The Orthodox Appeal for recognition of the 1946 lviv ‘synod’ as a sham

7 March 2016, 10:00 | Interchurch relations | 37 |   | Code for Blog |  | 

Псевдособор.png

On the eve of "Forgiveness Sunday" (according to the Julian Calendar) Orthodox Christian believers have issued a statement humbly asking "...their pardon for all the injustices they [Ukrainian Greek Catholics] have suffered under the cover of the Orthodox Church and we bow down before the martyrs of this Ukrainian Greek Catholic Church". 

It is urgent for Orthodox Christians to recognize the terrible truth of March 10, 1946

On March 10, 1946, at Lviv, the Orthodox Church of Russia, under pressure from the Soviet government, forcefully integrated the Ukrainian Greek Catholic Church and claimed jurisdiction over it. When the participants in the synod on March 8 and 9, voted for the “reunification” of their Church with the Patriarchate of Moscow, all the Ukrainian Greek Catholic bishops were behind bars in prisons. The 216 priests and 19 laymen, assembled in the Cathedral of Saint George in Lviv by the NKVD, the ancestor of the KGB, were at the mercy of a “group of initiative” led by two Orthodox bishops, Antony Pelvetsky and Myhailo Melnyk, and an orthodox priest Gavril Kostelnyk. The archives reveal that it was Stalin himself who decided to eliminate the Ukrainian Greek Catholic Church in February 1945, twelve days after the Conference of Yalta with Winston Churchill and Franklin D. Roosevelt. All serious historians and theologians have no doubts that the 8-10 March 1946 synod of the Ukrainian Greek Catholic Church at Lviv was only a sham.

Bohdan Bociurkiw, who was a professor of history at Carleton University in Ottawa, wrote a comprehensive survey on this matter and it has never been contradicted. Pope Benedict XVI spoke of it in 2006, referring to it as a “pseudo-synod” which “seriously harmed Church unity”. Nicolas Lossky, a French Orthodox theologian who is a member of the Patriarchate of Moscow, also recognized that this was a false synod. Because of its suppression in 1946 and until 1989, the Ukrainian Greek Catholic Church, which counted more than 5 million adherents, became, in fact, both the principle victim and the principle force of opposition, within the borders of the USSR, to the Soviet regime. Thus we make an appeal to the present day Orthodox authorities in Russia and Ukraine and elsewhere, to recognize the invalidity of the tragic decisions of the council of Lviv.The Orthodox Church of Russia as a whole cannot be held responsible for decisions taken by ecclesiastical authorities who were manipulated or terrorized by the NKVD-KGB. However we, as Orthodox Christians, living 70 years after the events, feel responsible for the culpable silence surrounding the destruction of this Church by the Soviet regime with the participation of the Patriarchate of Moscow.

We know that millions of Orthodox Christians in the world firmly condemn the anti-religious persecutions of the Soviet government and of Joseph Djougachvili in particular. Thus, on this commemorative day of March 10 1946 and on the eve of Sunday, March 13 2016, Sunday of the Great Pardon in the Orthodox liturgical calendar, we assure the Ukrainian Greek Catholic Church of our solidarity, of our prayers for all the innocent victims of this Church who were imprisoned, tortured, deported and assassinated by the Soviet government with the complicity of the Patriarchate of Moscow. We humbly ask their pardon for all the injustices they have suffered under the cover of the Orthodox Church and we bow down before the martyrs of this Ukrainian Greek Catholic Church.

  • Antoine Arjakovsky, Orthodox Christian, Paris
  • Andrey Chernyak, Orthodox Christian, Moscow
  • Taras Dmytryk, Orthodox Christian, Lviv
  • Jim Forest, Orthodox Christian, Amsterdam
  • Fr. George Kovalenko, Orthodox Christian, Kiev
  • Inga Leonova, Orthodox Christian, New York
  • Fr. Christophe Levalois, Orthodox Christian, Paris
  • Fr. Michael Plekon, Orthodox Christian, New York
  • Olga Sedakova, Orthodox Christian, Moscow
  • Constantin Sigov, Orthodox Christian, Kiev
  • Cyrille Sollogoub, Orthodox Christian, Paris
  • Daniel Struve, Orthodox Christian, Paris
  • Natallia Vasilevich, Orthodox Christian, Minsk
  • Bertrand Vergely, Orthodox Christian, Paris
  • Andri Yurash, Orthodox Christian, Kyiv
Система Orphus

Article illustration:



Rating
0
1
37comments count

comments

add comments 
  • Fr. Valerii | 11 March 2016, 12:15
    comment comment

    kalimera | 7 березня 2016, 21:58 "Львівський собор та Берестейська унія це по суті те саме. Сасуджуєте одне засудіть і інше." - Не можна однаково засуджувати те, що не тільки по суті, але й по засобах впровадження, є абсолютно протилежним. - У 1596 р. відбулося добровільне повернення зі схизми в лоно Єдиної Святої Католицької Апостольської Церкви, що не може підлягати осудженню. - Натомість, у 1946 р. сталось все навпаки, примусове відпадіння від Єдиної Святої Католицької Апостольської Церкви у схизму, і тому є приводом для осудження. Отже, цілі і засоби абсолютно протилежні.

    • Леонтій | 24 March 2016, 14:25
      comment comment

      Між іншим, до Берестейської унії 1596 р. тодішня Київська Церква (де-факто) ні в якій "схизмі" НЕ ПЕРЕБУВАЛА. А, натомість, підтримувала досить збалансовані й, по суті, рівнозначні взаємостосунки як зі Сходом, так і Заходом християнського світу. Щож до "добровільності" її приєднання ("повернення"), а практично - ПІДПОРЯДКУВАННЯ Римському еклезіальному престолу, то це було рішення, головним чином, більшості ІЄРАРХІЇ. Рішення, прийняте, передусім, з певних ПОЛІТИЧНИХ міркувань, і, до того ж, ВСУПЕРЕЧ реальним настроям більшості вірян, значної частини духівництва і навіть частини єпископату. Й про що красномовно свідчить і вся подальша - досить жорстоко-кривава українська історія. Так, у тому часі цим прикрим й драматично-трагічним церковно-суспільним розколом у вітчизняному християнстві цинічно й підступно скористалася хижа Московська імперія. Але це - вже дещо інший бік тієї ж "медалі" постберестейського блукання (перепрошую) історичними манівцями...

  • Леонтій | 9 March 2016, 11:54
    comment comment

    Р.Р.S. У зв'язку з цією дисусією хочеться тут згадати людину, котрою по праву пишається і тішиться Україна та українське християнство. Йдеться про величну постать визначного церковного реформатора та культурно-освітнього діяча і новатора європейського рівня - св. митрополита Петра МОГИЛИ, перебування якого на Київській православній кафедрі припадає на 1632-1647 рр. І котре по праву увійшло в хронологічний літопис вітчизняного (й не тільки) християнства, як «золоте». Це була дуже й дуже непроста й нелегка, а багато в чому навіть переломна, доба в історії нашої країни та Української й, назагал, Вселенської Церкви Сходу і Заходу. Тоді Україна, в якій, до того ж, украй загострюються, затягнувшись у тугий вузол, соціальні, національні, а особливо релігійні проблеми, опинилася в епіцентрі стратегічно-експансіоністських інтересів «трикутника» Варшава–Москва–Стамбул. За цих умов Петро Могила пропонує свій – виключно мирний і цивілізований план розв’язання цього дуже заплутаного комплекса, починаючи, передусім, з його головної – духовно-релігійної складової. Ревний прибічник і оборонець Православ’я, він водночас бажав органічно поєднати й синтезувати в ньому все те краще, цінне й конструктивне, що було в східному і західному християнстві. А надто послідовно прагнув припинити деструктивні й згубні міжконфесійні чвари й розборки («Русь нищить Русь») та відновити на українсько-білоруських теренах церковну і суспільну цілісність та єдність, зруйновану після Берестейської унії 1596 р. Митрополит Петро Могила мріяв про власний – для православних та уніатів України й Білорусі – Київський Патріархат. Ту самостійну еклезіальну структуру і спільноту, що згодом мала б стати своєрідним "мостом", щоб своїм "подвійним сопричастям" зв‘язати Царгород і Рим, християнські Схід і Захід, не потрапивши при цьому в підпорядкування чи залежність ні від першого, ні від другого. За життя митрополита Петра Могили було, принаймні, дві спроби поєднання Православної і Унійної (Греко-Католицької) Церков – у 1635 і 1643 роках, та обидві вони виявилися невдалими. Але все своє життя він настійно шукав шляхи до здійснення цієї ідеї, бо ж страждає від цього український народ і сьогодні, і, може, навіть ще більше, ніж тоді. Тим паче, що на цю пору в Україні нараховується вже не двоє, а кілька основних структурно-юрисдикційних "уламків" історичної Київської Церкви. Важко перерахувати все те, що великий (й, до речі, молдавського походження) патріот України, врізнобіч високоосвічений інтелектуал, що мав правдивий «розум Христів» (1Кор.2:16), святитель Петро Могила вніс і зробив для добра й кращого майбуття нашої Вітчизни та її народу. Того – благословенного Господом майбуття, в якому він бачив Україну, як рівну серед рівних, у колі цивілізованих і висококультурних європейських християнських націй. І для чого він цілеспрямовано, наполегливо й послідовно робив все можливе. І навіть неможливе. Й у цьому він багато в чім значно випереджав як свій час, так і, природно, велике число своїх сучасників. І, вочевидь, чимало що з його визначного духовного доробку і спадку не втратило своєї значимості й актуальності аж дотепер! На превеликий жаль, через той прикрий і безглуздий розбрат, що «нищив Русь», подальший, починаючи від вибуху жорстоко-кривавої, спустошливої Хмельниччини та пріснопам’ятної - і скликаної якраз на 666-му (!) році по Володимировому хрещенні Київської Русі - "Переяславської ради" 1654 р., історичний шлях України проліг «дещо» не в тому стратегічному – культурно-цивілізаційному і духовному напрямі, який бачив і торував для неї цей її благословенний Духовний пастир. І, як добре відомо, - з тих пір і аж по сьогодення - вельми й вельми високу і неймовірно тяжку й трагічну ціну довелося заплатити (і нині, схоже, ще не край тим терпінням і стражданням!) українському народові за цю - дуже безвідповідальну і самовбивчу - ментально-психологічну, політичну й ідеологічно-світоглядну (включаючи і церковно-релігійну) "прив'язку" до імперсько-шовіністського "старшого брата" та його євразійства...

  • Леонтій | 9 March 2016, 10:55
    comment comment

    Р.S. Наприклад, з більш-менш об'єктивною і зваженою історичною розвідкою (нарисом) й, зокрема, про роль і діяльність родини Острозьких у той - дуже непростий і буремний період (прикрого й безглуздого) загострення конфесійно-суспільних стосунків на теренах Русі-України ("Русь нищить Русь"), котре, зрештою, й вибухнуло нещадно-руйнівною трагедією Хмельниччини, можна ознайомитися, скажімо, отут: http://kyrios.org.ua/literature/articles/13149-pro-naschadkiv-ostrozkogo-ta-konflikti-mizh-katolikami-ta-pravoslavnimi.html

  • Леонтій | 9 March 2016, 10:06
    comment comment

    Читаючи всю цю гостроемоційну полеміку, наочно бачу деструктивно-руйнівну дію "духу Каїна". Того підступно-братовбивчого демона, під негативним, самогубним впливом якого наше вітчизняне суспільство, на превеликий жаль, перебуває дуже давно. Разом з тим упродовж цілих шести століть по Володимировому хрещенні Русі-України її Київська Церква – і навіть після й попри Велику схизму 1054 р. – зберігала певну духовно-еклезіальну поставу (тоді ще) єдиної Христової Церкви І тисячоліття. Тобто, соборності і сопричастя, а також рівноправності та рівнозначності (у справі духовного відродження, зцілення і спасіння людства) обох основних – у тій порі – богословсько-літургійних обрядів: східного (візантійського) і західного (латинського). При цьому, будучи засадничо закоріненою у східнохристиянській обрядовості, прагнула й практично старалась гармонійно збалансовувати та з'єднувати і синтезувати, взаємодоповнюючи і взаємозбагачуючи та плекаючи кращі й передові християнські традиції і досвід, набутки, новації й реформи (у т. ч., приміром, соборноправність, створення навколоцерковних братств тощо) Сходу і Заходу. Того християнського Заходу, котрий, у свою чергу, починаючи від першої половини ХVI ст. і далі, також втратив свою попередню еклезіальну та теологічно-літургійну цілісність і однобарвність. І лише тоді, коли у нашій – до того (фактично) майже самостійній – вітчизняній Церкві більшістю її ієрархії наприкінці ХVІ ст. цей міжконфесійний баланс і рівновага були однобічно й доволі швидко, без урахування думки численних опонентів, кардинально «перезавантажені» на користь найпотужнішого з протиборствуючих світових конфесійно-церковних центрів (Рима), стався отой прикрий, драматичний розкол всередині вже русько-українського християнства («Русь нищить Русь»). Котрий практично й досить скоро унеможливив подальше повноцінне виконання ним тієї його благотворної «екуменічної» місії. А надто після жорстоко-кривавої й, зокрема, нещадно-антикатолицької Хмельниччини та, відповідно, ординського «поглинання» України та її Церкви Московською імперією. Одначе жива пам’ять про неї продовжувала жити в серцях низки визначних і славних представників вітчизняного християнства, котрі мріяли і прагнули до її відродження й благословенного продовження. Й, зокрема, передусім, через відновлення єдності саме Київської Церкви – відкритої, рівної і вільної у Христі та соборно-сопричасної (Церкви-Сестри) як із Заходом, так і Сходом християнської ойкумени. Як до того змагали, приміром, митрополити Йов Борецький, Петро Могила та Велямин Йосиф Рутський й деякі (більш пізні) інші...

  • Arxidiakon | 8 March 2016, 23:52
    comment comment

    Іпатій Поцей і Кирило Терлецький це більша частина єпископів? У 1620 році єпископів рукопокладали не розкольники а Ієрусалимський патріарх. Що стосується переходу Київської митрополії до Москви то почитайте митр.Іларіона Огієнка і яку роль у цьому зіграв осавул Іван Мазепа. Козаки були не дурними людьми і якби унія була б доброю і правильною то прийняли б її, але ж вони не прийняли. Україна ніколи б не стала протестантською і питання таке не стояло. А що стосується Шевченка то почитайте що він пише про окатоличення і ченця годованого на Римськім Престолі. А на рахунок Православя то у нього завжди є шанси, адже Господь свою Церкву не лишає і ворота пекельні не здолають її. А на рахунок Мелхіседека і Даниїла нема чим парирувати, бо сказати що це вигадка не можете. Отож бо і робить біду унія проклята, як про неї висловлювався той же Шевченко, Україні і до тепер.

    • толік | 9 March 2016, 14:34
      comment comment

      1) Боже, які ви глупі, вибачте на слові - НЕ ПІДПИСАЛИ унію львівський і перемиський владики. якщо ви володієте виключно примітивною інформацією написаною десь на заборі, то з вами важко про шось говорити взагалі. До речі, а НАВІЩО БУЛО ВИСВЯЧУВАТИ НОВУ ІЄРАРХІЮ, якшо унію підписало лише 2(!!!!)??? самі собі протирічите 2)на рахунок "не дурних" козаків, я вже вам задав питання - ЩО ДОСЯГЛИ ЦІ "НЕДУРНІ"??? Побудували державу?зберегли Київське православ"я?? уберегли народ від знищення??? відповідь дуже проста - НІЧОГО!!! нічого вони не досягли, а самі згинули як явище, або були розпорошені по світу "православними" "братами"- московитами. про мазепу не можу точно відповісти, бо про нього завдячуюючи московитам написано більше брехні і вигадок, як правди. та й яка різниця , як прислужився мазепа москві і її церкві, якщо вона його ж і прокляла??? 3) чому розкольниками?? повторюю - православна ієрархія ВІДНОВИЛА єдність у ВСЕЛЕНСЬКІЙ церкві, а заколотник сагайдачний, під тиском "тітушок")) - козаків, притяг за бороду єрусалимського патріарха, відвалив тому грошенят, і той покропив якихось попів , створивши ПАРАЛЕЛЬНУ ЗАКОННІЙ КАНОНІЧНІЙ ієрархію.(а тепер то саме Філарету - зась!!!) при чому, що таке східні патріархи, котрі лизали чалму султану, розказувати не треба. за гроші, або під страхом робили все - симонія, переступлення канонів і т.д.(одне визнання московської патріархії чого варте).та й чому наприклад не посвятив константинопольський патріарх, а якийсь єрусалимський? може тому, що це був перший-ліпший якого надибали п"яні козаки. та й плюс, робив це він з благословення москви. 4.)до речі, скажіть чому у 1654 році православний митрополит Києва не захотів КАТЕГОРИЧНО приєднуватися до москви і присягати царю?? 5) про шевченка... краще почитайте як він говорить про московську православну облуду, називаючи її "суздальськими ідолами". 6)тут іще писалося про "звірства" Святого Йосафата Кунцевича... так ми це недавно проходили і продовжуємо проходити. пам"ятаєте "гонєнія на русскоязичних", "біндеравци в криму", "правосєки з ножами", "расп"ятий мальчік", "гонєнія праваславних на Українє" і т.д. стиль кацапів і їхніх посіпак НЕЗМІННИЙ на протязі століть. от у нас на Закарпатті неграмотного і темного кабалюка мадяри трохи посудили і заборонили баламутити народ московськими єресями і всЕ!!!!. Не розстріляли, не отруїли , а його алєксієм карпатарусскім задєлалі, а то що маскалі Ромжу вбили , при потуранні московьких попів, то нічого, то нормльно. Він же уніят був, і враг народа!!!! туда йому й дорога. отака у Вас панове "баблославні" "християнська" логіка. п.с. та є у вас шанс є. От з"явиться новий Могила або Прокопович, вивчать його дурні католики на свою голову, попереписує римські (єзуїтські)катехизиси і знову зможете якось існувати ще пару століть на сміх людям і собі на ганьбу((((бо ви навіть не знали чи треба перехрещувати людей і пересвячувати попів, які перейшли з київської митрополії до московського паханату))))) до речі , після унії НІКОГО не перехрещували і не пересвячували...

  • Arxidiakon | 8 March 2016, 21:57
    comment comment

    Греко-католик = українець. Ви це серйозно?))) Що стосується переходу унії на ідеологічно-національну основу то сталося це не раніше 1920-их років при митрополиту Андрію Шептицькому. До того унія була про польська до мозгу кісток. Шептицький зрозумів що таким чином вона не протягне довго і направив її у інше русло що і дало їй життя далі. Які звірства творив Йосафат Кунцевич та інші, прочитайте життєописи архімандрита Мелхіседека (Значка-Яворського), мученика Даниїла Кушніра Мліївського 250-річчя смерті якого святкуватиметься цього року та інших сповідників. На чиїй стороні стояли козаки і зразу стане зрозуміло хто є хто. Хто були для України Православні, а хто уніати, якими методами насаджували унію і як окатоличували. Хто приніс ріки крові а хто був за народ і не плетіть маячні. Говорити що Українець=грекокатолик це те саме що плювати на могили козаків які боронили Православну віру та народ від ополячення та окатоличення як чужими так і своїми продажними шкурами. Все як і зараз...історія повторюється.

    • толік | 8 March 2016, 23:32
      comment comment

      для всіх неповноцінних - скільки можна повторювати московсько-сатанинські байки?? 1) ЧОГО досягли козаки знищенням Унії??? які історичні успіхи досягли ці "діячі", котрі замість бити ляха аж до Вісли , повелися на завивання невчених попів і москальських агентів. замість будувати державу цілювіали "православних" бовванів і були знищені під корінь тими же "православними" москалями. До речі щось подібне відбувається й зараз і так само за московські соболі(бабло). так і зараз , замість підтримати український народ у прагненні жити в Європі - підбурювали бісуватого яника проти гейропи, знову ж за московські бабки.хоча ті ж православні болгари , греки, румуни та й скоро серби, вже давно там. але в них є свої церкви, а в нас філіал ФСБ. 2)ви читали коли небудь статті Берестейської унії??? думаю, що ні! а жаль , бо більш гідного, більш патріотичного і самобутнього документу в нашій церковній історії не було від часів митрополита Ілларіона русина. 3. "православні" , які через майже 100 років продали своє первородство москалям за іудин гріш, під предводительством Четвертинського, котрий і митрополитом став через утиски і бабло, не можуть похвалитися АБСОЛЮТНО НІЧИМ УКРАЇНСЬКИМ. просто НІЧИМ! Ні одної книжки для народу, ні букваря для дітей, жодної благодійної ініціативи, ЖОДНОГО УКРАЇНЦЯ на митрополичій катедрі Києва і т.д. і т.п. так і тепер. не можна ж назвати українським цих мракобісів з упц-мп. Але про себе дбали як завжди добре - лавра , яка для українського народу не поворухнула пальцем мала під собою сотні сіл, дарунки від гетьманів, яких потім проклинали, а й ще до московських царів ходили жебрати СИСТЕМАТИЧНО, ну і передавали їм інформацію про стан справ в Україні, попутно отримувавши інструкції як каламутити воду в Україні. Тепер не так??? 4.До речі, ПЕРЕВАЖНА БІЛЬШІСТЬ єпископату України підписали Унію, то чому бунтували проти церковної влади і потім висвячували розкольників у 1620 році?? 5) дорогенькі "баблославні", а чи знаєте в якому стані було "православя" у 16 ст.??? митрополит Онисифор Дівочка ТРИЧІ(!!!!) жонатий, єпископи НЕ ВМІЛИ ЧИТАТИ!!!, а призначалися з Константинополя через декілька років і за немале бабло... а в самому Константинополі не краще - кого султан захотів - того й поставив. і в такому болоті , які шанси були в православя проти лютеранства і постТридентійського католицтва??? ОТОЖ ЯК КАЗАВ ШЕВЧЕНКО - "ЯКБИ ВИ ВЧИЛИСЬ ТАК ЯК ТРЕБА" - ТО МОЖЕ Б НЕ ПИСАЛИ ДУРНИЦЬ...

    • толік | 8 March 2016, 23:40
      comment comment

      Та і треба взагалі-то подякувати Унії за те, що Україна , а ще більше Білорусь не стали взагалі ПРОТЕСТАНТСЬКИМИ!!! почитайте, на яку віру найбільше переходили руські шляхтичі в 16 ст., то може вам і шось влізе у вашу темну голову... П.С. До речі один із синів "оплота і захисника " православ"я Острозького став лютеранином, а аж ніяк не "православним".хоч сам острозький, будучи промотором Унії, врешті, нажаль, відступив від неї через власні хворобливі амбіції(((

  • 13moiseev | 8 March 2016, 17:37
    comment comment

    Ось дав Бог розуму викласти таке, принести певну інформацію для людей які її шукають. А ось зрозуміти її не дав голію, біда з вами тай годі, коли ви зрозумієте нарешті що ніякий уніат і ніякий псевдоавтокефал(кпшник) ніколи не зврозуміе підхід до такого вчинку?? Не той формат віри та розуміння вчинків інших людей, їм би тільки шукати винних та сповідувати націоналізм(не патріотизм). Ось вам ще трішки для вашлго КО-КО-КО http://raskolam.net/Капелан-Майдану-закликав-до-терору-п/

  • Оленка | 8 March 2016, 11:22
    comment comment

    Як православна християнка розумiю подiбний крок. Незважаючи на приязнь чи то неприязнь завжди потрiбно просити вибачення за скоену бiду. Але як людинi хотiлося б почути зворотне вибачення хоча б за 90тi роки. Тi, хто пiдпалював священницьке житло, хто бив старостiв храмiв i активних прихожан УПЦ, живi i, здебiльшого, вважають, що чинили правильно. Розумiю, що це - мученицький шлях Христа, проте так тяжко смиренно приймати ляпаси i просити вибачення за здiйсненi нашим пракерiвництвом грiхи.

    • Пан Валерій | 8 March 2016, 16:50
      comment comment

      100%

    • толік | 8 March 2016, 23:57
      comment comment

      ви хворі??? чи вам уже борода московського попа застелила розум??? ХХІ століття! Закарпатська обл.,села Н.ДАВИДКОВО,,КУЗЬМИНО, ІРЛЯВА, В.ЛАЗИ це тільки те, що прийшло на пам"ять, ЛЮДИ МОЛЯТЬСЯ НА ВУЛИЦІ!!!! ТОМУ ЩО В ЇХНЮ!!! ЦЕРКВУ ЇХ НЕ ПУСКАЮТЬ МІСЦЕВІ БАБЛОСЛАВНІ І ТІТУШКИ(ЙОВБАКИ) НАВІТЬ НА ПОЧЕРГОВЕ!!!! БОГОСЛУЖІННЯ! Є ВСІ РІШЕННЯ СУДІВ, ВСІХ ІНСТАНЦІЙ, АЛЕ ДЛЯ МОСКОВСЬКИХ ПСІВ НІ СУД ЛЮДСЬКИЙ, НІ БОЖИЙ ЗНАЧЕННЯ НЕ МАЄ. П.С. Я ВЖЕ МОВЧУ , НА ЗАКАРПАТТІ ІЗ 500 ДОВОЄННИХ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКИХ ЦЕРКОВ БУЛО ПЕРЕДАНО В 90-ИХ РОКАХ БЛИЗЬКО 50!!!! ХРАМІВ.ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА СВЯТИНЯ - МУКАЧІВСЬКИЙ МОНАСТИР - В МОСКОВСЬКИХ РУКАХ. АЛЕ КРАЩЕ ТА Й ВИГІДНІШЕ , СЛІДОМ ЗА КГБ-ШНИМИ ЗЛОДІЯМИ І БРЕХУНАМИ З МОСКОВСЬКОГО ПАХАНАТУ, ПОВТОРЮВАТИ ПРО "ПЕРЕСЛІДУВАННЯ" ПРАВОСЛАВНИХ (((( ЯКІ Ж ВИ ОГИДНІ!!!!!

  • Православний Грекокатолік :) | 8 March 2016, 01:16
    comment comment

    Московських тридцять срібняків-рублів,- за поцілунок Юди псевдособоровий,- це спадок проклятих, земля катів, вона й до нині зветься полем Крови. Та мучеників Кров - у Чаші Нового Завіту, - Спасіння світу,- народжує у вірі знов, і знов!

  • kalimera | 7 March 2016, 21:58
    comment comment

    Львівський собор та Берестейська унія це по суті те саме. Сасуджуєте одне засудіть і інше.

    • Православний Грекокатолік :) | 8 March 2016, 00:42
      comment comment

      Феноменальне умозаключение!!! бРАВО))))

    • толік | 8 March 2016, 23:45
      comment comment

      один нюансик ви упустили - Унію підписали МАЙЖЕ ВСІ ТОГОЧАСНІ ПРАВОСЛАВНІ ВЛАДИКИ,тобто ієрархія просто ВІДНОВИЛА єдність з Римом, а на львівському збіговиську окрім іуди костельника, який був просто попом, нікого))))

Сan leave comments only to registered visitors Еnter

Latest news

Last comments

  • Чуваки | 26 August 2016, 09:32

    Понимаю, хотелось бы в моём лице не только слышать возможно видеть и внимать словам пророка, мессии, который пришёл спасти мир, вытащить его из грязи, очистить, встряхнуть!!! Не будет такого от

  • Arxidiakon | 26 August 2016, 01:38

    Ваша біда так як і майже усієї діаспори у тому що їхня україна (спеціально написав з малої літери) лубочна а не справжня. Таки часово-простірний континіум ніхто не відмінить. Неможливо обійняти не

  • Fr. Valerii | 26 August 2016, 00:57

    Чуваки, що ж таке раптом сталось? Ще в обідню пору "иуды, предатели, отщепенцы", а вже під вечір "всех мною горячо любимых своих поклонниц в далёкой Канаде"? Щось дуже швидко

  • OLesja | 26 August 2016, 00:30

    :) Oleg 65. Бачу, що ви докотилися до ад гомінем.-- Пригадую влучну Галицьку приповідку. ... не мав вовк чим ... так ликами... Бажаю вам добра!

  • Oleg 65 | 25 August 2016, 23:59

    але це мабуть патріотичне біснування!

Most Popular Articles month