Через суд віряни УАПЦ добилися повернення свого храму
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд задовольнив скаргу вірян Української Автокефальної Православної Церкви щодо незаконності продажу будівлі Хрестовоздвиженської церкви в центрі міста. З дозволу обласної ради будівлю приватизували понад десять років тому. Вісім років тривала судова тяганина. Зрештою храм фактично довели до руйнації, констатують представники релігійної громади.
Священик УАПЦ Ніканор, який позивався до Дніпропетровської обласної ради розповідає: судова тяганина тривала понад 8 років. За його словами, на запити релігійної громади з облради кілька разів відповідали, що споруда перебуває в комунальній власності, однак 2011-го стало відомо, що вона давно вже в приватних руках. Священик дивується сумі, за яку реалізували будівлю в понад 800 квадратних метрів у самому серці міста – лише 130 тисяч гривень.
Документів про продаж цієї будівлі в архіві немає. Між тим ми є докази того, що це був храм візантійського типу, збудований в стилі українського бароко, це підтвердила експертиза державного підприємства «Укрзахідпроектреставрація», – розповів Радіо Свобода отець Ніканор. Священик каже: рішення суду про повернення будівлі віряни сприймають як «першу маленьку перемогу»: вже до Великодня вони сподіваються зайти до храму й розпочати наводити там лад. У подальшому, за словами священика, церкву планують відновити коштом релігійної громади – у в стилі козацького бароко, як вона і була збудована, як це підтвердила експертиза державного підприємства «Укрзахідпроектреставрація».
«Я думаю, що це вже радість. За 8 років ми отримали перше позитивне рішення на нашу користь. Судились ми для того, щоб відновити храм. Наша мета – відродити там храм у первісному вигляді. Відтак, на місці храму не буде нічого іншого, як тільки дім молитви. Найбільша складність у тому, що не збереглося фотографій, як виглядала ця церква до війни», – зазначає отець Ніканор.
Сторона відповідача у цій справі – Дніпропетровської обласної ради, яка давала дозвіл на продаж будівлі храму як нежитлового приміщення, на засідання суду, де оголошували рішення на користь вірян, не з’явилась. На попередньому засіданні представники облради заявляли: ані обласний архів, ані Історичний музей не змогли підтвердити те, що спірна будівля була культовою спорудою. Вона також відсутня в реєстрі пам’яток національного або місцевого значення.
Водночас представники третьої сторони – приватної фірми, яка вважалась власником будівлі, наполягали на тому, щоб суд не задовольняв позов вірян. Представник інтересів фірми Сергій Кочуразазначив: в органах державного реєстру майно зареєстроване як нежитлова будівля загального призначення і не кваліфікується як культова споруда.
«Документально підтверджено законність відчуження майна. Вищевказане майно перебувало у віданні територіальної громади, виразником якої є відповідно обласна рада. Даний об’єкт був кваліфікований як нежитлова будівля без ознак релігійності чи культовості», – сказав представник фірми.
Однак Апеляційний суд став на бік вірян. Згідно з його ухвалою, рішення Дніпропетровської обласної ради від 19 березня 2002 року щодо продажу будівлі храму скасоване. Постанова вже набула чинності, але може бути оскаржена впродовж 20 днів.
Між тим питання про те, хто відповість за продаж будівлі храму в приватні руки понад 10-ліття тому і її фактичну руйнацію упродовж останніх років, наразі залишається відкритим. Винні у приватизації іншої культової споруди – римо-католицького костелу в центрі Дніпропетровська, який потрапив у приватні руки 1998 року, а за 10 років був повернутий вірянам, й досі не названі.
