У приміщенні Українського католицького університету у Львові 9 грудня відбулася презентація першого тому нотного видання Парастасника з аудіодиском, який містить Чин похорону мирян та дітей у звичайний та пасхальний час. Учасники презентації, зокрема й представник УПЦ,  високо оцінили видання та наголосили на його важливості для всієї Церкви. Водночас присутні звернули увагу на проблеми з виданням богослужбової літератури, які на сьогодні існують в УГКЦ.

За словами отця-протодиякона Валерія Калінчука, який взяв участь в презентації видання з благословення владики Львівського і Галицького УПЦ архиєпископа Августина (Маркевича), безумовною є корисність таких видань. Він наголосив також на тому, що такі видання також демонструють спільність традиції та є об’єднуючим чинником, спрямованим для кращого пізнання одні одних.

«Перебуваючи тут, ми говорили про одні і ті ж речі, які, безумовно, хвилюють і УГКЦ, і УПЦ. Очевидно, що розуміння цих спільних проблем, уже саме їх озвучення, працюватиме стимулюючим фактором для того, щоб ці проблеми, кожен зі своєї сторони, ми виправляли. Другим аспектом є те, що є уже доконаний факт — готове видання, на яке можна рівнятися. Це справді хороший практичний посібник, який з успіхом буде використовуватися і буде корисним і для УПЦ», — зазначив представник УПЦ, додавши, що такі заходи утверджують у неполишаючому кожного «відчутті любові, яка спрямована до єдності, бо до якої б з конфесій ми не належали, усі ми — діти Христові».

На важливості такого видання для УГКЦ наголосили владики цієї Церкви: єпископ-помічник Львівський Венедикт (Алексійчук) та екзарх Луцький владика Йосафат (Говера). Водночас владика Венедикт зазначив, що слід констатувати брак такої літератури в УГКЦ та потребу почати активну працю у цій сфері.

«Ми дуже любимо послуговуватися гарними фразами про те, що все богослов’я Східної Церкви є в богослужбових текстах. Але тоді постає запитання: де те наше богослов’я, де перекладені тексти? Цей збірник, який є дуже потрібним нашій Церкві, нехай буде заохотою і докором для всіх нас, членів Церкви — єпископату, священиків, вірних — що мало з’являється таких видань.», — наголосив єпископ Венедикт.

Богословський аналіз Чину похорону зробив д-р Василь Рудейко. Він зазначив, що літургійне святкування похорону, як і кожне літургійне святкування, є особливою нагодою для Церкви пережити присутність Христову. «Воскресне чування — джерело і основа візантійського похорону, який розвинувся із чину святкового чування», — пояснив він. При тому науковець додав, що презентована книга належитьть «до найбільш необхідних для нашої літургійної традиції». Зауважують на невіддільності тексту та музики, він відзначив. Що позитивом є те, що видання є практичним нотованим збірником, який дає нагоду людині з музичною освітою змогти заспівати заупокійне богослужіння. Окрім того, видання містить аудіо диск із уже наспіваними заупокійними богослужіннями, що робить видання доступним і для людей без музичної освіти.

«Поява такого Парастасника, особливо в лоні УГКЦ, є особливим і дуже важливим етапом нашої церковної традиції. Цей Парастасник повинен заохотити як церковний провід, так і науковців до пошуку повнішої традиції, щоб Євангеліє Воскресіння Христового сяяло через неї якнайповніше», — констатував науковець.

Та він зауважив, що через низку невирішених проводом Церкви питань щодо богослужбових текстів видання не змогло вийти абсолютно повним. Він також наголосив на потребі створення нових чинів похорону для тих ситуацій, в яких на сьогодні перебувають діти Церкви: похорон неохрещених дітей, самогубць тощо… «Існують перехідні правила, але вони не вирішують проблеми», — додав Василь Рудейко.

Редактор та ініціатор видання о. Богдан Пушкар, парох громади УГКЦ в м. Бамберг (Баварія, Німеччина), в своєму слові звернув увагу на тривожну тенденцію до скорочень, занедбування, видалення богослужінь, що «грозить тим, що ми одного разу опинимося у становищі, коли з усієї багатої богослужбової практики нам залишиться тільки Літургія, яку ми також скоротили».

У зв’язку з цим священик закликав науковців, церковний провід звернути увагу на ці проблеми та активізувати працю у цій сфері. Окрім того, за словами о. Богдана, «виросло покоління молодих науковців, які мають велике бажання вивчити спадщину і повернути її назад в життя Церкви, яке цього так потребує».

Іншим важливим аспектом, на який священик звернув особливу увагу, це те, що він «не хотів би нічого творити в нашій літургійній традиції, щоб нас найменшою йотою відділило б від наших братів православних».

«Бо як ми залишимо думку про об’єднання, то не маємо права називати себе християнами. Об’єднання — це взаємна пошана і визнання: ти мій брат, і мені боляче, що ми не маємо можливості служити при одному престолі. Тому не потрібно творити нічого нового», — наголосив о. Богдан.