ВСЦиРО призвал Правительство и ВРУ создать центральный орган исполнительной власти по делам поддержки семьи, детей, материнства и отцовства

По инициативе Всеукраинского Совета Церквей и религиозных организаций 7 июня состоялся Всеукраинский телемарафон «Украина за семью».

Участники марафона обнародовали Резолюцию. В документе главы Церквей и религиозных организаций подчеркнули необходимость формирования государственной семейной политики, учитывая катастрофическую демографическую ситуацию в Украине, большой процент разводов и детей, которые воспитываются из-за этого в неполных семьях.

Они обратили внимание власти на проблему домашнего насилия, которое увеличилось в условиях введенного в Украине карантина. Всеукраинский совет Церквей и религиозных организаций призывает Правительство и Парламент развивать национальное законодательство Украины по противодействию домашнему насилию и насилию против женщин.

Духовные лидеры также коснулись темы гендера. «Гендерная идеология не должна вводиться в законодательство Украины: ни в образовательный процесс, ни в уголовный кодекс. Гендерная идеология губительна для любого общества», – отмечают члены ВСЦиРО.

В документе говорится также и о недопустимости коммерческого суррогатного материнства, которое запрещено во многих странах Европы, однако за многие годы превратилось в бизнес по торговле детьми в Украине.

Критической члены ВСЦиРО называют ситуацию с массовыми абортами в Украине, что связано с отсутствием надлежащей просветительской кампании среди молодежи и социальной помощи нуждающимся семьям и женщинам.

«Украинское государство и гражданское общество должны выработать стратегию сужения практики искусственного прерывания беременности, чтобы способствовать сохранению жизни каждого нерожденного ребенка, учитывая при этом материальные, психологические и физиологические риски для женщины и мужчины – родителей зачатого ребенка», – призывают лидеры Церквей.

Они подчеркнули необходимость создания в Украине центрального органа исполнительной власти по делам поддержки семьи, детей, материнства и отцовства.

В том числе, по словам членов ВСЦиРО, важно налаживание постоянного взаимодействия Парламента и Правительства с религиозным сообществом по формированию и реализации государственной семейной политики.

Далее текст документа на языке оригинала.

РЕЗОЛЮЦІЯ

учасників телемарафону «Україна за сім'ю», проведеного 7 червня 2020 року

за ініціативи Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій

Ми, учасники телемарафону «Україна за сім’ю», усвідомлюючи відповідальність перед Богом та майбутніми поколіннями, дбаючи про утвердження сімейних цінностей, захист дітей та молоді, прагнучи розвитку українського суспільства на засадах високих моральних і духовних цінностей, проголошуємо наступне:

1. Актуальною є необхідність формування державної сімейної політики з огляду на катастрофічну демографічну ситуацію в Україні, великий відсоток розлучень і дітей, що виховуються через це у неповних сім’ях. Необхідно спрямувати значні зусилля держави та громадянського суспільства на підтримку сімей, материнства та батьківства, на впровадження в навчальний процес програм з підготовки до подружнього життя, створення належних соціальних і інших умов для мінімізації практики абортів, на ліквідацію системи утримання і виховання дітей в інтернатних закладах та натомість популяризувати усиновлення серед громадян України.

2. На сьогодні особливо важливою є необхідність об’єднання зусиль влади, світської та релігійної громадськості у вирішенні проблеми домашнього насильства, яке збільшилося в умовах запровадженого в Україні карантину. Однак замість ратифікації так званої Стамбульської Конвенції, яка ангажована гендерною ідеологією, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій послідовно закликає Уряд і Парламент розвивати національне законодавство України з протидії домашньому насильству та насильству проти жінок. Тобто піти шляхом тих країни Європи, які також відмовилися від ратифікації цієї Конвенції.

3. Гендерна ідеологія не повинна в проваджуватися в законодавство України: ні в освітній процес, ні в кримінальний кодекс. Гендерна ідеологія є згубною для будь-якого суспільства, оскільки підміняє поняття біологічної статі кількома десятками гендерів за принципом самоідентифікації. Зокрема, у батьківської спільноти викликає занепокоєння антидискримінаційна експертиза підручників і освітніх, запроваджена наказом МОН України. Адже ця експертиза дискредитована її виконавцями через численні приклади ідеологічної заангажованості засад її проведення.

4. Останнім часом особливим резонансом відкушується в суспільстві проблематика комерційного сурогатного материнства, яке заборонене в багатьох країнах Європи, однак багато років перетворилося на бізнес з торгівлі дітьми в Україні. Комерціалізоване сурогатне материнство знецінює гідність дитини до рівня товару, а також руйнує гідність жінки через зневагу до материнства та безкорисливої любові до дитини, яке підміняється вимогою дотримуватися жорстких умов контракту.

5. До цього часу не працює на практиці норма п.10 статті 78 Закону України «Про освіту», яка передбачає впровадження принципу “гроші за дитиною” в освіті для приватних закладів освіти, в тому числі з релігійною спрямованістю їх освітньої діяльності. Залишковий підхід до фінансування приватних закладів освіти робить навчання в них надто дорогим, шкодить розвитку плюралізму освіти та забезпеченню права вибору в освіті.

6. Критичною є ситуація з масовими абортами в Україні, що пов’язано з відсутністю належної просвітницької кампанії серед молоді та соціальної допомоги нужденним сім’ям і жінкам. Українська держава і громадянське суспільство мають виробити стратегію звуження практики штучного переривання вагітності, щоби сприяти збереженню життя кожної ненародженої дитини шляхом надання своєчасної допомоги батькам зачатої дитини у вирішенні їх матеріальних, психологічних та інших проблем

7. Всі ці виклики і завдання в сфері сімейної політики потребують створення в Україні центрального органу виконавчої влади у справах підтримки сім’ї, дітей, материнства і батьківства. Значне погіршення демографічних показників за період останніх 9 років підтверджує, що державна сімейна політики потребує належної інституалізації, бюджетного фінансування та системного підходу. В тому числі важливим є налагодження постійної взаємодії Парламенту і Уряду з релігійною спільнотою щодо формування та реалізації державної сімейної політики.