Імам-капелан Павло Федосов: Міжрелігійні конфлікти? Це точно не про Українське військо
Яна Задубінна
Передусім українське військо — мультирелігійна структура, тому й військові капелани тут є представниками різних конфесій. Нині у Збройних Силах України лише 2 представники ісламу. Один з яких, Павло Федосов, під час проходження вишколу в Силах територіальної оборони ЗСУ розповів про тонкощі своєї роботи на посаді та непростий життєвий шлях.
Специфіка вишколу капеланів
— Незважаючи на те, що я мусульманин, мені як капелану потрібно довершено володіти всіма обрядами та ритуалами християнства, іудаїзму та інших релігій. Взагалі капеланство — доволі нова служба у війську, тому багато процесів ще не налаштовані. А для того, щоб усе працювало, як годинник, потрібно навчатися, спілкуватися, збиратися разом та обговорювати саму систему. Але це неможливо під час активних бойових дій, адже ми потрібні нашим солдатам: всіляко підсилювати їхню моральну волю у моменти зневіри та занепаду, які інколи трапляються.
За словами імама, він залишив свій підрозділ на 2 тижні лише для того, щоб повернутися з новими знаннями та стати для них ще кориснішим.
— Вишкіл дає змогу осягнути фундаментальні процеси та дати направлення для саморозвитку. Для мене особисто важливо зустрітися з колегами по службі, адже за своєю діяльністю ми бачимось насправді дуже рідко, — розповідає Павло Федосов. — Постійно з’являються нові методи, напрацювання, і саме тут ми маємо можливість у найкоротші терміни дізнатися про них, щоб потім використати в роботі з ввіреними нам підрозділами. Також важливий аспект — практичне відпрацювання, серед якого навіть написання блогів у соцмережах. Тому що фактично ми люди соціальні й постійно спілкуємося зі своєю паствою. За нами навіть постає функція психолога під час контакту з колишніми полоненими захисниками. У колі однодумців я зможу систематизувати та підтягнути свої знання й навички в усіх аспектах, потрібних у подальшій роботі.
Комфортний світ передбачає поліконфесійність
Павло Федосов вважає, що українське суспільство зріле та толерантне, тому за свою службу жодного разу не бачив конфлікту на тлі релігійної невідповідності.
— Конфліктні ситуації в армії, звісно, інколи виникають, особливо під час бойових дій, коли наша психіка перебуває під постійним тиском, але вони не стосуються релігії. Всі ми прийшли сюди захищати Україну, якщо глобально, тому коли ми боремося за свій комфортний світ, то він передбачає мультикультурність та поліконфесійність, і всі адекватні люди це розуміють, тому суперечки на цьому тлі відсутні. А за рахунок стрімкого розвитку військового капеланства на наші плечі лягає врегулювання всіх сумнівних моментів, які можуть виникнути в цій галузі.
Імам вважає, що молитва — це не тільки спосіб зв’язку, а навіть «психологічний трюк», який відвертає увагу під час найзапекліших бойових дій та допомагає знайти внутрішній спокій, коли тіло охопила паніка.
— Я багато разів спостерігав страх в очах своїх побратимів і навіть до призначення на посаду капелана відчував за собою відповідальність за кожного з них, тому завжди намагався їм допомогти в таких ситуаціях. Це і не дивно: мій підрозділ перебував понад пів року в зоні бойових дій. Особливо в моменти обстрілів деякі люди поводяться по-різному. Наприклад, я завжди молився, і цей релігійний ритуал допомагав мені не втрачати ясність розуму. Потрібно розуміти, що люди, які нічим не відвертають свою увагу, перебувають під постійним гнітом вибухів, шуму та в очікуванні смерті. Проте служба солдата — це завжди важка робота, тому я не цураюся допомагати своїм побратимам у буденних речах: піднести БК, воду, дрова, будь-що. Також я намагаюсь підтримувати чистоту, адже це одна з основ ісламу.
Від цивільного журналіста до військового капелана
— Я працював журналістом на одному популярному телевізійному каналі Дніпропетровщини, де пройшов шлях від звичайного кореспондента до заступника головного редактора. Але в певний час у моєму світогляді сталися зміни: 15 років тому я звернувся до Бога та став мусульманином. Після цього я активно займався громадською діяльністю, очолив релігійну організацію, на базі якої разом з однодумцями створили Ісламський культурний центр у місті Дніпро — місце, де люди можуть дізнатись про мусульманство. Його особливість, що він відкритий для людей усіх конфесій, у ньому всі охочі можуть вільно обмінюватися інформацією.
Широкомасштабне вторгнення не залишило Павла осторонь, і він пішов до Сил ТрО ЗСУ як звичайний солдат.
— Коли із солдата я виріс до заступника командира взводу, мені запропонували стати військовим капеланом. По-перше, я можу представляти іслам, адже наразі діючих імамів-капеланів лише двоє. По-друге, я вже тоді виконував функції «надійного плеча». Адже для ефективності військовим потрібно не лише бути впевненим у своїй амуніції та зброї, а й розуміти, що його оберігає Бог, потаємна сила, яка врятує його від ворожого вогню. Насправді капелан — це впевненість солдат, що їх оберігають вищі сили.
