всіх неповноцінних - скільки можна повторювати московсько-сатанинські байки?? 1) ЧОГО досягли козаки знищенням Унії??? які історичні успіхи досягли ці "діячі", котрі замість бити ляха аж до Вісли , повелися на завивання невчених попів і москальських агентів. замість будувати державу цілювіали "православних" бовванів і були знищені під корінь тими же "православними" москалями. До речі щось подібне відбувається й зараз і так само за московські соболі(бабло). так і зараз , замість підтримати український народ у прагненні жити в Європі - підбурювали бісуватого яника проти гейропи, знову ж за московські бабки.хоча ті ж православні болгари , греки, румуни та й скоро серби, вже давно там. але в них є свої церкви, а в нас філіал ФСБ. 2)ви читали коли небудь статті Берестейської унії??? думаю, що ні! а жаль , бо більш гідного, більш патріотичного і самобутнього документу в нашій церковній історії не було від часів митрополита Ілларіона русина. 3. "православні" , які через майже 100 років продали своє первородство москалям за іудин гріш, під предводительством Четвертинського, котрий і митрополитом став через утиски і бабло, не можуть похвалитися АБСОЛЮТНО НІЧИМ УКРАЇНСЬКИМ. просто НІЧИМ! Ні одної книжки для народу, ні букваря для дітей, жодної благодійної ініціативи, ЖОДНОГО УКРАЇНЦЯ на митрополичій катедрі Києва і т.д. і т.п. так і тепер. не можна ж назвати українським цих мракобісів з упц-мп. Але про себе дбали як завжди добре - лавра , яка для українського народу не поворухнула пальцем мала під собою сотні сіл, дарунки від гетьманів, яких потім проклинали, а й ще до московських царів ходили жебрати СИСТЕМАТИЧНО, ну і передавали їм інформацію про стан справ в Україні, попутно отримувавши інструкції як каламутити воду в Україні. Тепер не так??? 4.До речі, ПЕРЕВАЖНА БІЛЬШІСТЬ єпископату України підписали Унію, то чому бунтували проти церковної влади і потім висвячували розкольників у 1620 році?? 5) дорогенькі "баблославні", а чи знаєте в якому стані було "православя" у 16 ст.??? митрополит Онисифор Дівочка ТРИЧІ(!!!!) жонатий, єпископи НЕ ВМІЛИ ЧИТАТИ!!!, а призначалися з Константинополя через декілька років і за немале бабло... а в самому Константинополі не краще - кого султан захотів - того й поставив. і в такому болоті , які шанси були в православя проти лютеранства і постТридентійського католицтва??? ОТОЖ ЯК КАЗАВ ШЕВЧЕНКО - "ЯКБИ ВИ ВЧИЛИСЬ ТАК ЯК ТРЕБА" - ТО МОЖЕ Б НЕ ПИСАЛИ ДУРНИЦЬ...

    • толік | 8 березня 2016, 23:40
      Коментувати коментар

      Та і треба взагалі-то подякувати Унії за те, що Україна , а ще більше Білорусь не стали взагалі ПРОТЕСТАНТСЬКИМИ!!! почитайте, на яку віру найбільше переходили руські шляхтичі в 16 ст., то може вам і шось влізе у вашу темну голову... П.С. До речі один із синів "оплота і захисника " православ"я Острозького став лютеранином, а аж ніяк не "православним".хоч сам острозький, будучи промотором Унії, врешті, нажаль, відступив від неї через власні хворобливі амбіції(((

  • 13moiseev | 8 березня 2016, 17:37
    Коментувати коментар

    Ось дав Бог розуму викласти таке, принести певну інформацію для людей які її шукають. А ось зрозуміти її не дав голію, біда з вами тай годі, коли ви зрозумієте нарешті що ніякий уніат і ніякий псевдоавтокефал(кпшник) ніколи не зврозуміе підхід до такого вчинку?? Не той формат віри та розуміння вчинків інших людей, їм би тільки шукати винних та сповідувати націоналізм(не патріотизм). Ось вам ще трішки для вашлго КО-КО-КО http://raskolam.net/Капелан-Майдану-закликав-до-терору-п/

  • Оленка | 8 березня 2016, 11:22
    Коментувати коментар

    Як православна християнка розумiю подiбний крок. Незважаючи на приязнь чи то неприязнь завжди потрiбно просити вибачення за скоену бiду. Але як людинi хотiлося б почути зворотне вибачення хоча б за 90тi роки. Тi, хто пiдпалював священницьке житло, хто бив старостiв храмiв i активних прихожан УПЦ, живi i, здебiльшого, вважають, що чинили правильно. Розумiю, що це - мученицький шлях Христа, проте так тяжко смиренно приймати ляпаси i просити вибачення за здiйсненi нашим пракерiвництвом грiхи.

    • Пан Валерій | 8 березня 2016, 16:50
      Коментувати коментар

      100%

    • толік | 8 березня 2016, 23:57
      Коментувати коментар

      ви хворі??? чи вам уже борода московського попа застелила розум??? ХХІ століття! Закарпатська обл.,села Н.ДАВИДКОВО,,КУЗЬМИНО, ІРЛЯВА, В.ЛАЗИ це тільки те, що прийшло на пам"ять, ЛЮДИ МОЛЯТЬСЯ НА ВУЛИЦІ!!!! ТОМУ ЩО В ЇХНЮ!!! ЦЕРКВУ ЇХ НЕ ПУСКАЮТЬ МІСЦЕВІ БАБЛОСЛАВНІ І ТІТУШКИ(ЙОВБАКИ) НАВІТЬ НА ПОЧЕРГОВЕ!!!! БОГОСЛУЖІННЯ! Є ВСІ РІШЕННЯ СУДІВ, ВСІХ ІНСТАНЦІЙ, АЛЕ ДЛЯ МОСКОВСЬКИХ ПСІВ НІ СУД ЛЮДСЬКИЙ, НІ БОЖИЙ ЗНАЧЕННЯ НЕ МАЄ. П.С. Я ВЖЕ МОВЧУ , НА ЗАКАРПАТТІ ІЗ 500 ДОВОЄННИХ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИХ ЦЕРКОВ БУЛО ПЕРЕДАНО В 90-ИХ РОКАХ БЛИЗЬКО 50!!!! ХРАМІВ.ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА СВЯТИНЯ - МУКАЧІВСЬКИЙ МОНАСТИР - В МОСКОВСЬКИХ РУКАХ. АЛЕ КРАЩЕ ТА Й ВИГІДНІШЕ , СЛІДОМ ЗА КГБ-ШНИМИ ЗЛОДІЯМИ І БРЕХУНАМИ З МОСКОВСЬКОГО ПАХАНАТУ, ПОВТОРЮВАТИ ПРО "ПЕРЕСЛІДУВАННЯ" ПРАВОСЛАВНИХ (((( ЯКІ Ж ВИ ОГИДНІ!!!!!

  • Православний Грекокатолік :) | 8 березня 2016, 01:16
    Коментувати коментар

    Московських тридцять срібняків-рублів,- за поцілунок Юди псевдособоровий,- це спадок проклятих, земля катів, вона й до нині зветься полем Крови. Та мучеників Кров - у Чаші Нового Завіту, - Спасіння світу,- народжує у вірі знов, і знов!

  • kalimera | 7 березня 2016, 21:58
    Коментувати коментар

    Львівський собор та Берестейська унія це по суті те саме. Сасуджуєте одне засудіть і інше.

    • Православний Грекокатолік :) | 8 березня 2016, 00:42
      Коментувати коментар

      Феноменальне умозаключение!!! бРАВО))))

    • толік | 8 березня 2016, 23:45
      Коментувати коментар

      один нюансик ви упустили - Унію підписали МАЙЖЕ ВСІ ТОГОЧАСНІ ПРАВОСЛАВНІ ВЛАДИКИ,тобто ієрархія просто ВІДНОВИЛА єдність з Римом, а на львівському збіговиську окрім іуди костельника, який був просто попом, нікого))))

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • 13moiseev | 3 грудня 2016, 10:03

    Пока есть такие товарищи как Филарет и КО - нам невидать Автокефалии и тем более Автономии. В сложившийся ситуации , логичнее будет рассмотреть факт покаяния ушедших . Но по ситу никто ничего такого

  • 13moiseev | 3 грудня 2016, 09:55

    горовил чувак который с пеной у рта доказывл свою правоту) Мы с тобой видимся крайне редко (Спасибо Богу) но ты ни разу не дал повода усомнится в твоих намерениях и провокациях. Один из диванной

  • Леонтій | 3 грудня 2016, 09:07

    И действительно: все уже давно поняли, кто именно есть этот "волк в овечьей шкуре". Это - несомненно, Путин, прямой и непосредственный предтеча Антихриста. А вот, по сути, предтеча

  • Леонтій | 3 грудня 2016, 09:04

    Р. Р. S. А взагалі-то мене мало хвилюють оті всі деталі й подробиці, а тим паче - їхня "брудна білизна" та відповідні чутки-плітки, певних подій та перипетій всередині окремих церковних

  • Леонтій | 3 грудня 2016, 08:46

    Р. S. Ну а той розкол в УПЦ, про який увесь час торочать і провокативно-гучно голосять всі адепти "русского мира", насправді був інспірований саме Москвою. Яка - в порушення всіх

Популярні статті місяця