У західних християн свято св. Стефана, диякона і мученика – 26 грудня, на другий день після Різдва, у східних – 27 грудня, на третій день після Різдва, бо там між ними ще є Собор Пресвятої Богородиці, натяк про святкування якого на другий день після Різдва можемо побачити у Правилах VI Вселенського собору, тобто свято св. Стефана з 26 грудня вже тоді було «посунуте» трохи далі, на 27 грудня... Тим не менше, яка ж дата правильна?

Беручи до уваги, що в християнстві «день» чи «спомин» якогось святого чи мученика зазвичай ставиться на день його смерті, тобто «народження для неба», то в даному випадку жодна дата не має з цим нічого спільного, а поміщення дня св. Стефана відразу після Різдва Христового, чи на другий, чи на третій день – це жодна теологія чи літургіка, просто так сталося, ось і все.

Рік 415. Єрусалимському священику Лукіану сниться сон, у якому Гамалиїл (відомий з Діянь апостолів як учитель св. Павла) являється і повідомляє, що тіло Стефана знаходиться в його, Лукіана, родинній могилі. Лукіан ігнорує цей сон, але Гамалиїл наполягає і повертається уві сні протягом наступних кількох ночей.

Нарешті Лукіан відправляється в Бейт-Джамаль, до місцевості біля Єрусалиму, де був його родинний склеп, і знаходить там тіло Стефана, а потім повідомляє про це своєму єпископу, Йоану, який тоді головував у Єрусалимській Церкві.

26 грудня 415 року мощі Стефана переносять урочистою процесією з Бейт-Джамаль (Кефар-Гамала, «Дім Гамалиїла»), місця ймовірного каменування св. Стефана біля Єрусалиму, до Святого Сіону в Єрусалимі, Матері всіх Церков. Варто нагадати, що на початку V ст. дата Різдва Христового, якою було тоді у більшості Церков 25 грудня, ще не дійшла до Єрусалима. Там почнуть святкувати Різдво 25 грудня лише після указу імператора Юстиніана, тобто десь в середині VI століття.

До речі, на Сході перенесення мощей св. Стефана святкується 2 серпня (15 серпня за старим стилем), на згадку перенесення його мощей з Єрусалима до Константинополя 428 року за часів імператора Теодосія Молодшого. Тоді мощі св. Стефана поклали у константинопольському храмі св. диякона Лаврентія, а коли побудували у столиці храм св. Стефана, то вже тоді, саме 2 серпня, перенесли до цього храму ці мощі диякона і мученика Стефана.

У всякому разі, день 26 грудня тоді, на початку V століття, у Єрусалимі ніяк не був «біля Різдва», а просто в той день вирішили зробити урочисту процесію з мощами. Вже пізніше ці дві дати зблизилися... Приблизно через двадцять років після тієї урочистої процесії до Єрусалима, мощі потрапляють до першої в історії церкви, присвяченій святому Стефану, і побудованій у Константинополі. Цей храм, на жаль, не зберігся до наших днів.

Натомість у Римі є чудовий старовинний храм Санто Стефано Ротондо, побудований власне у V столітті і освячений за часів папи Сімпліція десь у 468-483 роках. Це були часи, коли 476 року впала Західна Римська імперія. Храм св. Стефана хотів відбудувати у Римі ще папа Лев Великий (440-461), на місці старовинного римського храму, що був поза містом, на Via Latina, і був присвячений... св. Стефану.

Повернімося до Єрусалима. Не минуло й півтори тисячі років, як домініканці купують ділянку землі, де знаходять залишки тієї церкви, в якій були перший раз поміщені мощі святого мученика і диякона Стефана. Там зараз є домініканський храм св. Стефана, а при ньому - домініканський монастир зі знаменитою біблійною школою École Biblique et Archéologique Française.

Якщо вам було цікаво, чому ми згадуємо св. Першомученика і диякона Стефана відразу після Різдва Христового, і чому у це свято у храмах підчас проповідей відбувається ця риторична акробатика, за допомогою якої намагаються якось «логічно поєднати» різдвяний вертеп у Вифлеємі з мученицькою смертю Стефана, то тепер ви вже знаєте!