to ant Вы даже не представляете себе, с какими сложностями сопряжено то, что Вы здесь предлагаете. Прежде чем обвинять, скажем, Патриарха или Кураева в нежелании заниматься объединением с расколом - поинтересуйтесь, насколько это осуществимо технически, и каковы интересы той и другой стороны. Лидеры раскола хотят, чтобы к ним относились, как к полноценной Поместной Церкви - и только так. А что тогда прикажете делать с реальной Украинской митрополией, которая была до них, и после них будет? В такой ситуации ищут переговоров, только чтобы повысить свой юридически нулевой статус; точно так же, как эту смехотворную "аналитику" пишут, только чтобы создавать информационный шум и пиарить себя. Что же до пропозиции пожить Патриарху в Киеве - это все равно, что предлагать, чтобы президент РФ жил по полгода где-нибудь во Владимире. Развитая административная система имеет свои преимущества. Но она не способна к постоянным передвижениям и не может растягивать свою зону компетенции до бесконечности. Именно поэтому Украинская Православная Церковь пользуется правами самоуправления в Московском Патриархате.

Насколько я понимаю, патриарх хочет сохранить единство и подводит под это идею Руси. С другой стороны эта идея (как любая идеология) может попахивать политиканством и вызывать соотв. реакцию - это естественно. На этом фоне заявления моего любимого "дьякона всея Руси" (о. Андрея Кураева конечно) и владыки Ионафана звучат довольно печально - дескать патриарх к нам со всей любовью и открытой душой, а мы такие-сякие неблагодарные необразованные (не знаем истории и значения термина Русь и т.п.). Что на это можно сказать. Если на улице к вам бросится человек и начнет вас обнимать и признаваться в братской любви - это по меньшей мере покажется подозрительным, если не вызовет желания поскорее удалиться. Конечно, патриарх нам не чужой и не человек с улицы (ведь мы молимся за него на всякой службе и, надеюсь, искренно), но не смотря на такой плохой пример, все-таки где-то он вызывает похожие ощущения в грешной моей душе. По поводу истории и термина Русь. Да - мы не помним этого. Да - мы забыли. Да - у нас искаженное понимание этого термина. Нас с детства учили, что Русь - это Киевская Русь, которой давно уже нет. Но если мы хотим что-то донести до другой стороны, что-то сказать ей - не будем ли мы пытаться говорить на ее языке, ее понятиями? Или мы будем говорить на ином языке и обвинять другую сторону в темноте и необразованности? Мне кажется, что патриарх больше говорит, толкает идей, чем делает (причем говорит оч. хорошо – красиво, эффектно). Если мы единая Русь, которой колыбель - Киев, то давайте это покажем на деле. Например, пусть Патриарх приедет в Киев и поживет здесь с пол года, послужит в Лавре - пусть это будет, действительно, пастырство на какое-то время, а не громкие визиты. Почему бы не попытаться встретиться с представителями КП и наладить какие-то контакты, не сделать какие-то шаги по уврачеванию раскола. Ведь сохранение единства - это не только попытки сохранить то, что есть, но это ведь и должны быть попытки собирания того, что потеряно - разве нет? Я не понимаю, как можно эти вещи игнорировать (как о. Андрей Кураев, например, в одном из своих интервью преспокойно и холодно признается - "я в этом не участвую") и при этом признаваться в братской любви. Более того – обижаться или даже обвинять другую сторону в холодности, если такая «любовь» воспринимается с настороженностью. Любовь должна быть не только на словах, но и на деле. А лучше – если дела сами будут говорить за себя. Печально это все. Выхода не видно, как только молиться... … С другой стороны, может это и есть самая лучшая ситуация, когда выход и разрешение нужно искать только у Бога.

Найбільш за все дратує, що та, чи інша сторона впевнена, буцімто справжні українці - з ними та їх підтримують. Кожен з двох намагається бути ввічливим, але бачить у своєму опонентові тільки якогось ренегата та падлюку. Якщо я, наприклад, не підтримую ані тих, ані тих - тож я найгірший за всіх та й взагалі зрадник національних інтересів. Насправді ж, панове, резонанс від цієї дискусії - це така дрібниця, що навіть й говорити нема за що. До історії Ви себе записуєте дарма. Й це втішає. Замість базікання треба молитися та працювати. Колись Україна промине цю величезну національну та соціальну кризу та викине на сміття ваші ідеології, та й вас разом з ними.

А як з Вами розмовляти, шановний пане Чорноморець? "Чесної розмови" я взагалі не бачив на протязі всієї дискусії - ані з одного, ані з другого боку. Обидва опоненти дотримуються своєї точки зору, та навряд чи спроможні змінити її за зміною аргументів на більш вагомі. Та що там казати за аргументацію - автори навіть не перечитують те, що пишуть! Це навіть з орфографичних помилок та постійних lapsus calami дуже добре видно. Тарабанити по клаві - це ще не теологична розмова. Я вже не кажу про коментарі Чорноморця - він так справно робить з назв єресей ідеологичні ярлики ("гностицизм" тощо), що здається враження, буцімто вищу богословську освіту він одержував десь у Ужгороді. Щодо архім. Аввакума, то він, на мій погляд, дуже приємний співрозмовник та порядна людина, добре вміє писати. Читав його твори - трошки одноманітно, але непогано зроблено... Проте у нього, як то кажуть, звичайна радянсько-інтелигентьска "каша в голові" та якийсь незрозумілий містицизм загального плану - що з цим робити, ніхто не знає. На жаль, саме такими митцями й користуються у політичних целях.

Ці ваші і Мельникові статті на тему дуже хороші, однак, аби поставити крапку у всій цій дискусії, дечого, як на мене, не вистачає. А саме - не надто великої, однак докладної, суто богословської статті написаної не в публіцистично-полемічному стилі, а в науковому - з вивіреними цитатами зі св. Отців, богословських праць, канонічних документів, із чіткою структурою і логікою. Бо ж в дискусії про Мазепу, у принципі, було достатньо просто написати хорошу публіцистичну аналітику, там і так все було зрозуміло й церковних аргументів у захисників анафеми не було жодних. Однак тут вже полеміка йде не з одеськими "богословами", а з патріархом і "богословами" трохи вищого за одеський рівня (утім, гадаю, недостатньо для того, щоб знімати лапки), тому й вести її треба у більш науковій площині.

Вчення про Руський світ у програмній доповіді патріарха КИрилла від 3.09.11 - це християнська ересь. Це новий гностицизм, згідно із яким існує територія Добра і територія Зла. Крім того, ця ересь не має жодного відновешення до КИївської РУсі, її духовності. Згідно із вчення про руський світ у нього є три опори: російські православні традиційні цінності, російські мова та культура, російські традиції державності та громадського життя. Це - неоімперіалістична доктрина, яка немає жодного відношення до київсько-руської духовності. Останню прихильники цієї доктрини використовують для маніпуляцій під час захисту цієї доктрини. Зрікатися якихось традицій - чи київсько-руських, чи українських, чи візантійських я не пропонував. Під час цієї полеміки я навіть не говорив про необхідність усвідомлення пріоритету вимог Спасителя в Євангелії (та вчення святих отців про шляхи спасіння) над культурними традиціями. Неоімперіалістичні ідеології до культурної спадщини мають лише те відношення, що цією культурною спадщиною маніпулюють. Я, як і інші українці, захищаю також і православя Достоєвського і Флоровського, Светлова і Епіфановича, від неоімперіалістичних маніпуляцій. Захищаю щоб це російська православна культура не загинула під ножицями політтехнологічних маніпуляторів. Ось і все. Читайте http://old.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/comments/article;32707/ і ще цікава річ, хоча назва яку дала цьому матеріалу головний редактор РвУ мені не подобається http://www.religion.in.ua/main/analitica/2314-oshibka-rezidenta-patriarx-kirill-i-russkij-mir.html

to anatolius Раньохристиянська громада була культурною формою християнства на теріторії римської імперії, але наша культурна і релігійна форма християнства це Київська Русь. До речі Лютер також пропонував відкинуть всі культурні форми християнства і повернутись до євангельської раньохристиянської громади і з того вийшов тільки поділ західної церкви. І ще, наші козаки помирали за Святу Русь, прочитайте у Грушевського.

Мені повідомили, що деякі поважні пані цікавляться чому написано "християнин" Юрій Чорноморець. Відповідаємо: тому що інші відкриті листи були підписані "мирянин УПЦ МП", а тут я вирішив вже написати просто "християнин". Ось і все. ТОбто слово християнин характеризує лише мій стан, але жодним чином не натякає на стан архієп. Іонафана, який безумовно є - християнином, архієпископом в УПЦ МП. Щодо великих коментарів - то нехай люди не задають по десятому разу одних і тих же питань, почсилаючись весь час на один абзац із патріарха, нехтуючи суттєвими тезами його вчення. Я вже не кажу про всі ці переходи на обговорення моєї особистості. Це все одно щоб мені щось не сподобалось в статтях поважної пані, і я почав би сумніватися в її православності. Це було б ницо, підло, гидко. А люди собі це дозволяють. Над Васей Анісімовим візьміть шефство - може якусь катехизацію проведіть. А то його нецерковність вже стала притчею во язицех.

Апологеты русского мира забыли, чем заканчивается политическое моноэтническое «правоверие». Возьмем верхушку первосвященничества времен Христа: Кайафу и Анну (скорее всего Ханнана, в синодальной редакции тесть-первосвященник был назван Анной, чтобы не путать с отцом племени хананеев). Так вот оба они были садуккеями, сторонниками святости исключительно еврейского народа. Хотя даже книги Ветхого Завета указывали на универсальный, вселенский характер Божьего откровения (вспомните обращение персидского царя Кира). Вспомним, что на Песах в Иерусалим сходились народы со всего мира: и арабы (аравийцы – потомки Исмаила), и сирийцы, и кочевники-бедуины, и многие другие. И все они признавали Единого истинного Бога: Бога Якова (Израиля), Исаака и Авраама. Как раз религиозный национализм, который держался на «предании старцев» (Мф.15.2), а не на божьих заповедях привел к катастрофе – разрушению последнего Храма Соломона – Ирода Великого (Мф.24.2). Это привело к историческому забвению садуккеев. Фарисеи сохранились и возродили веру еврейскокого народа в современном виде без храма и жертвоприношений (не все фарисеи были формалистами, среди них глубоковерующие Никодим и Иосиф, которые хоронили Иисуса). Зачем я сделал такой экскурс? Сторонники русского мира ведут Церковь к погибели, подмена Евангелия «русским миром» приведет к разрушению Духовного Храма, там не будет уже жертвоприношения – Евхаристии!

Якось дивно читати про себе такі запитання. Так як практикуючий християнин. Так я алтарник, допомогаю в конкретному храмі і це не община якось помаранчевого батюшки, викладаю в недільній школі. До 2004 року приймав активну участь в проектах УПЦ МП щодо освіти мирян, викладав богословя, патристику, філософію. Про себе і сімю я трохи розповідав тут http://old.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/web-conference/article;29753/ ще можете почитати тут http://orthodoxy.org.ua/tn/node/5204 Ну взагалі вже в тому що Чорноморець - практикучий християнин ще до Вас ніхто не сумнівався. Хоча я не все читаю, що про мене пишуть, але таке прочитав вперше. Те що я перемолився і передумав - це мені вже казали. (((